Ухвала суду № 72494190, 26.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2177/18

Провадження № 4-с/161/34/18

У Х В А Л А

26 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Шолом С.І.,

з участю представника заявника – ОСОБА_1,

представника Другого ВДВС м. Луцьк - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з даною скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2

Скаргу обгрунтовує тим, що 13.12.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області прийнято рішення у справі № 161/16925/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 23015,00 грн. та судовий збір в розмірі 487,20 грн. Дане рішення в подальшому було оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області, який ухвалою від 31.05.2017 року скасував дане рішення.

До відкриття апеляційного провадження ОСОБА_4 направив до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції виконавчий лист № 161/16925/15-ц від 04.01.2017 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 53358890 з примусового виконання вищевказаного рішення Луцького міськрайонного суду.

19.07.2017 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53358890 на підставі п. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання рішення.

Вважає неправомірним посилання державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження на п. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою апеляційного суду Волинської області від 31.05.2017 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 13.12.2016 року, тому виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 5 ст. 39 «Про виконавче провадження».

Вказує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» порушує його права, оскільки має наслідком неправомірне стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав, з підстав в ній зазначених, просив її задовольнити.

Представник Другого ВДВС м. Луцьк - ОСОБА_2О в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги. Просила суд відмовити в задоволенні скарги за безпідставністю.

Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_4, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до всиновку, що скарга підставні та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2, 3 ст. 541 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2016 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу згідно договору, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 10 вересня 2014 року в розмірі 23 015,00 грн. та судовий збір в розмірі 487,20 грн. (а.с. 4, 5).

З метою примусового виконання данного рішення, 04.01.2017 року Луцький міськрайонний суд видав виконавчий лист.

Судом встановлено, що даний виконавчий лист перебував на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції.

31.05.2017 року ухвалою апеляційного суду Волинської області затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Рішення Луцького міськрайонного суду від 13.12.2016 року скасовано, провадження у даній справі закрито (а.с. 6).

Постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 від 19.07.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/16925/15-ц, виданного 04.01.2017 року Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 23015,00 грн. та судового збору в розмірі 487,20 грн. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Як передбачено ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином,виконавче провадження підлягало закінченню на підставі п. 5 ст. 39 «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою апеляційного суду Волинської області від 31.05.2017 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 13.12.2016 року. Тому, неправомірним є посилання державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження на п. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», на підставі якої при закінченні виконавчого провадження передбачено стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд вважає за можливе поновити заявнику строк для подання скарги на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженян № 53358890, оскільки пропущений з поважних причин, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_3 не отримувала у встановленому порядку, а ознайомилась лише 05.02.2018 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. Крім того, за зазначеною адресою в матеріалах виконавчого провадження, вона не проживає з 11.08.2016 року, про що неодноразово повідомляла державного виконавця в письмовому вигляді.

Керуючись ст.ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_3 строк для подання скарги на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженян № 53358890.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.07.2017 року, винесену державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженян № 53358890 на підставі п. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов’язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького Головного територіального управління юстиції постановити постанову про закінчення виконавчого провадження № 53358890 на підставі п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Луцького міськрайоного суду А.В. Олексюк