Рішення № 72496555, 27.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/266/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про

- визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання суді на відповідній посаді з врахуванням суми допомоги на оздоровлення без обчислення граничного розміру що місячного довічного грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА України за №02-/6066/2017-вих від 21.11.2017;

- зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши його від розміру грошового утримання судді на відповідній посаді з врахуванням суми допомоги на оздоровлення виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області за №02-/6066/2017-вих від 21.11.2017, без обчислення граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 04.10.2016;

- зобов'язати виплатити різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА України в Полтавській області за №02-/6066/2017-вих від 21.11.2017 починаючи з 04.10.201 по дату здійснення останньої виплати щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 за довідкою ТУ ДСА України в Полтавській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №02-21/2038 від 03.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею у відставці, перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що починаючи з 18.11.2003 він працював на посаді судді Автозаводського районного суду м. Кременчука, з якої 03.10.2016 був звільнений у відставку. 05.12.2017 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в якій просив включити до заробітної плати, яка дає право на перерахунок розміру довічного грошового утримання, допомогу на оздоровлення в сумі 14500,00 грн. До вказаної заяви було надано довідку ТУ ДСА України в Полтавській області за №02-/6066/2017-вих від 21.11.2017. Однак йому було безпідставно відмовлено в перерахунку довічного грошового забезпечення. Вказував на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, отриманні застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсій страхування, враховуються в дохід застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того входять вони до структури заробітної плати чи ні.

Ухвалою суду від 09.02.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.02.2018 судом одержано відзив Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Стверджував, що управлінням правомірно не враховано допомогу на оздоровлення виплачену у липні 2016 року до заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки дана виплата не відноситься до складової суддівської винагороди. Вказував на те, що відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач не має права на здіснення перерахунку пенсії з 04.10.2016, оскільки звернувся з заявою про здійснення перерахунку лише 05.12.2017, а тому розмір довічного грошового забезпечення не може бути перерахований раніше ніж з грудня 2017 року.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач є суддею у відставці з 2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відповідності до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Полтавській області 21.11.2017 видано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої оклад складає 16000 грн, доплата за вислугу років 8000 грн, інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання 14500 грн допомога на оздоровлення /а.с. 19 зворот/.

05 грудня 2017 року позивач звернуся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці починаючи з 04 жовтня 2016 року /а.с. 20/.

Рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 07 грудня 2017 року №393 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії /а.с. 21/.

Не погодившись з вказаним рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає і на яку вільно погоджується, тому оплата праці є невід'ємним конституційним правом посадових осіб судової влади.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Перелік складових суддівської винагороди визначено статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Статтею 136 вказаного Закону передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер. До того ж, відповідно до п.п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за N114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною третьою статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З правил діючої Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати" вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

З довідки про заробітну плату ТУ ДСА України в Полтавській області №02/6066/17 від 21.11.2017 слідує, що заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці з 1 грудня 2016 року складає 24000 грн, в тому числі: посадовий оклад 16000 грн., надбавка за вислугу років 8000,00 грн. Крім того в пункті 5 вказано довідки інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання вказано допомогу на оздоровлення в сумі 14500,00 грн. (виплачена в липні 2016 року на підставі наказу №01-06.72 від 05.07.2016 року. В загальну суму не враховано. ЄСВ на дану суму нараховано).

З викладеного вище слідує, що грошова допомога на оздоровлення включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати його праці, тобто є складовою винагороди судді.

Аналогічний висновок про включення матеріальної допомоги на оздоровлення, з якої було фактично нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, до складу заробітної плати та врахування при обчисленні розміру пенсії зроблено в Верховним Судом в постанові від 23.01.2018 по справі №495/6612/16-а (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71789740).

Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 № 21-430а11 та від 06.11.2013 № 21-350а 13, які відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування при вирішенні справ з подібними правовідносинами.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у пунктах 7 та 8 частини п'ятої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 02.06.2016), згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Згідно п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 за №4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004, як і вище зазначені рішення Конституційного Суду України, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3- рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про статус суддів, яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Відзив відповідача вказаних висновків не спростовує.

Позивач просить визнати протиправною відмови Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області у проведенні перерахунку пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання суді на відповідній посаді з врахуванням суми допомоги на оздоровлення без обчислення граничного розміру що місячного довічного грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА України за №02-/6066/2017-вих від 21.11.2017, разом з тим судом встановлено, що вказана відмова оформлена рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області від 07.12.2017 №393 про перерахунок пенсії.

Враховуючи положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області від 07.12.2017 №393 про перерахунок пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 05.12.2017, а отже задоволенню підлягають позовні вимоги в частині проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 01.12.2017.

Стосовно позовної вимоги в частині щодо виплати пенсії без обмеження її граничного розміру, суд зауважує, що дана вимога є передчасною, оскільки наразі перерахунок пенсії позивача не проведений, а судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані чи оспорювані права. А оскільки рішення суду не може регулювати відносини на майбутнє та ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

А у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (зокрема, пункт 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України").

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури" (пункт 55).

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Зважаючи на обставини даної справи, беручи до уваги не виконання відповідачем обов'язку щодо проведення перерахунку пенсії позивача, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

А відтак, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача у місячний строк з дати набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області від 07.12.2017 №393 про перерахунок пенсії.

Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2017, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02-/6066/2017-вих від 21.11.2017, з урахуванням допомоги на оздоровлення та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених грошових сум пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавській області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39631) судові витрати у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавській області у місячний строк з дати набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко