Постанова № 72500542, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19293/16 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київської міської державної адміністрації, в якому просила зобов'язати відповідача за заявою від 04 травня 2016 року №105/Г-441 вчинити відповідні дії за процедурою та шляхом прийняття рішення щодо визнання розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу приватизації державного житлового фонду від 19 липня 1993 року №2903 нікчемним, внаслідок чого його скасувати та вилучити з матеріалів документального обігу приватизаційної справи по квартирі АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні, призначеному на 20 лютого 2018 року, представником позивача було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтоване необхідністю надання представнику можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки вона нещодавно отримала довіреність і не мала змоги зробити це раніше. Колегія суддів клопотання задовольнила, розгляд справи перенесла на 27 лютого 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Відділу приватизації державного житлового фонду Печерської районної державної адміністрації №2903 від 19 липня 1993 року було задоволено прохання наймача ОСОБА_7 та передано у приватну власність АДРЕСА_1.

17 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Голови Печерської в м. Києві районної державної адміністрації з заявою, в якій просила: 1. Видати рішення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації безвідкладно призупинити дію Розпорядження № 2903 від 19 липня 1993 року, про визнання його таким, що є не дійсним та не підлягає виконанню, вилучити його з обігу приватизаційної справи АДРЕСА_1. 2. Видати рішення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації безвідкладно призупинити дію Свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 без зазначення міста, села, селища від 19 липня 1993 року визнання його таким, що є не дійсним, оформленим помилково та вилучити його з обігу приватизаційної справи АДРЕСА_1. 3. Надати інформацію до Київського БТІ про визнання Свідоцтва про право власності від 19 липня 1993 року не дійсним і скасувати його реєстрацію. 4. Видати рішення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про оформлення АДРЕСА_1 у комунальну власності Печерської в м. Києві РДА з правом мешканців, які постійно проживають у цій квартирі та не використали права на безоплатну приватизацію житла, отримання цієї квартири у власність шляхом безплатної приватизації з належним оформленням права власності.

Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 01 грудня 2016 року надано відповідь №105-105/ОП/Г-441/2-3172, в якій зазначено, що для вирішення питань, які наведені у зверненні, відсутні правові підстави.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які позивач посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог, не створюють за собою правових наслідків у формі зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії шляхом прийняття рішення щодо визнання розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу приватизації державного житлового фонду від 19 липня 1993 року №2903 нікчемним, внаслідок чого його скасувати та вилучити з матеріалів документального обігу приватизаційної справи по квартирі АДРЕСА_1.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, позивач посилався на неповно важність складу суду першої інстанції у зв'язку із порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням встановленого принципу незмінності складу суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_7 та члени його сім'ї ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 приватизували АДРЕСА_1 На підставі розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду Печерської районної державної адміністрації № 2903 від 19 липня 1993 року їм видано свідоцтво від 19 липня 1993 року про право власності на житло.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація є новоствореним органом державної влади, утворена Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» від 30 вересня 2010 року №787 створено.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 6 цього Закону визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в 1993 році, на момент прийняття розпорядження «Про приватизацію АДРЕСА_1» від 19 липня 1993 року №2903, у Печерському районі міста Києва діяла Печерська районна державна адміністрація з Представником Президента України у Печерському районі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Представника президента України» Представник Президента України є главою місцевої державної адміністрації відповідно в області, містах Києві, Севастополі, районі, районі міст Києва і Севастополя.

Згідно статті 14 Закону України «Про Представника президента України» Представник Президента України в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ч. 3 статті 8 зазначеного закону, п. 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15 вересня 1992 року, передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п.16 цього Положення).

Згідно пунктів 23 та 24 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданою до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються. Орган приватизації видає розпорядження.

Таким чином, розпорядження «Про приватизацію АДРЕСА_1» від 19 липня 1993 року №2903 було прийнято відділом приватизації державного житлового фонду Печерської районної державної адміністрації, на підставі зазначеного Положення, і підписане завідувачем відділу приватизації А. Полончуком відповідно до наданих повноважень. Вищевикладене спростовує твердження позивача про те, що «Печерська районна державна адміністрація є попередником відповідача, а отже, відповідач відповідає за передчасно видане розпорядження структурного відділу попередника.

Тому, ані Представник Президента України в Печерському районі м. Києва, ані районна державна адміністрація, які діяли на той момент, а тим більше Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (яка є новоствореним органом та діє наразі) не мали жодного відношення до прийняття такого розпорядження.

Таким чином, у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відсутня можливість та правові підстави для прийняття офіційного рішення щодо скасування розпорядження №2903 від 19 липня 1993 року Відділу приватизації державного житлового фонду Печерської районної державної адміністрації, визнання нечинним рішення про приватизацію АДРЕСА_1 та вчинення рішення про поворот виконання цього рішення.

Крім того, згідно матеріалів справи, судом встановлено законність приватизації АДРЕСА_1 в тому числі і надано оцінку оспорюваному розпорядженню (рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року справа №757/16363/13-ц, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2014 року, справа №22-ц/796/3658/14, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення та вселення та за позовом ОСОБА_4 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби м. Києва, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_7, про визнання приватизації та свідоцтва про право власності на житло недійсними, позовну заяву ОСОБА_4 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби м. Києва, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_7, про визнання приватизації та свідоцтва про право власності на житло недійсними - залишено без задоволення).

Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 - зі змісту ч. 2 статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт ( у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Отже, враховуючи, що розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 липня 1993 року №2903 є актом індивідуальної дії, колегія суддів приходить до висновку про неможливість його скасування відповідачем.

Щодо доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі суд зазначає таке.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 11 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З загальнодоступних джерел інформації судом встановлено, що до 27 вересня 2017 року правосуддя в Окружному адміністративному суді міста Києва здійснювали 17 суддів.

Разом з тим, указами Президента від 28 вересня 2017 року № 294/2017 та №297/2017, відповідно до частини п'ятої статті 126, частини першої статті 128 та підпункту 2 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, на посади суддів Окружного адміністративного суду міста Києва призначено ще 17 осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує, зокрема, об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді.

Відповідно до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції (далі - автоматизована система), яка забезпечує, окрім іншого, об'єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).

Відповідно до підпунктів 2.3.49-2.3.50 пункту 2.3 Положення, повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.

Винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи.

Оскільки законом визначений обов'язок суду здійснювати розгляд адміністративних справ в розумні строки, неможливість його виконання, в розумінні приписів пункту 2.3.49 Положення та в контексті інших наведених вище вимог, на думку колегії суддів, стало правомірною підставою для повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями. Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, апеляційний суд вважає, що наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи жодним чином не можуть впливати на законність вирішення справи по суті. Протилежного апелянтом не доведено. Крім того, жодних посилань на будь-які порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи чи невідповідність застосованих норм встановленим правовідносинам апеляційна скарга також не містить.

При цьому, до посилання апелянта та його представника як в скарзі, так і в судовому засіданні на порушення суддею Маруліною Л.О. норм процесуального права шляхом ігнорування заяв позивача про відвід судді та про вихід із письмового провадження колегія суддів ставиться критично, оскільки згідно матеріалів справи такі заяви датовані 15 грудня 2017 року, в той час як рішення по суті прийняте 14 грудня 2017 року. Отже, суддя не мала ані можливості, ані обов'язку розгляду даних заяв.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.