Ухвала суду № 72500405, 27.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

27 лютого 2018 р. справа № 820/2524/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Бабарицького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі №820/2524/17 за позовом ОСОБА_1 до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 01.12.2017 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі №820/2524/17 за позовом ОСОБА_1 до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича про зобов'язання вчинити певні дії.

Підставою для звернення до суду про перегляд рішення за нововиявленими обставинами слугувала наявність ухвали Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/4145/17, яка набрала законної сили 26.10.2017 року. Відповідно до висновків вказаного рішення суду, заявник зазначив, що довіреність представнику відповідача ОСОБА_4 оформлена начальником військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_5, який за своїм правовим статусом не очолює юридичну особу та не має відповідної компетенції завіряти будь - які підписи. На підтвердження цього Положення про військово-юридичний факультет та його посадова інструкція не наділяють його такими повноваженнями. Таким чином суд помилково допустив до участі в судовому процесі ОСОБА_4, як представника відповідача Бабарицького О.В. Цей представник не вправі був діяти, зважаючи на те, що його довіреність була завірена начальником факультету, а не органом юридичної особи, або нотаріусом.

Суд на підставі клопотання не уповноваженої особи прийняв помилкове рішення про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Це рішення було підтверджено судом апеляційної інстанції, який теж припустився помилки, допустивши до участі у справі не уповноваженого представника.

На думку заявника нововиявлені обставини є підтвердженням того, що судами першої та другої інстанції при винесенні рішень були використані докази і аргументи письмового клопотання неуповноваженого представника відповідача, та, як з'ясувалося 27.10.2017, цей представник не мав для цього законних підстав, що в свою чергу вплинуло на обґрунтованість та законність винесених рішень. Зазначені обставини не були і не могли бути відомі позивачу, оскільки нові докази протилежні від існуючих в цієї справі і були оприлюднені пізніше та отримані позивачем лише 27.11.2017 року.

З огляду на викладене, заявник просить суд скасувати Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року по справі № 820/2524/16 за позовом ОСОБА_1 до голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича про визнання неправомірною бездіяльності голови конкурсної комісії військово- юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича, по виконанню спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року № 37/51, яким затверджена «Інструкція про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі», щодо виконання п.6 ст.35 Закону України «Про вищу освіту» при роботі конкурсної комісії ВЮФ НЮУ, та скасування протоколу конкурсної комісії ВЮФ НЮУ від 31.10.2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача у зв'язку з переглядом справи за нововиявленими обставинами.

Заявник в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та просив суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року по справі №820/2524/16, прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача у зв'язку з переглядом справи за нововиявленими обставинами по справі №820/2524/17.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі №820/2524/17 заперечував з огляду на те, що у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами позивач не навів жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували докази пропуску ним без поважних причин передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України місячного строку звернення до суду, що покладені в основу ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі № 820/2524/17, яка переглядається, а лише посилався на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 820/4145/17, в якій встановлені юридичні факти, що не входять до кола обставин, які підлягають встановленню, виходячи з підстав та предмету позову ОСОБА_1 по справі № 820/2524/17. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про неістотність обставин, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві від 01 грудня 2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі № 820/2524/17, які в такому випадку не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що є підставою для залишення без задоволення вищезгаданої заяви про перегляд судового рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зміст заяви, матеріали справи, суд вважає, що подана відповідачем заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту заяви та матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича, в якому просить суд скасувати протокол конкурсної комісії № 4 від 31 жовтня 2016 року військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, яке прийнято стосовно ОСОБА_1, визнати неправомірним бездіяльність Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича, по виконанню спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України №37/51 від 27 січня 2015 року, яким затверджена Інструкція "Про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах, вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі", щодо виконання п.6 ст. 35 Закону України "Про вищу освіту".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року клопотання представника відповідача задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017р. по справі № 820/2524/17 залишено без змін.

Відповідно до положень статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Наявність цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Обставини, що могли вплинути на судове рішення характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають істотне значення для вирішення справи, тобто є такими фактичними даними, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа.

Виходячи з аналізу зазначеного припису, суд приходить до висновку, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд вважає, що істотне значення для справи у спірних відносинах мають виключно обставини, які пов'язані з правом позивача, а не правозастосуванням щодо спірних правовідносин.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 20 листопада 1996 року № 1105 «Про заходи щодо підготовки кадрів військової юстиції та організації науково-дослідних робіт у галузі військового законодавства» постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1998 року № 70 «Про утворення військово-юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого» було утворено військово-юридичний факультет (далі - Факультет) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 2213-р «Про реорганізацію Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого» спочатку була реорганізована шляхом перетворення її в Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», який на даний час згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 04 грудня 2013 року № 1697 перейменовано в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (далі - Університет).

