Постанова № 72491606, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/805/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Поділля-2008» (надалі ПП «Поділля-2008») б/н від 04.12.2017р. (вх. № 01-05/6050/17 від 21.12.2017р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р.

(суддя Грица Ю.І.; повний текст рішення складено 23.11.2017р.)

у справі № 909/805/17

за позовом: ПП «Поділля-2008»

до відповідача: Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (надалі ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”)

про стягнення 573320,29 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 – повноваження не підтверджені належним чином відповідно до ст. 58 ГПК України;

від відповідача: ОСОБА_3 – адвокат (договір про надання правової допомоги №04/18 від 22.02.2018р.),

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017р. ПП «Поділля-2008» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” 573320,29 грн., з яких 506325,04 грн. – сума інфляційного збільшення та 66995,25 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у справі № 909/805/17 відмовлено в позові.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що до ПП «Поділля-2008» перейшло право вимагати стягнення з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» тільки конкретних, встановлених договором про відступлення права вимоги коштів, а тому твердження позивача про існування в нього права на звернення з позовом про стягнення інших коштів, є безпідставними та необґрунтованими. суд не застосовував строку позовної давності до спірних правовідносин, посилаючись на те, що право чи охоронюваний законом інтерес позивача не порушено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що на підставі договору про заміну кредитора у зобов’язанні кредитора у зобов’язанні від 15.04.2013р. первісний кредитор – ПП «Віват» передав, а новий кредитор – ПП «Поділля-2008» прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора – ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, як стягувач у відносинах з боржником щодо виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області №631 від 15.06.2012р. та № 202 від 25.02.2013р. Вказує, що чинне законодавство не містило та не містить будь-яких обмежень цивільних прав особи на вчинення правочинів по заміні кредитора в цивільних правовідносинах, які підтверджені судовим актом та виданим на його підставі виконавчим документом. Стверджує, що даний позов стосується триваючого правопорушення. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у справі № 909/805/17, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду – законним. Стверджує, що на підставі договору про заміну кредитора у зобов’язанні кредитора у зобов’язанні від 15.04.2013р. до позивача перейшло право вимоги тільки конкретних, встановлених договором коштів. Покликається на те, що первісний кредитор не передавав позивачу право на стягнення неустойки, відсотків або відшкодування збитків за основним зобов’язанням. Звертає увагу на те, що даний позов заявлено поза межами строку позовної давності, про застосування якого було заявлено в суді першої інстанції. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у справі № 909/805/17, апеляційну скаргу ПП «Поділля-2008» – без задоволення.

26.02.2018р. представник відповідача адвокат ОСОБА_3 подала письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. № 01-04/1421/18 від 26.02.2018р.) та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи (вх. № 01-04/1420/18 від 26.02.2018р.).

Вказані клопотання мотивовані тим, що 22.02.2018р. між відповідачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги, що унеможливило належну підготовку до представництва та захисту інтересів ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”.

Колегія суддів, порадившись, вирішила відмовити в задоволенні клопотань відповідача, враховуючи таке.

Апеляційне провадження у справі №909/805/17 за апеляційною скаргою ПП «Поділля-2008» на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. відкрито 26 грудня 2017 року та запропоновано відповідачу в порядку ч.1 ст.263 ГПК України надати (надіслати) колегії суддів письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від 09.01.2018 року №40-ю.

Згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. розгляд справи № 909/805/17 відкладено на 12.02.2018р., про що був обізнаний під розписку присутній в судовому засіданні адвокат відповідача ОСОБА_4, повноваження якого підтверджені договором про надання правової допомоги б/н від 16.01.2018р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2018р. призначено судове засідання у справі № 909/805/17 на 26.02.2018р. з тих підстав, що відповідно до наказу голови Львівського апеляційного господарського суду № 06-03/20 від 07.02.2018р. судді Зварич О.В. надано відпустку з 12 лютого 2018 року на 9 календарних днів.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення вказану ухвалу суду вручено ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат 12.02.2018 року (а.с.141).

Отже, з 12.02.2018 року до 26.02.2018 року відповідач мав достатньо часу для того, щоб реалізувати свої права, передбачені ст.ст.42, 46 ГПК України.

Крім того, ухвалою від 07.02.2018р. суд не визнавав обов’язковою явку сторін в судове засідання.

Враховуючи вищенаведене, а також строки розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача відмовився давати пояснення по суті апеляційної скарги.

Від позивача в судове засідання з’явився гр.ОСОБА_2, повноваження якого не підтверджені належним чином відповідно до ст. 58 ГПК України.

Суд не визнавав обов’язковою явку в судове засідання сторін. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника позивача.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у справі № 909/805/17.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. у справі №5010/81/2012-28/5, яка набрала законної сили, стягнуто з ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на користь ПП «Віват» заборгованість в сумі 240000,00 грн. та судовий збір в розмірі 4800,00 грн. (а.с.10-12, 16-17).

Судами апеляційної та касаційної інстанції у справі №5010/81/2012-28/5 встановлено, що 01.06.2006р. між ПП «Віват» (виконавець) та ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (замовник) укладено договір № 02/06 на проведення проектно-вишукувальних робіт, у відповідності до умов якого виконавець виготовив та передав замовнику проектно-кошторисну документацію. Однак, ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” не оплатило виконані ПП «Віват» роботи, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 240000,00 грн.

В силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи відсутні докази про виконання ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” рішення суду у справі №5010/81/2012-28/5.

Разом з тим, 15.04.2013р. між ПП «Віват» (первісний кредитор) та ПП "Поділля-2008" (новий кредитор) укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги), відповідно до якого новий кредитор повністю замінює первісного кредитора (стягувача) у зобов’язаннях щодо виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області:

- від 15.06.2012р. №631 про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. про стягнення з боржника – ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” 240000,00 грн. заборгованості та судового збору у розмірі 4800,00 грн.;

- від 25.02.2013р. №202 про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. про стягнення з боржника – ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку в розмірі 2400,00 грн. (а.с.20-21).

Пунктом 2 договору від 15.04.2013р. передбачено, що до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора, як стягувача у відносинах з боржником щодо виконання вищевказаних наказів.

Згідно п. 3 договору від 15.04.2013р. з дати підписання даного договору новий кредитор набуває право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання наказів, а саме, вимагати повної сплати суми заборгованості в розмірі 240000,00 грн. та судового збору у розмірі 7200,00 грн.

В порядку компенсації за відступлення права вимоги за даним договором новий кредитор зобов’язується сплатити на користь первісного кредитора 80% від усієї суми боргу, яку буде фактично стягнуто з боржника на користь нового кредитора (п. 6 договору від 15.04.2013р.).

У відповідності до п. 7 зазначені в п. 6 даного договору грошові зобов’язання нового кредитора щодо сплати на користь первісного кредитора відповідної суми грошової компенсації за відступлення права вимоги виникають лише після остаточного фактичного завершення новим кредитором процедури стягнення усієї суми боргу з боржника на підставі наказів.

В подальшому ПП «Віват» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну сторони у справі №5010/81/2012-28/5 правонаступником.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2013р., яка набрала законної сили, замінено сторону (позивача, стягувача) у справі №5010/81/2012-28/5 – ПП «Віват» на його правонаступника – ПП «Поділля-2008» (а.с.13-14).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач не виконав зобов’язання за постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. у справі №5010/81/2012-28/5, не погасив заборгованість в розмірі 240000,00 грн. У зв’язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати до позовних вимог ПП «Поділля-2008» строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову (а.с.55-59).

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено вище, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. у справі №5010/81/2012-28/5 встановлено, що ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” не виконало свої договірні зобов’язання не оплатило виконані ПП «Віват» на підставі договору № 02/06 від 01.06.2006р. проектно-вишукувальні роботи, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 240000,00 грн., яку стягнуто судовим рішенням.

Однак, ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на час заявлення даного позову в суд та на час прийняття судом оскаржуваного не сплатило заборгованості в сумі 240000,00 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням умов вищеописаного договору про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.04.2013р., укладеного між ПП «Віват» та ПП "Поділля-2008", позивач набув право вимоги до відповідача у зобов’язанні щодо сплати заборгованості в сумі 240000,00 грн.

Однак, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що первісний кредитор ПП «Віват» не передав новому кредитору ПП "Поділля-2008" права вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат за невиконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. про стягнення з боржника – ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” 240000,00 грн. заборгованості та безпідставно відмовив у стягненні з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а статтею 514 цього Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 2 договору від 15.04.2013р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора, як стягувача у відносинах з боржником щодо виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, на підставі п. 2 договору до нового кредитора – ПП "Поділля-2008" перейшло не лише право стягнення основного боргу, а й право вимагати від відповідача сплати 3% річних і інфляційних втрат (нараховані на суму боргу), які входять до складу грошового зобов'язання.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Нарахування інфляційних та 3% річних позивач має право проводити на заборгованість відповідача аж до моменту повного погашення основного боргу.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Аналізуючи обставини справи № 909/805/17 у вищеназваній частині, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом 14.08.2017р., здійснивши нарахування інфляційних втрат у розмірі 506325,04 грн. та 3% річних у сумі 66995,2 грн. за період з 15.04.2008р. по 04.08.2017р. (а.с.9, 15).

З врахуванням положень статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки, початком перебігу позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідача сум інфляційного збільшення та 3 % річних у справі № 909/805/17 є дата 14.08.2014 року, оскільки позов до суду першої інстанції було заявлено 14.08.2017 року.

Колегія суддів провела перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційного збільшення та 3% річних, та прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 21619,73 грн., інфляційних втрат в сумі 225997,67 грн. за період з 14.08.2014р. по 14.08.2017р.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 21619,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 225997,67 грн.

Згідно положень ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на сторони у даній справі пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Поділля-2008» б/н від 04.12.2017р. (вх.№01-05/6050/17 від 21.12.2017р.) задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у справі № 909/805/17 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (76014, м. Івано-Франківська обл., Івано-Франківськ, вул. Л.Ребета, 6, ідентифікаційний код 08033772) на користь Приватного підприємства «Поділля-2008» (32300, Хмельницька обл., м.Кам’янець-Подільський, вул. Соборна, 29, ідентифікаційний код 35805159) 3% річних в сумі 21619,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 225997,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (76014, м. Івано-Франківська обл., Івано-Франківськ, вул. Л.Ребета, 6, ідентифікаційний код 08033772) на користь Приватного підприємства «Поділля-2008» (32300, Хмельницька обл., м.Кам’янець-Подільський, вул. Соборна, 29, ідентифікаційний код 35805159) 3714,25 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 4085,68 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Матущак О.І.

ОСОБА_1