Постанова № 72497190, 23.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/5213/16-ц 22-ц/774/415/К/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 214/5213/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Чубіна А.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа директор департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Анджей Веслав Випих, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 серпня 1999 року він був прийнятий на посаду майстра по ремонту обладнання Компресора - 1500 кисневого виробництва енергетичного департаменту металургійного комбінату «Криворіжсталь» (у теперішній час має назву Пат «АрселорМіттал Кривий Ріг»). За час безперервної роботи до 22 серпня 1016 року він підвищувався в займаних посадах, працював старшим майстром дільниці компресії повітря, а протягом останніх 9-ти років працював на посаді заступника начальника виробництва по механообладнанню кисневого виробництва енергетичного департаменту.

Відповідно до наказу № 926/л від 22.08.2016 р. "Про звільнення з підприємства за скороченням штату ОСОБА_1", позивач був звільнений за скороченням штату, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає що наказ № 962/л від 22.08.2016 р., протирічить вимогам трудового законодавства, оскільки відповідач не застосував правила ст. 42 КЗпП України, яка передбачає переважне право працівників на залишення на роботі, в той час як мав на це право, оскільки безперервно, довгий час працював на підприємстві відповідача, підвищувався в займаних посадах, а протягом останніх 9-тироків займав керівну посаду.

Як за період попередження, так й в наказі про звільнення, відповідач не досліджував наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, оскільки позивач має відповідну кваліфікацію та освіту, має відповідний досвід по керуванню підрозділами, як по ремонту механообладнання так і електрообладнання, за період 2008-2016 років він систематично виконував обов'язки начальника кисневого виробництва на час відсутності відповідного керівника протягом роботи в ПАТ «АМКР» Щукіна К.І. систематично хворів, про що надавав лист непрацездатності.

Відповідачем не був зроблений порівняльний аналіз для визначення наявності у нього переважного права на залишення на роботі, хоча відповідно до пункту 60 «Правих позицій Верховного Суду України» щодо розгляду судами окремих категорій судових справ «Трудове право», працівники з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці мають переважне право на залишення на роботі при скороченні штату порівняно з працівникам меншою кваліфікацією і продуктивністю праці, які займають таку саму посаду.

З огляду на викладене позивач вважає, що при вирішенні питання виключення штатних одиниць та видання наказу про його звільнення, відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства щодо підстав та порядку його звільнення, а тому позивач просив суд скасувати наказ № 926/л від 22.08.2016 року «Про звільнення з підприємства за скороченням штату ОСОБА_1», виданий відповідачем; поновити його на посаді заступника начальника виробництва по ремонтам механообладнання (утримання і ремонт механообладнання) кисневого виробництва Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» код ЄРПОУ 24432974, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за заподіяну йому, внаслідок звільнення, моральну шкоду в сумі 25000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2017 року, в якому виправлено описки ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2017 року, позивачу відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення не враховано його пояснень стосовно того, що з березня 2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 систематично примушували позивача написати заяву про звільнення, а в разі його відмови від подання заяви про звільнення за згодою сторін, його відсторонять від виконання службових обов'язків та все одно винайдуть спосіб звільнити. Вказані обставини підтверджуються оптичним диском із аудіо записом цих розмов, проте судом першої інстанції цей доказ не досліджено, як і не допитано вказаних вище осіб в якості свідків, про що позивачем було заявлено клопотання.

Позивач посилається на те, що суд першої інстанції ігнорував його клопотання про витребування та дослідження в судовому засіданні доказів, які він вважав за необхідне витребувати та дослідити.

Судом при ухваленні рішення неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи в частині висновку про відсутність у відповідача підстав для врахування передбаченого положеннями ст. 42 КЗпП України переважного права на залишення на роботі під час процедури звільнення, а твердження про неодноразове пропонування позивачу вакантних посад за спеціальністю є хибним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач зауважує на тому, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини його звернення із завою до КТС ПАТ «АМКР» та про результати розгляду цієї заяви.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі наголошує, що внаслідок неправильного дослідження та оцінки зазначених доказів, суд прийшов до хибного висновку про те, що відповідачем дотримано порядок його вивільнення в частині врахування його переважного права на залишення на роботі та пропонування йому іншої роботи, яка б відповідала його професії чи спеціальності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване на її думку, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_9, які кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача - Стаднік Я.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу № 968/л від 16.08.1999 року позивач був прийнятий на роботу в кисневе виробництво Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» на посаду майстра з ремонту обладнання К-1500 кисневого виробництва (а.с. 10).

Наказом № 242/л від 25.02.2002 позивача було переведено на посаду старшого майстра дільниці компресії кисню кисневої станції кисневого виробництва ( а.с. 10).

Згідно наказу 1574/л від 26.11.2004 року ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника начальника кисневого виробництва по механообладнанню (а.с. 11).

Наказом № 249/л від 14.03.2006 року ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника кисневого виробництва (а.с. 11) та наказом № 105/л від 30.01.2007 року останній був переведений на посаду заступника начальника кисневого виробництва по механообладнанню (а.с. 11, 12).

На підставі рішення загальних зборів ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» № 4 від 14.06.2007 року ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» перетворено з 14.06.2007 року на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Рішенням загальних зборів ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (протокол № 10 від 21.04.2011 року) ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» перетворено з 26.04.2011 року на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с.12).

Наказом № 459/л від 21.05.2013 року ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника начальника кисневого виробництва по ремонту механообладнання. Розпорядженням № 17 від 26.01.2015 року посада зам.начальника виробництва з ремонту механообладнання кисневого виробництва переведена на дільницю «Зберігання та ремонт механообладнання» даного структурного підрозділу (а.с. 13).

Відповідно до наказу № 926/л від 22.08.2016р. «Про звільнення з підприємства за скороченням штату ОСОБА_1В.», позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 13).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також завданої у зв'язку з цим моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень процедури звільнення позивача з роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається із наведеної норми закону, поняття змін в організації виробництва і праці не вичерпується лише реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників. Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Виходячи із наведених вимог закону, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженого органу підприємства. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис. Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у ч. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом генерального директора ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» П.С. Кахлон № 606 «Про внесення змін в організаційну структуру кисневого виробництва» від 19.05.2016, було внесено наступні зміни в організаційну структуру управління та штатний розпис кисневого виробництва:

- пунктом 1.6. наказу передбачено виключення штатних одиниць згідно Додатку 3 до наказу (з 20.08.2016р.);

- в п. 3.3. наказу передбачено попередження працівників, що займають посади які підлягають виключенню, згідно Додатку 3 до наказу, про майбутнє вивільнення, шляхом персонального попередження з одночасною пропозицією зайняти інші посади, з числа наявних вакансій на підприємстві (в строк до 20.06.2016р.);

- згідно п. 4.2. наказу, у випадку відсутності вакансій, або відмови робітників що вивільняються від інших запропонованих вакантних посад, провести звільнення таких працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (строк 21.08.2016р., але не раніше двох місяців з дати персонального повідомлення працівників, посади яких виключаються зі штатного розпису) (а.с. 24-25).

Вказаним наказом, у тому числі виключено штатну одиницю, яку займав позивач, а тому колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції щодо проведення підприємством скорочення чисельності штату працівників.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не перевірив наявності економічного обґрунтування проведення такого скорочення, оскільки при вивільненні позивача були наявні вакантні посади, які міг зайняти позивач, колегією суддів відхиляються, адже, як зазначено вище, суд має перевірити чи дійсно відбулося скорочення чисельності або штату працівників та не вправі обговорювати питання про доцільність таких дій роботодавця.

Згідно правової позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 27 червня 2012 року №6-65цс12, при зміні внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, звільнення згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України проводиться лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами, при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40, ст.ст.42,43,49-2 КЗпП України.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП в першу чергу пропонується робота: відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або нижчим рівнем оплати праці).

Судом першої інстанції було встановлено, що про наступне вивільнення ОСОБА_1 персонально було попереджено 27.05.2016 року.

Так, на виконання п. 3.3. наказу № 606 «Про внесення змін в організаційну структуру кисневого виробництва», положень ст. 49-2 КЗпП України, п. 19 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992, 27.05.2016 в день виходу ОСОБА_1 на роботу після лікарняного ( ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 17.05.2016 по 25.07.2016, що підтверджується копією довідки про тимчасову непрацездатність КУ «ЦПМСД № 4» (а.с. 17), його під особистий підпис було ознайомлено з Попередженням від 27.05.2016 № 1 про наступне вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 31, 113), з пропозицією іншої роботи, та надано перелік вакантних посад на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 114-116). Проте, ОСОБА_1 відмовився від переведення на будь яку з запропонованих йому посад, про що було складено Акт про відмову від переведення від 27.05.2016 (а.с. 117).

Попередженням від 15.06.2016 № 1 ОСОБА_1 було надано право до вказаної дати вивільнення відвідувати структурні підрозділи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», переведення яке буде його влаштовувати, з метою проходження співбесіди з керівниками структурних підрозділів та ознайомлення з умовами праці. Також, на виконання умов п. 4.5.

Додатково, вищезазначеним попередженням ОСОБА_1 було роз'яснено його право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, в порядку передбаченому ст. 44 КЗпП України, а також повідомлено, що у випадку виникнення бажання самостійного працевлаштуватись після звільнення, ОСОБА_11 може звернутись до Криворізького міського центру зайнятості для подальшого працевлаштування.

Листом від 27.05.2016р. вих. № 05-1282 (а.с. 177) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було повідомлено Криворізький міський центр зайнятості про заплановане вивільнення ОСОБА_1 Запланована дата вивільнення - 20.08.2016.

В подальшому, 22.07.2016 ОСОБА_1 було повторно надано перелік вакантних на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посад у кількості 52 одиниці (а.с. 114-116), проте ОСОБА_1 знову відмовився від переведення, що підтверджується доводами позивача в позовній заяві та поясненнями представника відповідача.

