Рішення № 72501056, 26.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/4560/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Білан Ю.С. щодо ненадіслання позивачці постанови про відкриття виконавчого провадження №51293685 від 03.06.2016 року;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.12.2016 року та постанову про арешт майна боржника від 21.12.2016 року у ВП № 51293685.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 51293685 ОСОБА_1 як боржник не отримувала, а тому була позбавлена можливості реалізувати своє право на добровільну сплату боргу чи оскарження цієї постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, просив розглядати справу за його відсутності. Надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки про відправлення позивачці постанови про відкриття виконавчого провадження свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення відповідного рішення), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (ухвалення відповідного рішення), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2016 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Білан Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51293685 з примусового виконання виконавчого напису № 3196, виданого 05.09.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 38, 6 кв. м, що належить ОСОБА_1, шляхом реалізації вказаного майна для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 593646, 65 грн.

У рамках зазначеного виконавчого провадження 21.12.2016 року головним державним виконавцем Білан Ю.С. у зв'язку з невиконанням боржником у наданий строк рішення винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 59364, 66 грн. виконавчого збору та про арешт всього нерухомого майна позивача.

Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та про арешт майна, позивач звернулася до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який був чинним на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, був Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина 2 статті 25 Закону № 606 визначала, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606).

Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону № 606, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. 27 Закону № 606).

За приписами ст. 31 Закону № 606, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На підтвердження направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2016 року відповідачем надано копію супровідного листа та реєстр рекомендованої кореспонденції.

Однак, вони не містять відомостей про отримання позивачем вказаної постанови та її обізнаність про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не було вжито всіх необхідних дій щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, не встановлено обставин щодо отримання боржником такої постанови, тобто, допущено протиправну бездіяльність.

Вказані обставини виключали можливість ОСОБА_1 здійснити самостійне виконання виконавчого документа, чи оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження, та свідчать про порушення відповідачем вимог Закону № 606.

Так, відповідачем не надано належних доказів щодо направлення позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2016 року і її отримання, що не дало можливості ОСОБА_1 у встановлений строк добровільно виконати виконавчий напис нотаріуса, а також стало наслідком вчинення дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса та прийняття 21.12.2016 року оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника.

Враховуючи викладене та недотримання Дарницьким районним відділом Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві встановленого порядку направлення документів виконавчого провадження, що призвело до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1, суд прийшов до висновку про те, що позивач була позбавлена можливості добровільного погашення боргу у виконавчому провадженні, оскільки не була обізнана про факт його відкриття, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Білан Юлії Станіславівни щодо ненадіслання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження № 51293685 від 03.06.2016 року.

Скасувати постанову Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21.12.2016 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 51293685.

Скасувати постанову Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21.12.2016 року про арешт майна боржника у ВП № 51293685.

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1920, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (пр-т Бажана, 7-є, Київ. 02121, код ЄДРПОУ 34968768).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов