Постанова № 72468344, 22.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/734/17 22-ц/774/558/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/734/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІСЕРВІС-КР",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІСЕРВІС-КР" на заочне рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Алексєєвим О.В. о 10 годині 10 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» (надалі - ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР») звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в обґрунтування якого зазначило, що з 01.01.2015 року є управителем будинків, споруд та прибудинкової території у Дзержинському районі Дніпропетровської області.

Приміщення АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2

Позивач надавав відповідачу ОСОБА_2 житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2015 року по 01.02.2017 року на суму 6 254,98 грн.

Відповідач ОСОБА_2 зобов'язана була вчасно та у повному обсязі сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг, а також приймати участь у загальних витратах на обслуговування будинку пропорційно своїй частці у її майні.

Однак відповідач, в порушення вимог чиного законодавства не сплачує позивачу вартість спожитих житлово-комунальних послуг, в зв'язку з просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2015 року по 01.02.2017 року на суму 6 254,98 грн., інфляційні витрати в сумі 693,55 грн., три проценти річних в сумі 160,97 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

У вересні 2017 року позивач уточнив позовні вимога та, крім вищевикладеного, просив суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, у розмірі 500,00 грн.

Заочним рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13 листопада 2017 року в задоволенні позову ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин справи.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів. ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» є управителем будинку № 7 по вулиці Криворіжсталі в м. Кривому Розі та надає відповідачу житлово-комунальні послуги, вартість яких нею не оплачується.

Крім того, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» не доведено факту належності квартири АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2 та вважає, що дані обставини підтверджено ним належними та допустимими доказами, а саме: довідкою із єдиної автоматизованої системи комунальних розрахунків ТОВ «НОВА-КОМ», яка не містить даних про зміну власника цього приміщення.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «СІТІСЕРВІС -КР» - Мирошниченка М.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Дзержинському районі, укладеним між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради та ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР», управителем будинку № 7 по вулиці Криворіжсталі (колишні назва - Орджонікідзе) в м. Кривому Розі Дніпропетровської області є ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР», яким, починаючи з 01.02.2014 року надаються послуги з утримання цього будинку та його прибудинкової території (а.с.25-27).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» посилалось на те, що відповідач ОСОБА_2, будучи власником приміщення АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, в порушення вимог чиного законодавства не сплачує позивачу вартість спожитих житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач у даній справі є власником приміщення АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» за цією адресою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонам спір виник з приводу наявності правових підстав для покладення на ОСОБА_2 обов'язку з відшкодування розміру виниклої заборгованості з житлово-комунальні послуги, які надаються до приміщення АДРЕСА_1, інфляційних витрат за період затримки виконання зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а їх виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах кореспондує обов'язок виконавця забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У відповідності до п.5 ч.1 ст. 20 вказаного Закону споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема: звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, частина 4 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести факт належності відповідачу праві власності чи праві користування приміщення АДРЕСА_1 та споживання ОСОБА_2 житлово-комунальних послуги, які надаються позивачем до цього приміщення, і лише після цього вимагати належного виконання ОСОБА_2 зобов'язань з оплати отриманих нею житлово-комунальних послуг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником в суді апеляційної інстанції, жодних належних та допустимих доказів належності ОСОБА_2 на праві власності або праві користування приміщення АДРЕСА_1 позивачем не надано.

Навпаки, матеріалами справи встановлено, що в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності на приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 46), а її зареєстрованим місцем проживання є будинок №44 по вулиці Аглобудівській у місті Кривому Розі (а.с. 92).

Доводи апеляційної скарги про те, що факт належності приміщення АДРЕСА_1 саме ОСОБА_2 підтверджується довідкою із єдиної автоматизованої системи комунальних розрахунків ТОВ «НОВА-КОМ» колегією суддів відхиляються, оскільки, згідно офіційного веб-сайту Єдиної міської автоматизованої системи комунальних розрахунків «НОВА-КОМ», з метою поліпшення процесу нарахування та оплати населенням платежів за житлово-комунальні та подібні послуги (надалі комунальні послуги) в місті Кривому Розі була створена Єдина міська автоматизована cистема комунальних розрахунків (ЄМАСКР), яка почала діяти в лютому 1999 року та працює по чотирьох напрямках: автоматизація процесу прийому платежів від населення та суб'єктів господарювання за комунальні послуги в банківських пунктах прийому платежів та Поштамту; автоматизація процесу утримання комунальних платежів із заробітної платипрацюючих громадян; здійснення роботи об'єднаної міської довідково-інформаційної служби по обслуговуванню абонентів комунальних та подібних служб (надалі постачальники послуг); автоматизація нарахування та обліку абонентської плати постачальникам послуг.

Отже, завдяки цій cистемі жителі міста Кривого Рогу одержали змогу у Єдиному вікні сплачувати за будь-які комунальні послуги (воду, газ, тепло, квартплату, електроенергію, телефон, кабельне телебачення, Інтернет та інші), однак, ТОВ «НОВА-КОМ» не є реєстратором прав власності на нерухоме майно та наявні у ній відомості щодо власника певної квартири не можна вважати належним доказом у справі.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІСЕРВІС-КР" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: