Ухвала суду № 72500249, 26.02.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 лютого 2018 року

справа № 804/7795/17

головуючий суддя І інстанції - Врона О.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 804/7795/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снек Експорт» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа – Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Снек Експорт” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа – Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування наказу задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без руху та надано заявнику апеляційної скарги строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати документ про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.

Копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 року направлена на адресу відповідача та отримана ним 05.02.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, а у разі відмови продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивоване тим, що на теперішній час тимчасово неможливо сплатити судовий збір через надходження листів про безспірне списання від Головного управління Державної казначейської служби у Печерському районі у м. Києві. З огляду на вказане, зауважують, що процедура проведення безспірного списання коштів потребує певного часу на її здійснення, а тому відповідач з огляду на тимчасове блокування проведення платежів не в змозі сплатити судовий збір за подану апеляційну скаргу.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, для усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших (ніж незадовільний майновий стан особи) підстав для звільнення від сплати судових витрат, законодавством не визначено.

Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан скаржника.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору, як і відстрочення останнього. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору.

Також слід зазначити, що приписи ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 2147-VІІ від 03.10.2017 року) встановлюють, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, при цьому з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що фактично таким правом може скористатися саме фізична особа, натомість відповідач є юридичною особою – суб’єктом владних повноважень.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Щодо клопотання заявника апеляційної скарги щодо продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги є строком, встановленим законом, відповідно до приписів ч. 2 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України, а тому не може бути продовжений судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, станом на 26.02.2018 року вимоги, зазначені в ухвалі від 26.01.2018 року, заявником апеляційної скарги не виконані, недоліки апеляційної скарги не усунуті.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 298 КАС України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи до уваги, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційну скаргу слід повернути заявнику.

Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За таких підстав, керуючись ст.ст. 169, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору, а також продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги – відмовити.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 804/7795/17 - повернути заявнику.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Ухвала підписана складом суду 26 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко