Постанова № 72502165, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/2959/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ул’яновська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснення певних дій,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про:

визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні їй пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, виходячи із розміру 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до довідок Державної фіскальної служби №1267 та №1268 від 08.12.2016 про складові заробітної плати;

зобов'язання Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, виходячи із розміру 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до довідок Державної фіскальної служби №1267 та №1268 від 08.12.2016 про складові заробітної плати.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що позивач не має права на призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, оскільки на день набрання чинності Законом України від 10.12 2015 №889-VІІІ «Про державну службу» вона не має необхідного стажу державної служби.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких вона зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просять суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року - без змін.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

31.12.2014 позивачу було призначено пенсію за віком згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12. 2015 №889-VIII, яким передбачено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.

09.12.2016 ОСОБА_2 звернулася до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII, після досягнення пенсійного віку 57 років 6 місяців.

23.12.2016 відповідачем позивачу надано письмову відповідь вих. № 45779/06 від 23.12.2016, якою відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону №889-VIII через відсутність необхідної кількості стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі по тексту - Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі по тексту - Закон № 3723-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889- VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889- VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229 (далі - Порядок №229), встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VІІІ.

До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно пункту 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Перелік посад державної служби, які обіймали особи - державні службовці, що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723, визначається Кабінетом Міністрів України ст. 25 Закону № 3723-ХІІ. Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Згідно з абзацами 1,2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 року у справі 21-340а13, де колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до записів здійснених в трудовій книжці БТ-І №74200023, виписаної на ім'я ОСОБА_2 з 06.10.1994 по 30.12.2014 р.р. позивач працювала на різних посадах в податкових органах України, правонаступником яких на сьогоднішній день є Державна фіскальна служба України, тобто стаж державної служби згідно трудової книжки становить 20 років 02 місяці та 25 днів (а.с. 14-25).

Зазначений вище стаж також підтверджується довідкою Державної фіскальної служби України № 615 від 08.12.2016 (а.с. 11).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснення певних дій - залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 01 березня 2018 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.