Рішення № 72495453, 01.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року о 09 год. 10 хв.Справа № 808/346/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження

за позовом Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – позивач, Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2018 ВП №55477952 в частині стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн.;

скасувати пункт 3 постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2018 ВП №55477952 в частині стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 27.02.2018.

Ухвалою суду від 27.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем не правомірно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2018 ВП №55477952, в частині стягнення з боржника – Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн. Вказує на те, що позивачем на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №2а-3721/2011 в добровільному порядку проведено перерахунок пенсії стягувача за період з 31.09.2010 по 20.05.2011 включно та нараховано 1035,70 грн., проте, виплатити вказані кошти позивач не має змоги, оскільки відсутнє відповідне фінансування з Державного бюджету України на покриття таких витрат. Зазначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, що без відповідного фінансування з Державного бюджету України унеможливлює виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №2а-3721/2011.

Крім того, позивач в позовній заяві послався на те, що оскільки постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №2а-3721/2011 стосується нарахування та виплати пенсійних виплат з відповідним їх підвищенням, то виконавчий збір по таким категоріям справ не стягується в силу приписів п.1 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки пенсійні виплати мають періодичний характер.

Також, позивач вказав на те, що виконавчий збір не стягується і у випадку, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Представником позивач в ході розгляду адміністративної справи було підтримано позицію викладену в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2а-3721/11 зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (правонаступник – Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 31.09.2010 по 20.05.2011 з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, а на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист. Зазначає, що після надходження виконавчого листа до відповідача було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2а-3721/11 виданим 04.11.2014, а також прийнято рішення про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн., оскільки в добровільному порядку рішення суду позивачем виконано не було.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві посилався також на те, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2а-3721/11 набуло законної сили 29.03.2013, а тому не підпадає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підпадають виключно судові рішення ухвалено до 01.01.2013.

Також, відповідач посилався на те, що за виконавчим документом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя предметом стягнення не була пенсія, як періодичний платіж в розумінні Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а було разове стягнення за судовим рішенням неправомірно невиплаченої її частини, у зв’язку з чим на думку відповідача, положення п.1 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується до спірних правовідносин. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2а-3721/11 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 31.09.2010 по 20.05.2011 з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

04 листопада 2014 року на виконання вищевказаного судового рішення видано виконавчий лист.

09 січня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №55477952.

При цьому, у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн.

Позивач, не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення виконавчого збору, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини 5, 6 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено поняття виконавчого збору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст.27 Закону №1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 5 статті 27 Закону №1404 визначено вичерпний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується, а саме виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 09.01.2018 відкрито виконавче провадження №2а-3721/11 виданого 04.11.2014 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 31.09.2010 по 20.05.2011 з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та надано боржнику 10 робочих днів, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, для виконання рішення суду; пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Позивач в обґрунтування власної позиції посилався на те, що оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої не обмежена у часі, то виконавчий збір при виконанні судового рішення не повинен стягуватися, що на думку позивача свідчить про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку у даному випадку в примусовому порядку виконується рішення зобов'язального характеру (зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 31.09.2010 по 20.05.2011 з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період), а не про стягнення періодичних платежів, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, та, відповідно, для скасування постанови у цій частині з вказаних підстав.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 09.06.2017 у справі №295/2999/17 (Провадження К/800/18463/17).

Стосовно посилання позивача на п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується: якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд зазначає, що 01 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб’єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 з метою реалізації Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до вказаного Порядку виконанню підлягають рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Встановлені обставини справи свідчать, що постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2а-3721/11 прийнята у травні 2011 році, набрала законної сили 29.03.2013 року, а виконавчий документ виданий в 2014 році, отже, в даному випадку, до спірних відносин не можуть застосуватись положення п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судове рішення набрало законної сили після 01.01.2013 року, та пред’явлено до виконання в 2018 році.

Суд зазначає, що приписами чинного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір є заходом, що сприяє виконанню судового рішення, справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов’язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону України «Про виконавче провадження», приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2б, код ЄДРПОУ 41248629) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 02891463) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.03.2018.

Суддя М.С. Лазаренко