Рішення № 72490628, 23.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018Справа № 910/19673/17Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1простягнення 9 701,16 грн.Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: Славський М.Г. - представник за дов.;

від відповідача: Атаманенко О.М. - представник за дов.;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 9 701,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

В наслідок ДТП, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями третьої особи під час керування транспортного засобу, цивільно правова відповідальність якого застрахована відповідачем, було завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана ДТП була визнана страховим випадком, тому позивачем було здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку із чим було подано зазначений позов.

Ухвалою суду від 13.11.2017 було порушено провадження по справі № 910/19673/17, залучено до усті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд зазначеної справи на 29.11.2017.

27.11.2017 позивач подав до канцелярії Господарського суду м. Києва письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

29.11.2017 в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Представник позивача проти задоволення означеного клопотання відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку із неявкою учасників судового процесу, а також враховуючи необхідність витребування додаткових документів по справі, судом задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 26.12.2017.

26.12.2017 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній, проти задоволення позову заперечує, посилаючись на незастосування позивачем коефіцієнту фізичного зносу, а також ненадання позивачем відповідачу всіх необхідних документів.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, вирішено розгляд справи № 910/19673/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 16.01.2018.

16.01.2018 позивачем подано до канцелярії суду відповідь на відзив, в якому позивачем заперечується проти прийняття судом до уваги наданого відповідачем Аварійного сертифікату № 70/56.11.17 від 03.11.2017 про розмір заподіяної шкоди колісному транспортному засобу «Hyundai Tucson» державний номер НОМЕР_1, у зв'язку із тим, що аварійним комісаром було складено зазначений сертифікат без особистого огляду транспортного засобу.

01.02.2018 від відповідача надійшло до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2018.

В судовому засіданні 23.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в даному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 23.02.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, водієм автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 та водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 11.04.2017 (європротокол).

Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 11.04.2017 на вул. Драйзера, 34/51 у м. Києві за участю автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5 та за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.

З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 11.04.2017 про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, під час стоянки/зупинки завдано пошкодження, а також водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнано себе винним у вчиненні даної ДТП.

Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 11.04.2017 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

26.12.2016 між позивачем (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту(приєднання) № 114(заява-приєднання № АК5597981/ПЗ) (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ДТП, яка сталася 11.04.2017 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "АХА Страхування" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № АХА22034566 від 24.04.2017 транспортного засобу «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 9 701,16 грн.

Позивач на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_6 9 701,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 327 659 від 25.04.2017 на суму 9 701,16 грн. з призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту № АХА22034566, ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_3 рах. № 091 від 14.04.17р. Без ПДВ.»

Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Між Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс НОМЕР_6, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_4. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000,00 грн.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу автомобілем НОМЕР_2, тобто до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

Враховуючи зазначене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 9 701,16 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/32969/15.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2007 року випуску, а отже має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що на момент подачі позовної заяви відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в межах суми відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Наразі, суд зазначає, що позивачем в своїх поясненнях було повідомлено суд про те, що останнім не проводилась автотоварознавча оцінка для визначення вартості завданих збитків автомобілю НОМЕР_5, а також позивачем надані заперечення щодо врахування судом наданого відповідачем Аварійного сертифікату.

Судом досліджено долучений відповідачем до матеріалів справи Аварійний сертифікат № 70/56.11.17 від 03.11.2017 про розмір заподіяної шкоди колісному транспортному засобу «Hyundai Tucson» державний номер НОМЕР_1, складеного 03.11.2017, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу зазначеного автомобіля складає 0,5075.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає наступне.

Згідно з Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", що є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" і затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 р.

Аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг. Підставою для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). (п. п. 2, 11 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 8 від 05.01.1998 року). На підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат.

Відповідно до п. п. 16-20 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. В аварійному сертифікаті зазначаються достовірні дані, які підтверджують об'єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Аварійний комісар, який складає аварійний сертифікат, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому. Аварійний сертифікат підписується аварійним комісаром, що з'ясував обставини і причини настання страхового випадку, і завіряється штампом.

Аварійний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких видається страховику (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара. Зібрані матеріали (довідки, акти експертиз, малюнки, схеми тощо) видаються як додаток до аварійного сертифіката.

Додатково слід зазначити, що ФДМ України, своїм листом за № 10-58-13772 від 14.07.2017 роз'яснив наступне.

Пунктом 50 Національного стандарту № І передбачений підготовчий етап до проведення оцінки, під час якого здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка, визначення бази оцінки та подання замовник істотних умов, для укладення договору на проведення оцінки.

Пунктами 50 - 53 Національного стандарту № І визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна, зокрема, передбачено необхідність ознайомлення оцінювачем з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки. Також слід зазначити, що пунктом 52 Національного стандарту № 1 визначено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором на проведення оцінки майна.

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних, стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

З огляду на зазначене, ознайомлення з об'єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для пункт 56 Національного стандарту № 1 за наявності вихідних даних, істотних відомостей про об'єкт оцінки, зокрема вихідних даних про його правовий статус, відомостей про склад, технічні та інші характеристики, ознаки зносу, неукомплектованості, пошкодження тощо, зафіксовані у письмовій, електронній формах, у фотоматеріалах, надає право оцінювачу здійснити оцінку об'єкта оцінки без особистого огляду такого об'єкта. У такому випадку оцінювач у своїй заяві зобов'язаний навести у звіті про оцінку відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду об'єкта оцінки.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги те, що відповідачем долучено до матеріалів справи всі необхідні документи, на підтвердження кваліфікації аварійного комісара, який склав аварійний сертифікат № 70/56.11.17, а також враховуючи наявність у аварійного комісара всіх необхідни вихідних даних та істотних відомостей про об'єкт оцінки, за правилами, визначеними положеннями ст. ст. 76-79 ГПК України, суд дійшов висновку про допустимість аварійного сертифікату, як доказу по справі.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № НОМЕР_6 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 100 000,00 грн.

Згідно до акту № 091 від 25.04.2017 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) загальна вартість виконання робіт та вартість нових запчастин для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Tucson» державний номер НОМЕР_1 складає 9 701,16 грн.

Окремо в зазначеному акті визначено розділ із назвою - "матеріали-товар", вартістю 5 606,16 грн., в якому міститься перелік деталей, які підлягають заміні та до яких має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № НОМЕР_6 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.), в межах суми фактичних затрат та з урахуванням франшизи (0,00 грн.), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Виходячи із вартості деталей, які підлягають заміні(5 606,16 грн.), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,5075), а також, приймаючи до уваги вартість робіт та послуг необхідних для відновлювального ремонту транспортного засобу(9 701,16 грн. - 6 606,16 грн.), господарський суд встановив, що розмір шкоди, який підлягає до відшкодування складає 6 856,03 грн. (5 606,16 ?(1-0,5075)+ 1 215,00 + 2 880,00).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 6 856,03 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 130,52 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 6 856,03 грн суми страхового відшкодування та 1 130,52 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

01.03.2018

Суддя Спичак О.М.