Рішення № 72496326, 01.03.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/310/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Рубіжанського об’єднаного управління пенсійного Фонду України в Луганській області (далі – відповідач, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення позивачу нарахування та виплати пенсії;

- зобов’язати відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01.03.2016, а також звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання (а.с.3-8)

В обґрунтування позову зазначає, що з липня 2014 року місце його проживання м.Хрустальний (колишня назва м.Красний Луч) опинилось у зоні збройного конфлікту з подальшим його відношенням до району проведення антитерористичної операції, а також до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та виплата пенсії за місцем проживання була припинена.

На даний час він перебуває на обліку в Рубіжанському об’єднаному управлінні пенсійного Фонду України в Луганській області, яке виплачувало йому пенсію по лютий 2016 включно, починаючи з березня 2016 виплата була припинена.

З телефонної розмови з працівником Рубіжанського об’єднаного управління пенсійного Фонду України в Луганській області позивач дізнався про припинення виплати пенсії, у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), тобто через порушення обов’язкової вимоги для отримання соціальних послуг у відповідності до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014.

Позивач зазначає, що рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не виносилась, оскільки письмова інформація про припинення пенсії не надсилалась.

Позивач вважає, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідачем поза процедурою встановленою законом, у зв’язку з чим є протиправною. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву від 21.02.2018 №3829 (а.с.25-28), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що відповідно до листа ГУ ПФУ в Луганській області від 25.01.2016 №1566/02-02, в якому зазначено про необхідність призупинення до з’ясування з 1 березня 2016 виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, включеним до списків осіб, інформація щодо яких потребує перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території, отриманих від Служби Безпеки України, позивачу було призупинено виплати пенсії з 01.03.2016 до з’ясування.

Позивач по теперішній час не звертався до відповідача з особистою заявою про поновлення пенсійних витрат.

Крім цього, відповідач зазначив, що ним не було порушено п.5 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу, керувався положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.02.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: є Луганська область, м.Красний Луч (на теперішній час м.Хрустальний), кв.Дімітрова, буд.2“А”-1 (а.с.9-10,11).

Відповідно до інформації зазначеної у посвідченні №157283 позивачу призначено пенсію за віком з 14.07.1989 безстроково (а.с.13).

06.10.2014 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжне Луганської області з заявою про взяття на облік (а.с.32).

Згідно з копії довідки від 26.01.2015 № 917004304 позивач взятий на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, в Управлінні соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області. Тимчасова адреса місця проживання позивача: Луганська область, м.Рубіжне, пр.Московський, буд.11 “Б”, кв.30. Ця довідка була видана позивачу 26.01.2015 (а.с.12).

З інформації від 21.02.2018 №3659/03.1 наданою відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 пенсія в розмірі 3338,43 грн. виплачена по 28.02.2016 (а.с.38).

До матеріалів справи відповідачем надано лист Начальника головного управління ОСОБА_2 від 25.01.2016 №1566/02-02, відповідно до якого повідомлено про необхідність призупинення до з’ясування з 1 березня виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, включеним до списків осіб, інформація щодо яких потребує перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території, отриманих від Служби Безпеки України. Поновлення виплати призупинених пенсій слід проводити з дати припинення виплати пенсії особистого звернення пенсіонера за поновленням виплати через АТ «Ощадбанк». Забезпечити виплату поновлених пенсій додатковими відомостями у березні 2016 року (а.с.39).

Як зазначив сам відповідач у відзиву, підставою для припинення виплати пенсії позивачу стало повернення позивача до покинутого місця постійного проживання на непідконтрольній Україні території.

Між тим, суд не може погодитись з висновками відповідача, щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, що регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнених між сторонами спірних правовідносин.

Саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, а також підстави припинення виплати пенсії.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів: територіального органу ПФУ або суду, - та лише з підстав, визначених у цій статті.

Тобто вказана норма окрім виключних підстав передбачає ще й наявність рішення уповноваженого законом органу про припинення виплати пенсії.

Однак, як встановлено судом з наданих сторонами доказів, відповідачем не приймалось будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу - повернення позивача до покинутого місця постійного проживання на непідконтрольній Україні території на підставі інформації отриманої відповідачем від Служби Безпеки України, то суд зазначає, що при наявності відповідних доказів вказана обставина може бути підставою лише для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, органом який видав цю довідку.

Так, відповідно ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII) підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

З метою всебічного, повного та правильного розгляду справи, суд направив запит Управлінню соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області з приводу з’ясування наявності рішення щодо скасування дії вказаної довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст.12 Закону № 1706-VII (а.с.23).

Як вбачається з відповіді Управління соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 23.02.2018 №2/926, довідка ОСОБА_1 є дійсною, рішення про скасування дії довідки керівником управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради не приймалось (а.с.43).

За таких обставин доказів того, що позивач повернувся до покинутого місця проживання відповідач суду не надав.

У зв’язку з цим є незмістовними посилання відповідача на лист ГУ ПФУ в Луганській області від 25.01.2016 №1566/02-02 та на отриману інформацію від Служби Безпеки України, як на підставу припинення виплати пенсії згідно п.5 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 були відсутні, встановлені ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підстави для такого припинення.

В зв’язку з чим суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу належної йому пенсії з 01.03.2016 за відсутності відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії - є протиправною, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а також від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», оскільки вказанні нормативно правові акти є підзаконними, а тому не можуть змінювати в бік звуження прав громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи те, що позивач є громадянином України, а держава гарантує своїм громадянам право на одержання пенсії у старості; єдиним законом, який регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, як вже зазначалось раніше є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в який не вносились жодні зміни щодо особливості виплати пенсії особам, що перемістились з непідконтрольної Україні території, у зв’язку з цим суд при вирішенні справи по суті керується саме нормами вказаному Закону № 1058-IV.

Крім того, суд ще раз звертає увагу на те, що в установленому Законом № 1706-VII порядку дія довідки внутрішньо переміщеної особи не скасована.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до інформації зазначеної у довідці МСЕК №051858 ОСОБА_1 є інвалідом І групи з 19.02.2008 (а.с.14), а тому у відповідності до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивачем не понесені судові витрати, то їх розподіл не проводиться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3338,43 грн.

Щодо строку звернення позивача до суду з позовом, то це питання було вирішено судом під час відкриття провадження у справі ухвалою від 07.02.2018 (а.с.1-2).

Суд ще раз наголошує на тому, що він не пропущений, оскільки письмового рішення про припинення виплати позивачу відповідач не приймав, жодних офіційних повідомлень з цього приводу на адресу позивача не надсилав, що підтверджується копією пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.29-37).

Про підстави припинення позивач дізнався лише з телефонної розмови з працівником управління.

Доказів, які б спростували ці обставини відповідач суду не надав.

У зв’язку з тим, що перебіг строку для звернення позивача до суду починає саме з дня. коли йому стало відомо про причини припинення виплати пенсії.

06.02.2018 позивач вже звернувся до суду з адміністративними позовом для захисту порушених прав, тобто в межах шестимісячного строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України (а.с.3-8).

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об’єднаного управління пенсійного Фонду України в Луганській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії.

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління пенсійного Фонду України в Луганській області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35А,код 41245565) поновити з 01 березня 2016 року виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: 94517, м.Красний Луч (на теперішній час м.Хрустальний), кв.Дімітрова, буд.2“А”-1; місце проживання: 93011, Луганська область, м.Рубіжне, пр.Московський, буд.11 “Б”, кв.30).

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3338,43 грн. (три тисячі триста тридцять вісім гривень 43 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3