Згідно пункту 2 «Вищі навчальні заклади Міносвіти (військові навчальні підрозділи Міноборони)» факультет військової юстиції Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого був включений до Переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти» (далі - Постанова № 1410).

Отже, факультет є військовим навчальним підрозділом (далі - ВНП) вищого навчального закладу (далі - ВНЗ) та розміщується на фондах Університету за адресою: 61023, м. Харків, вул. Динамівська, буд. 4 та діє на підставі Положення про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 15 серпня 2013 № 1190/560 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2013 р. за № 1541/24073 (далі - Положення № 1190/560), та Положення про військово-юридичний факультет Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 24 червня 2014 року № 749/417 (далі - Положення № 749/417). Зазначені Положення розроблені відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про військовий обов'язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 року № 48 «Про затвердження Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу», Положення про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти України та Міністерства оборони України від 15.08.2013 № 1190/560, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.09.2013 року за №1541/24073.

Згідно частини першої, абзацу п'ятого частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України мають таку загальну структуру, зокрема, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України; організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Таким чином, Факультет, як військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу, є військовим навчальним закладом, який входить до Збройних Сил України, належить до сфери управління Міністерства оборони України, а відтак є органом державної влади.

У відповідності до частини четвертої статті 13 Закону України "Про вищу освіту", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, та з метою вдосконалення порядку підготовки військових фахівців у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України, наказом Міністерства оборони України від 20 липня 2015 року № 346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2015 р. за № 1126/27571, затверджене Положення про особливості організації освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України (далі - Положення № 346), яким визначено, що:

- це Положення визначає особливості організації та здійснення освітньої діяльності у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ) та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України (далі - ВНП ВНЗ) (пункт 1.1. Розділу І);

Відповідно до п.1.2 розділу 1 ВВНЗ (ВНП ВНЗ) - навчальний заклад державної форми власності, який здійснює на відповідних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів, докторантів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (абзац перший пункту 1.2. Розділу І).

Таким чином, Факультет, як ВНП ВНЗ відноситься до навчальних закладів державної форми власності та є закладом Збройних Сил України.

Згідно абзаців першого, четвертого, п'ятого пункту 5 Розділу І Положення № 1190/560 управління факультетом у межах компетенції здійснюється Міністерством освіти і науки України та Міністерством оборони України; керівництво факультетом здійснює начальник (декан) факультету; керівник військового навчального підрозділу є прямим начальником для особового складу військового навчального підрозділу та у своїй діяльності виконує обов'язки і користується правами, що визначені Статутами Збройних Сил України, статутом ВНЗ та цим Положенням.

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 8 Розділу І, абзаців першого, четвертого пункту 1 Розділу ІV Положення № 749/417 управління факультетом у межах компетенції здійснюється Міністерством освіти і науки України (далі - МОН) та Міністерством оборони України (далі - Міноборони); безпосереднє управління факультетом здійснює начальник факультету; начальник факультету є прямим начальником для усього особового складу факультету і забезпечує, зокрема, якість та повноту виконання замовлення з підготовки військових фахівців, стан навчально-виховної, методичної і наукової діяльності, належну експлуатацію та збереження озброєння та військової техніки; функціональні обов'язки начальника факультету розробляються на підставі Статутів Збройних Сил України, наказів (директив) Міноборони, МОН, директора Департаменту військової освіти та науки Міноборони, статуту Університету, даного положення та затверджуються ректором Університету та директором Департаменту військової освіти та науки Міноборони.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою, зокрема, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Суд наголошує, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Відповідно до частини першої та абзацу першого і другого частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися також на акті органу юридичної особи. Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно із частинами першою, другою статті 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, форма довіреності може бути звичайною письмовою або письмовою нотаріальною. Нотаріально посвідчена довіреність вимагається на вчинення правочину, який потребує нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.

Згідно абзаців другого, шостого частини третьої статті 245 ЦК України довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Таким чином, за обставинами справи № 820/2524/17 начальник Факультету, який за своїм правовим статусом є начальником закладу, посвідчив підпис працівника Бабарицького О.В. та його правовий статус військовослужбовця на його довіреності від 22 березня 2017 року № 156, виданій ОСОБА_4, у повній відповідності до вищезгаданих положень ЦК України та КАС України, чим спростовуються доводи Позивача у заяві про перегляд рішення.

Окремо суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 40 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (зі змінами) до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, зокрема, довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів.

Згідно Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 року № 940, далі - Порядок № 419):

- посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про нотаріат", мають право такі посадові, службові особи, зокрема, командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів - заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, - заповіти і довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців (абзаци перший, четвертий пункту 1);

- посвідчені заповіти і довіреності реєструються посадовими, службовими особами, крім капітанів морських або річкових суден, що плавають під прапором України, начальників пошукових або інших експедицій, в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - реєстр), форма якого встановлюється Мін'юстом. Кожний заповіт чи довіреність реєструються під окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстровано заповіт чи довіреність, зазначається в посвідчувальному написі. Реєстр повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Реєстрація заповітів і довіреностей провадиться посадовою, службовою особою тільки після підписання нею та скріплення печаткою посвідчувального напису на документі. Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережені виправлення та запис олівцем. Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту чи довіреності (пункт 10).

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5 «Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 р. за № 1378/13252 (зі змінами, далі - Положення № 111/5):

- це Положення установлює порядок створення, ведення та користування Єдиним реєстром довіреностей (далі - Єдиний реєстр). Єдиний реєстр - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії. Держатель Єдиного реєстру - Міністерство юстиції України, що забезпечує його функціонування (пункти 1.1., 1.2., 1.3. Розділу І);

- обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії (пункт 2.1. Розділу 2);

- реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами, перерахованими в частині 3 статті 245 Цивільного кодексу України, статтях 37-38 Закону України "Про нотаріат", а також відомості про припинення їх дії, здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей (абзац перший пункту 2.2. Розділу 2).

Отже, пункт 2.1. Розділу 2 Положення № 111/5 визначає виключний перелік випадків, коли реєстрації довіреностей в Єдиному реєстрі є обов'язковою, а згідно абзацу першого пункту 2.2. Розділу 2 Положення № 111/5 тільки у випадку подання заяви довірителя (в спірних правовідносинах - Бабарицького О.В.) Реєстратору (абзац другий пункту 1.5. Розділу І Положення № 111/5) у Єдиному реєстрі довіреностей здійснюються реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами, перерахованими в частині 3 статті 245 Цивільного кодексу України, статтях 37-38 Закону України "Про нотаріат", а також відомості про припинення їх дії, але при відсутності поданої до Реєстратора заяви Бабарицького О.В. така реєстрація його довіреностей ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі довіреностей є необов'язковою, що додатково підтверджується змістом пункту 2.8. Положення № 111/5, згідно якого на прохання особи, яка бажає припинити дію довіреності, що не була зареєстрована в Єдиному реєстрі, нотаріус одночасно вносить до Єдиного реєстру реєстраційний запис про таку довіреність, а в разі видачі її дубліката - реєстраційний запис про виданий дублікат, а також відомості про припинення її дії, який допускає дію (наявність) довіреностей, незареєстрованих в Єдиному реєстрі довіреностей.

З огляду на викладене, посилання заявника у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на те, що:

- відповідно до ухвали судді Харківського окружного адміністративного суду Бадюкова Ю.В. від 14 вересня 2017 року по справі № 820/4145/17 про повернення позовної заяви Факультету до Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту, яка набрала законної сили 26.10.2017 року, якою встановлено, що Факультет за своїм правовим статусом не є юридичною особою та не має адміністративною процесуальної дієздатності;

- довіреність представнику Відповідача ОСОБА_4 оформлена начальником Факультету ОСОБА_5, який за своїм правовим статусом не очолює юридичну особу та ніби-то не має відповідно до Положення про Факультет та своєї посадової інструкції повноважень завіряти будь-які підписи, а відтак суд першої інстанції ніби-то помилково допустив до участі в судовому процесі ОСОБА_4, як представника відповідача Бабарицького О.В., та на підставі клопотання ніби-то неуповноваженого представника прийняв помилкове судове рішення про залишення без розгляду позову ОСОБА_1;

- Харківський апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі № 820/2524/17, на думку Позивача, також ніби-то припустився помилки, допустивши до участі у справі не уповноваженого представника;

- представник Відповідача ОСОБА_4 ніби-то «не вправі був діяти, зважаючи на те, що його довіреність була завірена начальником факультету, а не органом юридичної особи, або нотаріусом»,

не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на те, що наведені відомості не підтверджуються фактичними обставинами справи, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин та не доводять факту допущення судом помилки при розв'язанні спору.

Натомість, у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами позивач не навів жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували докази пропуску ним без поважних причин передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України місячного строку звернення до суду, що покладені в основу ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі № 820/2524/17, яка переглядається, а лише посилався на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 820/4145/17, в якій встановлені юридичні факти, що не входять до кола обставин, які підлягають встановленню, виходячи з підстав та предмету позову ОСОБА_1 по справі № 820/2524/17.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає існування істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, відповідно підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, про відсутність у матеріалах справи фактичних даних, які б свідчили існування у спірних правовідносинах визначених ст.361 КАС України підстав.

За таких обставин суд вважає, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить залишити без задоволення.

Керуючись ст. 243, 244, 248, 256, 293, 295, 297, 361-369 КАС України, Харківський окружний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі №820/2524/17 за позовом ОСОБА_1 до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича про зобов'язання вчинити певні дії.

Залишити ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року по справі № 820/2524/16 в силі.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 01.03.2018 року.

Суддя Біленський О.О.