Отже, ОСОБА_1 був ознайомлений про заплановане вивільнення, та про те, що в разі його незгоди з переведенням на іншу роботу в межах підприємства, він може бути звільнений по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з положеннями ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З огляду на те, що позивачу неодноразово пропонувались інші вакантні посади за його спеціальністю, в тому числі з можливістю навчання або перепідготовки за рахунок коштів відповідача, однак, позивач неодноразово відмовлявся від переводу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку відповідач вжив всіх можливих заходів, спрямованих на працевлаштування позивача за спеціальністю, а також за іншими посадами, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роботодавцем було дотримано вимог ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.

Установивши наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в цій частині.

Також суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом при ухваленні рішення не враховано його пояснень стосовно того, що з березня 2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 систематично примушували позивача написати заяву про звільнення, а в разі його відмови від подання заяви про звільнення за згодою сторін, його відсторонять від виконання службових обов'язків та все одно винайдуть спосіб звільнити, оскільки матеріали цивільної справи, відповідно до вимог ст.ст.12,82 ЦПК України, не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Натомість, матеріали цивільної справи містять рішення комісії по трудовим спорам ПАТ «АМКР» № 26 від 14.07.2016 року (а.с.108), яким розглянуто заяву позивача про визнання незаконними дії керівництва ПАТ «АМКР», які нібито були спрямовані на примус позивача до звільнення, та комісією по вирішенню трудових спорів ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні цієї заяви.

Посилання позивача в апеляційній скарзі що обставини, спрямовані на примус позивача до звільнення,підтверджуються оптичним диском із аудіо записом цих розмов, проте судом першої інстанції цей доказ не досліджено, як і не допитано вказаних вище осіб в якості свідків, про що позивачем було заявлено клопотання, та не досліджено в судовому засіданні доказів, які він вважав за необхідне витребувати та дослідити,колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України (в редакції 2004 року, яка діяла на момент ухвалення рішення по справі), та ст. 80 ЦПК України, в редакції 2017 року, яка діє на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом при ухваленні рішення неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи в частині висновку про відсутність у відповідача підстав для врахування передбаченого положеннями ст. 42 КЗпП України переважного права на залишення на роботі під час процедури звільнення, а твердження про неодноразове пропонування позивачу вакантних посад за спеціальністю є хибним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, ОСОБА_1 було надано перелік вакантних посад на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 114-116), проте, ОСОБА_1 відмовився від переведення на будь яку з запропонованих йому посад, про що було складено Акт про відмову від переведення від 27.05.2016 (а.с. 117).

До того ж, Попередженням від 15.06.2016 № 1 ОСОБА_1 було надано право до вказаної дати вивільнення відвідувати структурні підрозділи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», переведення яке буде його влаштовувати, з метою проходження співбесіди з керівниками структурних підрозділів та ознайомлення з умовами праці.

В подальшому, 22.07.2016 року ОСОБА_1 було повторно надано перелік вакантних на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посад у кількості 52 одиниці (а.с. 114-116), проте ОСОБА_1 знову відмовився від переведення, що підтверджується як поясненнями позивача, так і поясненнями представника відповідача.

У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 будь-якої ініціативи щодо переведення на наявні вакантні посади, було складено два акти від 01.08.2016 року про те, що ОСОБА_1 не звертався до відділу з підбору та адаптації персоналу з метою можливості переведення на будь-яку вакансію (а.с.66).

Посилання позивача на те, що він мав переважне право на зайняття посади заступника начальника виробництва по ремонтам електро та механообладнання кисневого виробництва енергетичного департаменту, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки кваліфікаційні вимоги до вказаної посади були змінені, а ОСОБА_1 не відповідав вказаним у посадовій інструкції заступника начальника виробництва по ремонтам електро та механообладнання кисневого виробництва енергетичного департаменту, яка була затверджена 22.06.20016 року Директором департаменту - головним енергетиком УЄД Івановим І.В., кваліфікаційним вимогам, оскільки не мав кваліфікаційної групи з електробезпеки.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини його звернення із заявою до КТС ПАТ «АМКР», оскільки КТС ПАТ «АМКР» було розглянуто заяву позивача про визнання незаконними дії керівництва ПАТ «АМКР», які нібито були спрямовані на примус позивача до звільнення, та комісією по вирішенню трудових спорів ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні цієї заяви. Із тексту заяви позивача до КТС ПАТ «АМКР» від 19 травня 2016 року (а.с.21) вбачається, що останній обґрунтовував заяву саме тим, що директор енергетичного департаменту ОСОБА_6, в примусовій формі незаконно вимагає написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, зазначена заява була розглянута КТС ПАТ «АМКР» і по ній комісією постановлено рішення.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок неправильного дослідження та оцінки всіх наданих ним доказів по справ, суд дійшов хибного висновку про те, що відповідачем дотримано порядок його вивільнення в частині врахування його переважного права на залишення на роботі та пропонування йому іншої роботи, яка б відповідала його професії чи спеціальності, оскількисудом першої інстанції в повній мірі досліджені матеріали та обставини справі, та суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач по справі вжив всіх можливих заходів, спрямованих на працевлаштування позивача за спеціальністю, а також за іншими посадами, а врахування в даному випадку переважного права позивача залишитись на посаді не є можливим, оскільки посада, яку обіймав позивач до виключення її із штатних одиниць, була одна.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: