Рішення № 72498545, 21.02.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/819/17

№ 2/183/204/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря Макаренко А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, третя особа – Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 03.09.2010 року.

В квартирі, за його згоди, були зареєстровані відповідач ОСОБА_3, з якою він перебував в шлюбі, та діти – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2011 року шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 забрала всі свої речі, добровільно висилилася з квартири, в спірному жилому приміщенні не проживає та не несе витрат по утриманню житла, стала проживати разом з дітьми за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Кулебівська, 39.

ОСОБА_3 періодично відвідує квартиру, для того, щоб попрати свої речі, що порушує його право на особисте життя.

Факт не проживання ОСОБА_3 підтверджується актом № 63 від 14.02.2017 року, оформленим виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 посилаючись на ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 391, 321, 391 ЦК України ч.2 ст. 405 ЖК України, просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги, пояснив, що відповідач ОСОБА_3 в червні 2015 року пішла з квартири з дітьми, з зазначеного часу в квартирі не проживає, але в квартирі залишилися її речі, меблі. Він сам також не проживає в квартирі. У ОСОБА_3 є ключі від квартири, вона відвідує житло приблизно один раз на тиждень, йому не відомо, чи ночує відповідач в квартирі чи ні. Не заперечує того, що діти навчаються в школі № 6 м. Новомосковська.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, просив суд задовольнити вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, посилалася на те, що вона зареєстрована та постійно проживає в спірній квартирі, але влітку разом з дітьми проживає в будинку бабусі по вул. Кулебівська 39 м. Новомосковськ. Бабуся є людиною похилого віку, вона доглядає за нею, крім того, влітку діти відпочивають на прибудинковій території на свіжому повітрі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні вимог позивача, посилалася на те, що ОСОБА_3 має право користування житловим приміщенням. У відповідності до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік. В той же час, ОСОБА_3 разом з трьома неповнолітніми дітьми постійно проживають в квартирі. В літній період ОСОБА_3 з дітьми тимчасово проживає в будинку її бабусі, діти відпочивають, крім того, ОСОБА_3 здійснює догляд за бабусею, яка є людиною похилого віку.

Представник третьої особи – виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Учасниками справи визнаний та не оспорюється той факт, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який розірвано на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2011 року, в зв’язку з чим, зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 03.09.2010 року, який посвідчений нотаріально, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від. 20.09.2010 р. (а.с.6,7).

У вищезазначеній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3, діти – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 02.12.2016 р. (а.с.11)

На підставі ст.ст. 13, 41 Конституції України, власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, держава забезпечує захист прав всіх суб’єктів права власності.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей

Статтею 64 ЖК України визначено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

У відповідності до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

На підставі вимог ч. 2 ст. 405 ЖК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В обґрунтування вимог, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 більше одного року не користується житловим приміщенням без поважних причин.

На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно до акту № 63 від 14.02.2017 р., складеного комісією за участю старшого інспектора відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, але не проживає в жилому приміщенні з травня 2016 року. (а.с.9)

Згідно акту № 1527 від 19.04.2017 р., складеного комісією за участю старшого інспектора відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та проживає в зазначеному жилому приміщенні разом з дітьми. (а.с.74).

Таким чином, суду надані два документа, які суперечать один одному.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 знає як сусідів, вони проживають в квартирі № 156. З 2011 року в квартирі проживає ОСОБА_3 з дітьми, інколи до квартири приходив ОСОБА_1 Кожного ранку вона бачить дітей, які йдуть до школи, ввечері – повертаються додому. Вона працює контролером РЕС, неодноразово перевіряла лічильник, квартиру завжди відкривала ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 знає як сусідів, вони проживають в квартирі № 156. Йому відомо, що приблизно 2-3 роки в квартирі № 156 ніхто не проживав, ОСОБА_3 стала проживати в квартирі приблизно з травня-червня 2017 року. В той же час, він інколи бачив дітей сторін, які поверталися зі школи.

Оцінюючи в сукупності докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів відсутності відповідача в спірному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин, та не надано доказів порушення прав позивача як власника жилого приміщення, в зв’язку з чим, в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2018 року.

Суддя Д.І. Городецький