Рішення № 72496401, 27.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4657/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку,-

Встановив:

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" про накладення арешту на кошти та інші цінності ТзОВ "Аква Маріс" (код ЄДРПОУ 39810094, 79032, м. Львів, вул. Пасічна,95), що знаходяться на рахунках в банку, які здійснюють його обслуговування на суму податкового боргу.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що в інтегрованій картці вказаного платника податків рахується заборгованість перед державним бюджетом. Згідно з актом опису майна від 04.09.2017 №8 у платника податків відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Зазначає, що податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Вважає, що арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що наявність податкового боргу у юридичної особи не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст.94 ГІК України, що виникли між платником податків та податковим органом. Акт опису майна ТзОВ «Аква Маріс» був складений 04.09.2017 року. Позовну заяву подано 11.12.2017 року. Інших дій у відповідності до п.94.2. ст. 94 ПК України, Позивач не вчиняв. Зазначає, що у відповідності до позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові від 30.01.2018 року по справі № К/9901/465/18, Суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Додатково зазначив, у відповідача є наявне майно яке може бути джерелом погашення податкового боргу, однак податковим органом цю обставину належним чином не перевірено та не враховано. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» (надалі ТзОВ «Аквіа Маріс») зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Львівським міським управлінням юстиції 29.05.2015 за №14151020000036649. Відповідача включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №39810094. ТзОВ «Аквіа Маріс» перебуває на обліку як платник податків у Львівському управлінні Офісу великих платників податків ДФС з 29.02.2016.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

За ТзОВ «Аквіа Маріс» рахується заборгованість перед державним бюджетом на суму, а саме: по податку на додану вартість в сумі 449 243,34 грн в тому числі 346 507,50 грн - узгоджені податкові зобов'язання та пеня - 102 735,84 грн, по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 170 349,03 грн по податку на прибуток в сумі 170,00 грн, що підтверджується довідкою розрахунками суми сіткового боргу. Разом податковий борг підприємства складає: 449 243,34 грн.+ 170, 00 грн = 449 413,34 грн. Податковий борг підприємства виник: за результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Аква Моріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2015 по 31.12.2015 валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2015 по 31.12.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 №000164140 по податку на додану вартість в сумі 346 597,50 грн з них основний платіж 277 279 грн та штрафні санкції 69 319,5 грн податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 №0001651405, яким визначено суму свого зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 170,00 грн. За результатами Акту від 19.05.2017 № 90/28-10-48-06 про результати камеральної перевірки неподання податкової декларації податку на додану вартість за березень 2017 року винесено податкове повідомлення - рішення від 08.06.2017 року №0004914806 за платежем податок на додану вартість на суму 170,00 грн. За результатами Акту від 19.07.2017 № 179/28-10-48-06 про результати камеральної перевірки щодо неподання податкової декларації податку на додану вартість за квітень, травень 2017 року винесено податкове повідомлення - рішення від 01.08.2017 року №0007684806 за платежем податок на додану вартість на суму 1020,00 грн.

09.07.2017р. за №759-48 сформовано податкову вимогу, яку направлено платнику податків 10.07.2017.

Згідно з актом опису майна від 04.09.2017 №8 у платника податків відсутнє майно, яке бути джерелом погашення податкового боргу.

Доказів погашення суми податкового боргу у розмірі 449413,34 грн чи звернення до контролюючого органу із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано. Станом на день звернення податкового органу до суду з відповідним позовом податкова заборгованість в заявленій до стягнення сумі залишається непогашеною та не заперечується відповідачем.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 названого Кодексу в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних постав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії») на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 30.01.2018 року по справі № К/9901/465/18 “Суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.”

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти у зв’язку з наявністю у відповідача податкового боргу.

Позивач надав суду довідку про наявні у відповідача банківські рахунки.

Представник відповідача зазначив, що у відповідача є наявне майно яке може бути джерелом погашення податкового боргу, однак податковим органом цю обставину належним чином не перевірено та не враховано.

Не долучено до матеріалів справи довідок з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, регіональних сервісних центрів МВС, БТІ щодо наявності чи відсутності майна у відповідача.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин раніше дня виникнення податкового боргу, позов органу державної податкової служби не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що податкова вимога Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС форми «Ю» від 10.07.2017 №759-48 надіслана ТзОВ "Аква Маріс" 10.07.2017 та отримана платником податків 12.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Опис майна у податкову заставу платника податків ТзОВ "Аква Маріс" проведено податковим керуючим 04.09.2017, про що складено Акт від 04.09.2017 №8.

В даному випадку недостатність майна позивачем встановлена раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги, що є підставою для відмови у позові.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з листом Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 №642/12/13-13, на який посилається позивач у своєму позові.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

Вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2018.

Суддя Р.М. Брильовський