Рішення № 72502942, 01.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2539/17

провадження №: 2-а/398/41/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" березня 2018 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної А.І., Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання та скасування постанови, закриття провадження у справі

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача- Гулого А.В.

представника відповідача - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій заступника начальника Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_2 щодо складання постанови в справі про порушення митних правил №98/90100/17 від 12.07.2017 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 868331,76 грн за ст.485 Митного кодексу України незаконними, визнати постанову протиправною та скасувати, провадження у справі закрити.

Позов обґрунтований тим що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, оскільки під час ввезення автомобіля в режимі тимчасового ввезення до одного року позивач надавав закордонний паспорт громадянина ОСОБА_4 Федерації та посвідку на постійне місце проживання на території України, що безпідставно не враховано відповідачем при винесенні постанови, ФОП ОСОБА_5, на підставі звіту якого була визначена вартість автомобіля та розрахований розмір штрафу не є атестованим судовим експертом, тому розрахунок є незаконним, граничний строк притягнення до відповідальності позивача сплив 19.03.2017 року, тому оскаржувана постанова від 12.07.2017 року складена поза межами строку притягнення до відповідальності, також, на думку позивача, порушений порядок розгляду справи про порушення митних правил, оскільки позивачу не було надано можливості ознайомитися з матеріалами, зробити копії тощо.

27.09.2017 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо позову, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову, зазначив, що в ході опрацювання закордонного паспорту позивача встановлено відсутність відміток щодо постійного місця проживання в Україні з посиланням на номер та дату посвідки на постійне місце проживання в Україні, позивач не пред’являв вказану посвідку під час перетину кордону та ввезення автомобіля, оскільки у разі її пред’явлення він не зміг би ввезти автомобіль в режимі тимчасового ввезення як іноземець-нерезидент. Оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, визначення вартості автомобіля ФОП ОСОБА_5 як суб’єктом оціночної діяльності є законним, оскільки Митним кодексом України не передбачено обов’язкове залучення судових експертів, постанова винесена в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності, а саме, не пізніше, ніж через шість місяців виявлення правопорушення, враховуючи, що Кіровоградську митницю ДФС 23.02.2017 року. було проінформовано про наявність у позивача посвідки на постійне місце проживання в України.

В судовому засіданні 07.11.2017 року позивачем були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що працівникам митниці під час перетину кордону 19.08.2016 року було достовірно відомо про зареєстроване в Україні місце проживання позивача

В судовому засіданні 30.01.2018 року позивачем були надані додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив, що не є резидентом в розумінні законодавства України, оскільки за період з 19.08.2015 року по 19.08.2016 року перебував на території України 131 календарний день, а на території ОСОБА_4 Федерації - 225 календарних днів, він не має у власності житла в Україні, не є суб’єктом підприємницької діяльності, не отримує пенсії в Україні, центром його життєвих інтересів є ОСОБА_4 Федерація.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених а позовній заяві, пояснив, що він більшість часу проживає на території ОСОБА_4 Федерації, до грудня 2017 року постійно працював в РФ, отримував дохід, сплачував податки, зараз отримує пенсію, має зареєстроване місце проживання в РФ, в Україну приїжджає буває тільки під час відпустки до цівильної дружини, нерухомість в Україні відсутня, доходів не отримує, податки не сплачує.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що позивач не є резидентом в розумінні діючого законодавства України, тому не повинен сплачувати митні платежі при ввезенні транспортного засобу особистого користування, отже, у відповідача не було законних підстав для складення оскаржуваної постанови та накладення адміністративного стягнення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених в письмових запереченнях, пояснила, що постанова винесена правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, вина позивача повністю доведена зібраними та дослідженими доказами, позивач при ввезенні автомобіля пред’явив закордонний паспорт громадянина ОСОБА_4 Федерації, в якому відсутні відомості щодо наявності посвідки на постійне проживання в Україні, отримавши посвідку на постійне місце проживання в Україні, автоматично отримав статус резидента, тому був зобов’язаний сплатити митні платежі при ввезені автомобіля на територію України для особистого користування, посилалася на лист ДФС України від 25.11.2014 року № 11633/7/99-99-24-01-03-17.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Позивач є громадянином ОСОБА_4 Федерації, що підтверджується копією паспорта, має зареєстроване місце проживання в РФ, також має посвідку на постійне проживання в Україні, видану 23.08.2014 року та зареєстроване місце проживання в Україні в м. Олександрія, пров. Толстого, буд.46 з 30.09.2014 року.

Позивач є власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN TIGUAN», реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 26.08.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХО480842.

23.02.2017 року Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області повідомило Кіровоградську митницю ДФС про те, що позивач значиться зареєстрованим з 30.09.2014 року за адресою: м. Олександрія, пр. Толстого, 46 по посвідці на постійне місце проживання серії ІН№067404, виданої 23.08.2014 року, орган видачі 3501.

Рекомендованими повідомленнями позивач викликався на 11.05.2017 року та 23.06.2017 року до Кіровоградської митниці ДФС для надання пояснень та отримання протоколу.

Постановою №98/90100/17 від 19.06.2017 року головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_3 була призначена експертиза щодо визначення ринкової вартості на території України станом на 19.08.2016 року транспортного засобу «VOLKSWAGEN TIGUAN». Згідно зі звітом ФОП ОСОБА_5 від 19.06.2017 року ринкова вартість зазначеного автомобіля станом на 19.08.2016 року складає 500104,57 грн., про розгляд справи позивач був повідомлений повісткою, отриману ним згідно рекомендованого повідомлення.

Згідно з розрахунком платежів загальна сума платежів складає 289443,92 грн., в тому числі, ввізне мито – 50010,46 грн., акциз – 107842,04 грн., ПДВ- 131591,42 грн.

19.06.2017 року відносно позивача головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_3 був складений протокол №98/90100/17 про порушення ст.485 Митного кодексу України, оскільки при ввезенні 19.08.2016 року на територію України як особою-резидентом автомобіля марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», державний реєстраційний номер РФ 0362ВY31 не сплачено митні платежі в сумі 289443,92 грн. та зазначено, що розгляд справи відбудеться 12.07.2017 року о 14 год. 00 хв. за місцезнаходженням Кіровоградської митниці ДФС.

12.07.2017 року складено протокол опитування в справі про порушення митних правил №98/90100/17, відповідно до якого позивач надав пояснення щодо обставин ввезення на територію України автомобіля 19.08.2016 року, в яких зазначив що під час перетину кордону пред’являв посвідку на постійне місце проживання в Україні.

12.07.2017 року відповідачем була винесена постанова №98/90100/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 868331,76 грн., оскільки позивач, маючи посвідку на постійне місце проживання в Україні та статус резидента при ввезенні 19.08.2016 року на територію України автомобіля марки «VOLKSWAGEN TIGUAN» не сплачено митні платежі в сумі 289443,92 грн в строк, встановлений законодавством та вчиненні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів на території України.

Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду про витребування доказів надана інформація щодо перетину кордону України позивачем за період з 23.08.2014 року по 19.08.2016 року, згідно якого за період з 19.08.2015 року по 19.08.2016 року термін перебування на території України - 131 календарний день, на території ОСОБА_4 Федерації - 225 календарних днів, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.01.2018 року позивач не є суб’єктом підприємницької діяльності, не має в Україні на праві власності об’єктів нерухомого майна (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.12.2017 року), в органах ДФС відсутні відомості про сплату позивачем податків за період з 19.08.2015 року по 19.08.2016 року. В той же час позивач в період з січня 2015 року по грудень 2017 року працював на вахті в НФ ТОВ «Красноярськ-Стройінжиніринг» вахтовим методом в ОСОБА_4 Федерації.

Щодо посилання позивача на той факт, що розмір штрафу незаконно розрахований на підстав звіту про вартість автомобіля суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, який не є атестованим судовим експертом, суд не приймає це до уваги з таких підстав.

Відповідно до ст. 502 Митного кодексу України експертом може бути особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку. Експерт призначається посадовою особою органу доходів і зборів, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях. За приписами ст. 515 Митного кодексу України експертиза призначається, якщо для з’ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи. Відповідно до ч.1 ст. 516 Митного кодексу України визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Отже, нормами Митного кодексу України не встановлено обов’язковості оцінки вартості автомобіля для розрахунку штрафів за порушення митних правил атестованими судовими експертами.

Посилання позивача на порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу суд вважає безпідставним, оскільки ст. 467 Митного кодексу України передбачено, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Скільки відповідач дізнався про наявність у позивача посвідки про постійне місце проживання в Україні 23.02.2017 року, що є, на думку відповідача, порушенням вимог ст..485 Митного кодексу, тому строк винесення оскаржуваної постанови та накладення адміністративного стягнення відповідачем не порушений.

В той же час, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов’язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України діями, спрямованими на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також іншими протиправними діями, спрямованими на ухилення від сплати митних платежів вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, -

Представник відповідача зазначає, що підставою накладення адміністративного стягнення є факт того, що позивач має посвідку на проживання та зареєстроване місце проживання в Україні, а тому є резидентом у розумінні вимог митного законодавства, але суд не може прийняти це до уваги, виходячи з такого.

Пунктом 50 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що резиденти – це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Стаття 6 зазначеного Закону визначає, що реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно п.7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах» визначені, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; за п..17 ст.1 цього Закону - посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в України.

Судом встановлено, що позивач має постійне місце проживання в ОСОБА_4 Федерації, отримує там пенсію, до грудня 2017 року працював вахтовим методом в ОСОБА_4 Федерації, більшість часу за рік, що передував перетину кордону, проживав на території ОСОБА_4 Федерації, вважає центром життєвих інтересів саме ОСОБА_4 Федерацію, на території України знаходився менше 180 днів на рік, житла у власності та доходів в Україні немає, перетин кодону зумовлений проживанням в Україні цивільної дружини, при проходженні митного контролю інспектор митниці посвідку на постійне проживання не вимагав.

Отже, суд вважає, що позивач є іноземцем у розумінні вимог чинного законодавства України і сам факт узаконення його проживання на території України на підставі посвідки на постійне місце проживання не є доказом того, що зазначений громадянин є резидентом України.

Крім того, суд зазначає, що наявність посвідки на постійне проживання в Україні є лише однією з підстав, що дає іноземцю право на одержання статусу податкового резидента України за ознакою «місце проживання в Україні».

Разом з тим, згідно з пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Пунктом 162.1 ст.162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Так, відповідно до Податкового кодексу України з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому, видана іноземцю на підставі Закону «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.

Отже, суд вважає помилковими висновки митного органу про порушення позивачем митних правил під час ввезення на митну територію України автомобіля у митному режимі тимчасового ввезення на строк до 1 року, тобто вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до вимог ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості постанови, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.10 п.1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пп.15.5 пп. 15 п.1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 242-246, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_4 Федерації, реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання в Україні: Кіровоградська область, м. Олександрія, пров. Толстого, 46) до в.о. начальника Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_2 (місцезнаходження юридичної особи: м. Кропивницький, вул. Тореза, 27б, код ЄДРПОУ 39640963) про визнання дій протиправними, визнання та скасування постанови, закриття провадження у справі – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил від 12.07.2017 року №98/90100/17 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.03.2018 року

Суддя Коліуш Г.В.