Вирок № 72501731, 21.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/241/17 Головуючий у І інстанції Голік Г. К.Провадження № 11-кп/780/21/18 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.Категорія 19 21.02.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

суддів Рудніченко О.М.,

Гайдай Р.М., Свінціцької О.П.,

секретар Коломиченко А.С.,

за участю:

прокурора Стаховської Н.О., Савченко В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області Мілевського А.П. на вирок Березанського міського суду Київської області від 08 серпня 2017 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1)17.05.2010 року Березанським міським судом Київської області за ст.364ч.3,15,307 ч.2,69,70 КК України до позбавлення волі строком 5 років;

2)19.06.2012 року Переяслав-Хмельницьким міським судом Київської області за ст.ст.185 ч.3,289 ч.2,185 ч.2,15 ч.2 ,70,71 КК України до позбавлення волі 5 років 8 місяців, звільнений по відбуттю покарання 22.09.2016року

визнано винним за ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 3 (три)роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи в сумі 351 (триста п'ятдесят одну )гривню 84 копійки.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів по справі, -

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком, 31.01.2017 року ОСОБА_4 зустрівся із знайомим, ОСОБА_5 на території Березанського професійного аграрного ліцею,що знаходиться в м.Березані,по вул.Шевченків шлях,34, під час розмови, помітив в руках у ОСОБА_5 належний йому мобільний телефон «Motorolla moto X 2 nd gen» ,після чого у нього виник умисел на відкрите заволодіння вищевказаним мобільним телефоном ОСОБА_5 ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном марки "Motorolla moto X 2 nd gen", вихопивши його з рук ОСОБА_5, який належав останньому.

В подальшому ОСОБА_4, вказаний мобільний телефон, поклав до кишені своєї куртки та зник з місця події в невідомому напрямку, тим самим маючи змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 відповідно до висновку експерта №4/305 від 17.02.17 року матеріальної шкоди на загальну суму 3700,00 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Березанського міського суду Київської області від 08 серпня 2017 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, визнавши рецидив злочинів, як обставину, яка обтяжує покарання. В решті вирок залишити без змін.

Прокурор вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовані положення ст.75 КК України, оскільки ОСОБА_4 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності, має не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість.

Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції не враховано таку обтяжуючу покарання обставину, як рецидив злочинів.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

обвинуваченого, який проти апеляційної скарги прокурора заперечував та просив відмовити в її задоволенні;

вивчивши матеріали справи, дослідивши характеризуючі обвинуваченого матеріали, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув дане кримінальне провадження у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав детальні пояснення з приводу обставин його вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Враховуючи, що фактичні обставини злочину ніким з учасників судового провадження не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, позитивно характеризується за місцем реєстрації, обґрунтовано призначив останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 ст. 186 КК України.

Проте, на думку колегії суддів, прийняте судом першої інстанції рішення про призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України є необгрунтованим, про що вірно зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до положень ст.75 КК України якщо суд крім випадків за засудження за корупційний злочин при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п»яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, стаття 75 КК України застосовується за наявності правових підстав, визначених у цій нормі закону.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, суд першої інстанції не мотивував своє рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд першої інстанції хоча і зазначив, однак фактично не взяв до уваги того, що ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, який згідно ст. 12 КК України віднесений до тяжких злочинів, раніше він неодноразово судимий за аналогічні злочини, що на момент вчинення злочину він не займався суспільно-корисною працею, вчинив умисний корисливий злочин з метою власного збагачення.

Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про безпідставне неврахування судом першої інстанції такої обтяжуючої покарання обставини як рецидив злочинів, передбачений п.1 ч. 1 ст. 67 КК України, оскільки ця обставина була встановлена в ході досудового розслідування, проте суд послався у вироку на відсутність обставин, що обтяжують покарання, не мотивуючи свої висновки в цій частині.

Вказані обставини свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки обвинуваченого та спростовують висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_4 в умовах застосування до нього положень ст.ст. 75, 76 КК України.

З огляду на викладене, а також враховуючи конкретні обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим за злочини як проти власності, так і інші злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний корисливий злочин, дані про особу обвинуваченого, які наведені у вироку суду першої інстанції, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, щире каяття у вчиненому злочині, що є обставиною, яка пом'якшує покарання та з урахуванням такої обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без ізоляції його від суспільства та приходить до висновку про відсутність підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Отже переглядаючи судове рішення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів вважає, що в частині призначеного ОСОБА_4 покарання вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нового вироку, в якому визнати обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в тому ж розмірі, що визначив суд першої інстанції, але без застосування ст.ст. 75, 76 КК України.

Керуючись ст.ст.376, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Березанського міського суду Київської області від 08 серпня 2017 року щодо

ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 - рецидив злочинів.

Визнати ОСОБА_4 винним за ч.2 ст.186 КК України та призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С У Д Д І :

(підписи)