Ухвала суду № 72507305, 23.02.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6939/17

н/п 1-кс/640/1550/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Недосєкіної В.О.,

адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017220000000057 від 29.04.2017 за ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України, та зобов'язання слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Ярошенко С.В. повернути йому вилучене майно,-

встановив:

В поданому до Київського районного суду м. Харкова клопотанні заявник просить скасувати арешт автомобіля НОМЕР_1, вилученого під час обшуку 27.11.2017, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 у справі № 640/18470/17; зобов’язати слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Ярошенко С.В. повернути йому вказаний автомобіль, вилучений під час обшуку 27.11.2017.

На обґрунтування клопотання заявник зазначає, зокрема, що 27.11.2017 слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Приходченком М.С., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2017 проведено обшук в автомобілі НОМЕР_2, під час якого вилучено автомобіль та майно, яке в ньому знаходилось, включаючи такі його приналежності як ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні №32017220000000057, накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 27.11.2017 під час проведення обшуку в автомобілі НОМЕР_2, а також на сам автомобіль. В подальшому, вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.12.2017. Вважає, що на теперішній час немає необхідності в застосуванні щодо майна, вилученого під час обшуку 27.11.2017, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт. Незважаючи на те, що вказаний автомобіль зареєстрований не на його ім’я, фактичним його володільцем, користувачем був він, оскільки отримав його від «титульного» власника та володіє ним на підставі договору найму-продажу від 19.05.2017. Крім того, факт володіння був підтверджений також і полісом №АК/3606686 від 19.05.2017 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.27.11.2017 коли він перебував на 558 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, до нього підійшли 5-7 осіб чоловічої статі, які приїхали на кількох автомобілях. Лише один з них представився, назвавшись старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Приходченко М.С. Надалі слідчий пояснив, що він має намір провести обшук у його автомобілі і що для цього у нього є відповідна ухвала. Він не заперечував проти проведення слідчим обшуку, однак наполягав на тому, щоб ця дія проводилась виключно в присутності адвоката. Він просив слідчого відкласти початок проведення обшуку до моменту явки його адвоката, якому потребувалось не більше години для того, щоб з’явитись з м. Харкова до місця проведення обшуку. Обшук був розпочатий та проводився до прибуття адвоката. О 19.44 год. адвокат прибув на місце та витребував у слідчого копію ухвали слідчого судді, на підставі якої проводився обшук. Ознайомившись із ухвалою, отримавши її копію та розписуючись в її отриманні, адвокат письмово заявив клопотання про здійснення безперервної відео фіксації слідчої дії. Однак, ані до прибуття адвоката, ані після того, як він прибув та отримав копію ухвали і заявив клопотання про здійснення відеофіксації обшуку, така відео фіксація не здійснювалася, в порушення ст. 107 КПК України, а отже слідча дія є недійсною. В результаті обшуку було вилучено автомобіль НОМЕР_2, володільцем якого є він, а в нього особисто реєстраційні документи на нього, ключі від нього та інше майно. Таким чином, оскільки обшук було проведено з грубим порушенням права на правову допомогу, без здійснення фіксування його технічними засобами, то вказаний обшук, і його результат є нечинними, що тягне за собою недопустимість доказів, отриманих органом досудового розслідування в результаті цієї слідчої дії. Таким чином, враховуючи той факт, що в клопотанні про арешт майна, вилученого під час обшуку 27.11.2017, мотивом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим було зазначено лише необхідність збереження вилученого майна як речових доказів у кримінальному провадженні №32017220000000057, а як зазначено вище, вилучене майно, будучи отриманим слідчим з порушенням встановленого порядку, не може бути доказом у цьому кримінальному провадженні, то вочевидь на теперішній час немає жодної підстави для продовження існування арешту майна, яке не має жодного доказового значення для вказаного кримінального провадження. Як зазначалося вище, обшук в автомобілі проведено 27.11.2017, тобто більше двох місяців тому. Вочевидь, строку, що минув з моменту вилучення майна, є цілком достатньо для огляду, описання вилученого майна та фіксації отриманих при його використанні відомостей, а отже продовження арешту вилученого під час обшуку майна за вищевикладених обставин стане неспіврозмірним та невиправданим втручанням в його права і свободи. Також зазначає, що вказаний автомобіль використовувався ним для перевезення сільгосппродукції, інших невеликих вантажів супутнього призначення. І хоча таке перевезення здійснювалось ним несистематично, тим не менш винагорода, що отримувалась за це, дозволяла не вдаватись до позичання коштів, необхідних для проживання та харчування. Після вилучення автомобіля, він втратив доступ до такого джерела отримання коштів для існування і наразі змушений шукати йому заміну наряду з необхідністю виплачувати гроші за сам автомобіль. З огляду на викладене, вважає, що продовження арешту належного йому автомобіля не відповідає принципу додержання балансу між загальними інтересами суспільства та захистом прав та свобод власника арештованого майна.

В судовому засіданні представник заявника – адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Старший слідчий з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Харківській області ОСОБА_4 в судовому засіданні 21.02.2018 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що 27.11.2017 слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2017 проведено обшук в автомобілі НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, під час якого виявлено та вилучено, у тому числі вказаний автомобіль, технічний паспорт на нього та страховий поліс на вказаний автомобіль. 28.11.2018 постановою слідчого зазначене вилучене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 на вказане майно накладено арешт. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.12.2017. Враховуючи викладене проти клопотання ОСОБА_2 від 12.02.2018 щодо скасування арешту на вказаний автомобіль заперечує в повному обсязі, вважає його необґрунтованим, та таким що може зашкодити повному, всебічному та об’єктивному дослідженню всіх обставин даного кримінального провадження. В даному випадку, накладення арешту на майно, відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України є необхідною умовою, для збереження речових доказів. Обов’язково слід зазначити, що вищевказане майно, є необхідним при проведенні слідчих дій, ідентифікації осіб діями яких вчинено кримінальне правопорушення. Враховуючи той факт, що вищевказаний автомобіль, на який накладено арешт, сам пособі, а також в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та іншими способами довести вказані обставини, які передбачається довести за допомогою цього майна, не є можливим, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо скасування арешту майна.

В дане судове засідання слідчий не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 23.02.2018 факсимільним зв’язком надійшла заява від слідчого, в якій він просить провести судове засідання за його відсутності, позицію викладену в минулому судовому засіданні щодо заперечення проти клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_2, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, підтримує в повному обсязі (а.с. 26).

Прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 21.02.2018 надійшла заява від прокурора, в якій він просить в задоволенні клопотання ОСОБА_2 відмовити, у зв’язку з тим, що вилучений під час проведення обшуку автомобіль та інше майно, є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та необхідні для всебічного, повного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження. Розгляд клопотання просить проводити без його участі (а.с. 15).

Слідчий суддя, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані докази, матеріали справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/9774/17 за клопотанням про арешт майна, приходить до наступного.

З наданих даних достовірно встановлено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Харківській області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32017220000000057 від 29.04.2017, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України (а.с. 18).

З наданих даних, слідчим суддею достовірно встановлено, що 04.12.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області майора податкової міліції ОСОБА_4, погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_6, по кримінальному провадженню № 32017220000000057 від 29.04.2017, в якому він просив накласти арешт, в тому числі, на автомобіль Volkswagen LT 35, державний номер НОМЕР_3, який вилучений під час обшуку та майно, яке виявлено підчас обшуку у вказаному автомобілі та знаходиться в ньому, які належать ОСОБА_5 зареєстрованому за адресою: с.м.т. Килунічі, АДРЕСА_1 (а.с. 2-5 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/9774/17).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 вказане клопотання слідчого задоволено, ухвалено накласти арешт, в тому числі, на автомобіль Volkswagen LT 35, державний номер НОМЕР_3, який вилучений під час обшуку та майно, яке виявлено підчас обшуку у вказаному автомобілі та знаходиться в ньому, які належать ОСОБА_5 зареєстрованому за адресою: с.м.т. Килунічі, АДРЕСА_1; місцем зберігання арештованого майна визначено слідче управління ФР ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 92-96 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/9774/17).

Згідно мотивувальної частини зазначеної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що слідчий довів наявність вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1, ч. 3 ст. 204 КК України, а тому з метою забезпечення збереження доказової інформації, яка може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження та яка була отримана під час проведення 27.11.2017 та 28.11.2017 обшуків, за вказаними адресами, на зазначеному в клопотанні вилученому майні у вигляді незаконно виготовлених алкогольних напоїв, речей і документів, у тому числі автомобілі Volkswagen LT 35, державний номер НОМЕР_3, в якому знаходились ємності з рідиною із запахом спирту та який міг використовуватись як можливе знаряддя злочину, тобто відповідало критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, у зв’язку з чим могло бути речовими доказами (а.с. 92-96 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/9774/17).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 28.12.2017, клопотання ОСОБА_7 та ОСОБА_2 задоволено, їм поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 32017220000000057; ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 32017220000000057 залишено без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с. 155-157 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/9774/17).

Відмовляючи в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_7 та ОСОБА_2, колегія суддів в мотивувальній частині вказаної ухвали зазначила, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України. Посилання апелянта на порушення ст.172 КПК України є несуттєвими і спростовуються судовими матеріалами. Крім того, згідно судових матеріалів, згідно до постанови слідчого від 28.11.2017 арештоване слідчим суддею майно визнано речовими доказами. Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд. Щодо посилання апелянтів на порушення ч.1 ст.107 КПК України то судова колегія акцентує увагу апелянтів, що відповідно до вимог ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України. За наведених вище обставин судова колегія доводи апелянтів, що обшук проведено з порушенням норм процесуального права до уваги не приймає. Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Обґрунтованість накладення арешту ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 на вказане майно перевірялася апеляційним судом Харківської області, та ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Згідно вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Згідно пояснень слідчого в судовому засіданні та заяви прокурора, накладення арешту на майно, відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України є необхідною умовою, для збереження речових доказів. Вказаний автомобіль, є необхідним при проведенні слідчих дій, ідентифікації осіб діями яких вчинено кримінальне правопорушення. Вказаний автомобіль, на який накладено арешт, сам пособі, а також в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та іншими способами довести вказані обставини, які передбачається довести за допомогою цього майна, не є можливим, він є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та необхідний для всебічного, повного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження (а.с. 15).

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

За вказаних обставин, враховуючи пояснення слідчого в судовому засіданні та заяву прокурора, на теперішній час достатніх даних, що скасування арешту з вказаного транспортного засобу не може негативно вплинути на хід досудового розслідування, слідчому судді не надано. Слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні тривають, підозра нікому не повідомлена.

Даних на підтвердження того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, до слідчого судді не надано, а тому клопотання є передчасним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 28, 174, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, –

Ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017220000000057 від 29.04.2017 за ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України, та зобов'язання слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Ярошенко С.В. повернути йому вилучене майно – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Резолютивна частина ухвали проголошена в судовому засіданні 23 лютого 2018 року. Повний текст ухвали складено не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини - 27 лютого 2018 року.

Слідчий суддя С.О. Муратова