Рішення № 72496588, 01.03.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/160/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області), в якому просить суд визнати дії відповідача щодо призупинення позивачу виплати пенсії з 01.04.2017 протиправними та зобов’язати відновити виплату пенсії з моменту призупинення, а саме з 01.04.2017.

В обґрунтування позову позивач зазначає те, що здобула право на отримання пенсії за віком, та має статус внутрішньо переміщеної особи. Позивач перебуває на обліку у відповідача та з 01.07.2017 відповідач припинив виплачувати пенсію без будь-якого повідомлення про підстави припинення їх виплати. Згідно з надаю на адвокатський запит відповіді Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області за №395/4-5 від 01.12.2017, виплата пенсії позивачу була призупинена 01.07.2017 з урахуванням тривалою відсутності за місцем проживання. Позивач вважає дії щодо призупинення пенсії протиправними та такими, що суперечать Конституції України та законам України. На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.4-6).

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян за вхідним реєстраційним номером 4558/2018 надав відзив на позовну заяву від 21.02.2018 №3500/07-19 (а.с.38-39), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що пенсія позивачу виплачувалась по 31.03.2017 (остання виплата пенсії за березень 2017 року – 2765,36 грн.). З 01.04.2017 було припинено виплату пенсії у зв’язку з тим, що відповідачем було отримано інформацію з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (лист від 27.03.2017 №3147/02) про відсутність за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб та про призупинення з 01.04.2017 виплати пенсій вказаним особам, до яких також віднесено позивача. Листом від 01.12.2017 №395/Ч-5 відповідачем було надано роз’яснення позивачу щодо порядку звернення за поновленням виплати пенсії, однак позивач до Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області з заявою не звертався. Таким чином, як зазначає відповідач, останній не мав правових підстав вирішувати питання про поновлення чи відмову у поновленні виплати пенсії позивача та рішення з цього приводу відповідачем прийнято не було. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 07.02.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 22.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачу про залучення до участі третьої особи та витребування інформації по справі (а.с.47).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: є АДРЕСА_1 (а.с.8-9,10).

Позивачу призначено виплату пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії №1158358851 (а.с.12).

Згідно з копією довідки від 24.11.2014 № 3819 позивач взятий на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області. Тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 (а.с.11).

21.11.2017 адвокат позивача ОСОБА_2 звернулась до начальника Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо підстав невиплати ОСОБА_1 пенсії (а.с.13).

01.12.2017 за №395/4-5 Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області надало відповідь на запит, в якому зазначив, що ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01.04.2017 з урахуванням тривалої відсутності за місцем проживання, поновлення виплати пенсії відбудеться після особистого звернення до Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області та надання документів, а саме: оригінал паспорта, оригінал ідентифікаційного коду, оригінал та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.14).

Між тим, суд не може погодитись з висновками відповідача, щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. ОСОБА_3 право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, що регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, є ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – ОСОБА_3 № 1058-IV) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнених між сторонами спірних правовідносин.

ОСОБА_3 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів: територіального органу ПФУ або суду, - та лише з підстав, визначених у цій статті.

Тобто вказана норма окрім виключних підстав передбачає ще й наявність рішення уповноваженого законом органу про припинення виплати пенсії.

Однак, як встановлено судом з наданих сторонами доказів, відповідачем не приймалось будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Що стосується зазначеної відповідачем підстави для припинення виплати пенсії позивачу - відсутність за місцем проживання одержувача пенсії, то вказана підстава не відноситься до виключного переліку підстав для припинення виплати пенсії згідно ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV.

Вказана обставина може бути підставою лише для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII органом, що видав цю довідку.

З метою всебічного, повного та правильного розгляду справи, суд направив запит Управлінню соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області з приводу з’ясування наявності рішення щодо скасування дії вказаної довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст.12 Закону № 1706-VII (а.с.37).

Як вбачається з відповіді Управлінню соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28.02.2018 №1644/03, довідка №3819, яку було видано 24.11.2014 на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дійсною. (а.с.55). Жодного рішення щодо припинення її дії відповідно до ст.12 Закону № 1706-VII Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області суду не надало.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», оскільки вказаний нормативно -правовий акт є підзаконним, а тому не може змінювати в бік звуження прав громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи те, що позивач є громадянином України, а держава гарантує своїм громадянам право на одержання пенсії у старості; єдиним законом, який регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, як вже зазначалось раніше є ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в який не вносились жодні зміни щодо особливості виплати пенсії особам, що перемістились з непідконтрольної Україні території, у зв’язку з цим суд при вирішенні справи по суті керується саме нормами вказаному Закону № 1058-IV.

В розумінні адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.

Отже сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Як вже зазначалось раніше, судом встановлено, що відповідач припинив з 01 квітня 2017 року виплату пенсії позивачу без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV. Відповідно суд вважає, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача, як прийняття рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язати його вчинити певні дії у вигляді поновлення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 12.01.2018 позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.3).

Зважаючи, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн.

Викладені з цього приводу заперечення відповідача суд вважає неприйнятними, оскільки відшкодування понесених судових витрат не ставиться в залежність наявності або відсутності на це коштів у сторони, з якої присуджується таке відшкодування.

Однак, враховуючи те, що органи Пенсійного фонду України не отримують бюджетних асигнувань щодо сплати судового збору, відшкодування понесених позивачем судових витрат підлягає в загальному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2765,36 грн.

Щодо строку звернення позивача до суду з позовом, то це питання було вирішено судом під час відкриття провадження у справі ухвалою від 07.02.2018 (а.с.1-2).

Суд ще раз наголошує на тому, що він не пропущений, оскільки письмового рішення про припинення виплати позивачу відповідач не приймав, жодних офіційних повідомлень з цього приводу на адресу позивача не надсилав, що підтверджується копією пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.40-43).

Про підстави припинення позивач дізнався лише 01.12.2017, отримавши від відповідача відповідь на своє звернення (а.с.14).

Саме з цього часу і починає перебіг строку для звернення позивача до суду.

17.01.2018 позивач вже звернувся до суду з адміністративними позовом для захисту порушених прав, тобто в межах шестимісячного строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України (а.с.4-6).

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року раніше призначеної пенсії.

Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9) поновити з 01 квітня 2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, АДРЕСА_1; місце проживання: 93400, АДРЕСА_2).

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п’ять) гривень 36 копійок.

Стягнути з Управління пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: 91000, АДРЕСА_1; місце проживання: 93400, АДРЕСА_2) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_4