Ухвала суду № 72499475, 01.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 766/21451/17

Номер провадження № 11-сс/791/92/18 Головуючий в 1 інстанції: Радченко Г.А.

Категорія: продовження строку тримання під вартою Доповідач: Литвиненко І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Литвиненко І.І.

Суддів: Гемми Ю.М.

Красновського І.В.

При секретарі: Ткаченко А.К.

З участю прокурора: Єложенко М.С.

Захисника - адвоката: Юзефовича А.О.

Підозрюваного: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Херсонської області матеріали провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015010000000098 за апеляційною скаргою захисників - адвокатів Чернової О.О., Юзефовича А.О., які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.02.2018 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Скадовськ, Херсонської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді від 01.02.2018 року продовжено строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 в межах строку досудового розслідування до 02 березня 2018 року, включно.

В апеляційній скарзі захисники - адвокати Чернова О.О. та Юзефович А.О. просять ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01 лютого 2018 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відмовити. Вважають, що слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого були порушенні права та інтереси підозрюваного ОСОБА_3, зокрема: копія клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 не вручалась; під час розгляду справи слідчим суддею було пропущено таку стадію судового розгляду, як дебати; експертизи в кримінальному провадженні не призначалися до 01 лютого 2018 року; вважають, що порушені вимоги ст.194 та ч.5 ст. 199 КПК України; слідчий суддя не проаналізував доводи сторони обвинувачення та сторони захисту щодо наявності чи відсутності обґрунтованої підозри; клопотання прокурора не містило посилання на докази, що підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також слідчим суддею не було враховано стан здоров'я; відсутні докази приховування факту ОСОБА_3 працевлаштування на посаді «міністра», його трудової діяльності; офіційне легальне проживання та працевлаштування у м. Києві підозрюваного та його родини; відсутність зв'язків із особами, що проживають у АР Крим та здійснюють чи можуть здійснювати злочинну діяльність; наявність міцних соціальних зв'язків; не врахована позитивна характеристика. Вважають, що невідповідність вказаних висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про можливість задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисників - адвокатів, підозрюваного, прокурора, в судових дебатах сторони залишились на попередніх позиціях, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Виходячи з вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів провадження слідчим СВ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим ( з дислокацією в м. Херсон), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та повідомлено про підозру 05 січня 2018 року.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він являючись громадянином України, фактично проживаючи на території АР Крим, у період з 01.01.2012 по 28.02.2014 років, займав посаду директора Кримського республіканського закладу «Клінічного територіального медичного об'єднання «Університетська клініка», що на території Автономної Республіки Крим та достеменно знаючи про факт окупації півострова Крим збройними силами Російської Федерації, знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, згідно ст. 2 Конституції України конституційний лад включає встановлені Конституцією України основні засади життєдіяльності суспільства, держави і людини і у відповідності до ч. 2 ст. 5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові, відповідно до ч. 1 ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевому референдумі, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування і у відповідності до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії, а також, що згідно ст. 6 Конституції України Державна влада в Україні, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, ОСОБА_3 умисно, з метою надання допомоги іноземній державі (РФ), щодо створення окупаційною владою незаконного апарату державного управління на території Автономної Республіки Крим, добровільно погодився на пропозицію Російської Федерації самопроголошених незаконно утворених органів влади Республіки Крим перейти в незаконно створений орган окупаційної влади на тимчасово окупованій території України - АР Крим з підпорядкуванням РФ та обійняти посаду так званого «міністра охорони здоров'я Республіки Крим», на якій перебував відповідно до наказу, так званого «МЗС АРК № 55л» з 12.03.2014 року по 09.06.2014 року.

На вищевказаній посаді, громадянин України ОСОБА_3 діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України та надавав сприяння іноземній державі РФ, в підривній діяльності проти України, іноземній організації та їх представникам, в особі незаконно утворених органів влади Республіки Крим в період з 28.02.2014 року по 10.06.2014 року на тимчасово окупованій території Україні, шляхом проведення політики окупаційного режиму в сфері охорони здоров'я, з метою сприяння легалізації тимчасової окупації півострова Крим, порушення встановленого законодавством України конституційного порядку на території України.

В подальшому, громадянин України ОСОБА_3, переслідуючи власні інтереси залишив територію АР Крим та прибув на підконтрольну Україні територію, де працевлаштувався, приховуючи при цьому факт сприяння у підривній діяльності на шкоду України в ході здійснення повноважень так званого «міністра охорони здоров'я Республіки Крим», оскільки усвідомлював характер протиправності своїх діянь на території АР Крим.

Доводи захисту про те, що матеріали кримінального провадження не містять обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п. 48).

При оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними («Боцано проти Франції»).

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, який належить до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, і підозра у вчиненні зазначених злочинів підтверджується наведеними в клопотанні слідчого доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та зібрані під час досудового розслідування, зокрема протоколами допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколом обшуку від 05.01.2018 року та протоколами огляду від 09.02.2017 року, а посилання апеляційної скарги захисників, які це заперечують, є необґрунтованими.

Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_3 злочину, вбачає, що обґрунтованість підозри в контексті її розуміння ЄСПЛ присутня. На даній стадії досудового розслідування суд апеляційної інстанції не оцінює докази, додані до клопотання прокурора, з точки зору, чи доводять вони факт скоєння злочину, в встановлює, зокрема, наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились, тому підозрюваний буде мати можливість ухилитися від органів досудового слідства та суду, знищити або сховати речі та документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та місцезнаходження яких по теперішній час не встановлено, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.

Так, у підозрюваного ОСОБА_3 є паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності останнього є дві квартири, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим м.Сімферополь.

Крім того, останній є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортом РФ НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий Федеральною міграційною службою РФ 11.04.2014 року.

Зазначене створює всі передумови для ухилення підозрюваного ОСОБА_3 від органу досудового розслідування шляхом виїзду за межі материкової України.

Викладені ризики свідчать про те, що застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та попередити спроби підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.

Доводи сторони захисту про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, його стан здоров'я, неповнолітньої дитини на утриманні та характеризуючи даних - не можуть бути у даному випадку підставами для обрання більш м'якого виду запобіжного заходу.

Крім того, як вимагає ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що із підозрюваним ОСОБА_3 під час досудового розслідування не проведено жодної слідчої дії, колегія суддів вбачає необґрунтованими, враховуючи, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Інші доводи апеляційної скарги були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваної ухвали і саме з урахуванням них та інших обставин провадження було прийняте відповідне рішення, а тому не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.

Доводи в апеляційній скарзі захисників, про пропущену стадію судового розгляду, як дебати, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Як убачається з журналу судового засідання від 01.02.2018 року слідчим суддею були надані сторонам судового засідання право на виступ, а саме: прокурору, захиснику Черновій О.О., та підозрюваному ОСОБА_3

З урахуванням наведеного, а також того, що у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих і процесуальних дій, зокрема: отримати висновки фотопортретної, почерковознавчої та лінгвістичної експертиз, слідчим суддею прийняте законне та обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3

Доводи в апеляційній скарзі захисників про те, що експертизи не призначалися спростовуються матеріалами провадження.

Як убачається з матеріалів провадження постановами слідчого слідчого відділу ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м Херсон) від 15.01.2018 року (а.п.86-89), від 15.01.2018 року (а.п. 91-94), від 24.01.2018 року були призначенні лінгвістична, фотопортретна, почеркознавча експертизи.

Стосовно твердження сторони захисту про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою не вручалось не може бути визнані істотним порушенням та таким, що зменшують заявлені в клопотанні ризики, та є підставою для скасування, так як відповідно до ч.5 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і ці ризики на момент розгляду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, не зменшилися.

Отже, підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання захисниками в апеляційній скарзі, колегія суддів не убачає, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисників - адвокатів Чернової О.О., Юзефовича А.О., які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.02.2018 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Головуючий І.І.Литвиненко

Судді: Ю.М.Гемма

І.В.Красновський