Рішення № 72500670, 28.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. Чернівці справа № 824/1015/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) податковий борг до місцевого бюджету у сумі 25403,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 25403,97 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 р. відкрито провадження у справі №824/1015/17-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому вказував, що податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом за адресою АДРЕСА_2 де він з 2002 р. не проживає. Також вказував, що з 21.06.2002 р. проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. Вважає, що у нього відсутні підстави для сплати податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення за новою адресою не направлялось.

Позивачем в порядку ст. 163 КАС України подано до суду відповідь на відзив.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 р. справу №824/1015/17-а призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребовано додаткові матеріали по справі.

20.02.2018 р. позивачем подано до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначивши, що вимоги адміністративного позову підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання призначене на 20.02.2018 р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. 194 та ст. 205 КАС України, суд вважає, що подання до суду позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, а також неприбуття без поважних причин відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований 21.06.2002 р. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією УДМСУ у Чернівецькій області та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданим Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області від 18.06.1996 р. (а.с. 20, 33-36, 68).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.07.2001 р. відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_2. 26.12.2016 р. відповідач припинив підприємницьку діяльність, про що внесено відомості в ЄДР (а.с. 13, 14 - 16).

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ЕЕХ №795756 від 14.09.2007 р., відповідач набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1825 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану в АДРЕСА_3 (а.с. 37-37).

На підставі договору купівлі - продажу земельної від 17.10.2008 р., відповідач набув права власності на земельну ділянку площею 0,2792 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 39-40).

З матеріалів справи видно, що на підставі вказаних вище договорів, відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,4617 га, яка розташована в АДРЕСА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 14.11.2008 р. (а.с. 41-42).

20.03.2017 р. позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 1787-13, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2015 - 2016 р.р. на загальну суму 27004,00 грн, на земельну ділянку площею 0,4617 га, яка розташована в АДРЕСА_3 (а.с. 10, 60, 61).

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №1787-13 від 20.03.2017 р. надіслано позивачем рекомендованим поштовим відправленням за місцем останнього відомого місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10, 67).

Згідно довідки Укрпошти від 31.03.2017 р., поштове відправлення адресоване відповідачу повернуто на адресу позивача, оскільки адресат (відповідач) за зазначеною адресою не проживає (а.с. 10, 67).

Дослідженням облікової справи (реєстраційної та звітної частини) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 встановлено, що відповідач в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014-2016 роки вказував, що його податкова адреса АДРЕСА_2. Остання декларація подана відповідачем 31.01.2017 р. (а.с. 68-97).

Отже, останнє відоме контролюючому органу місцезнаходження відповідача є саме адреса АДРЕСА_2.

Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 70.7 ст. 70 ПК України).

Враховуючи наведену норму, суд не бере до уваги доводи відповідача, що податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №1787-13 від 20.03.2017 р. направлено за невірною адресою, оскільки він, як фізична особа - платник податків, в порушення вимог п. 70.7 ст. 70 ПК України не подавав до контролюючого органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки з дня виникнення таких змін.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №1787-13 від 20.03.2017 р. вважається врученими відповідачу 31.03.2017 р. за місцем останнього відомого його місцезнаходження.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №1787-13 від 20.03.2017 р. відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 25403,97 грн. Вказана обставина також підтверджується інтегрованою карткою платника (відповідача).

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 724-17 від 31.05.2017 р. на суму 25403,97 грн.

Вказана податкова вимога надіслана позивачем на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням за місцем останнього відомого місцезнаходження відповідача, а саме АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9).

Згідно довідки Укрпошти від 13.06.2017 р., поштове відправлення адресоване відповідачу повернуто на адресу позивача, оскільки адресат (відповідач) за зазначеною адресою не проживає (а.с. 9).

Враховуючи положення п.58.3 ст. 58 ПК України, суд приходить до висновку, що податкова вимога форми "Ф" № 724-17 від 31.05.2017 р. вважаються врученою відповідачу 13.06.2017р.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом п. 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 77, 241 - 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг до місцевого бюджету за платежем: земельний податок з фізичних осіб у сумі 25403,97 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог п.п. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький