Постанова № 72488159, 23.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1167/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/789/216/18 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

розглянула у письмову провадженні цивільну справу № 594/1167/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє через представника ОСОБА_2, на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року, постановлену суддею Губіш О.А., про повернення заяви про перегляд заочного рішення у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення заяви без руху за заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2014 року позов ПАТ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з останньої на користь ПАТ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №ТЕО0SE00000557 від 11 травня 2006 року у розмірі 82225, 76 коп. та 822,26 грн. судового збору.

12 грудня 2017 року представник відповідачки ОСОБА_3- ОСОБА_2 подав заяву про перегляд вищенаведеного заочного рішення.

27 грудня 2017 року ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року заяву про перегляд заочного рішення було повернуто представнику ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року про залишення заяви без руху.

Не погодившись з постановленою ухвалою, представник відповідачки звернувся з апеляційною скаргою. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції, посилаючись на порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала підпадає під категорію визначеною ч.2 ст. 369 ЦПК України, то згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику сторін по справі.

У зв'язку із тим, що розгляд позову здійснювався за нормами ЦПК України, які діяли до набрання чинності Законом України №2147-VII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", колегія суддів переглядає рішення суду на відповідність нормам процесуального права, які діяли на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд виходив з того, що, оскільки недоліки, викладені в ухвалі суду, заявником належним чином не усунуті, а саме: не зазначено докази, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та неповідомлення їх до суду, то наявні підстави для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 18 серпня 2014 року суддею Борщівського районного суду Тернопільської області було ухвалено заочне рішення, яким позов ПАТ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №ТЕО0SE00000557 від 11 травня 2006 року у розмірі 82225, 76 коп. та 822,26 грн. судового збору.

12 грудня 2017 року представник відповідачки ОСОБА_3- ОСОБА_2 подав заяву про перегляд вищенаведеного заочного рішення.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 залишено без руху та надано заявнику строк п'ять днів для усунення недоліків, а саме: не зазначено докази, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та неповідомлення їх до суду.

26 грудня 2017 року ОСОБА_2 подав уточнену заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року заяву про перегляд заочного рішення було повернуто представнику ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року про залишення заяви без руху.

Статтею 229 ЦПК України (на день постановлення ухвали) визначені вимоги щодо форми заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до цієї статті заява подається в письмовій формі та повинна містити: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів.

Аналогічна норма міститься в ч.1 та ч.2 ст. 285 (із змінами від 15 грудня 2017 року) ЦПК України.

До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Згідно ч.2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

В редакції ч. 8 ст. 285 ЦПК України від 15 грудня 2017 року до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Таким чином, закон встановлює обов'язок зазначати докази поважності причини неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про повернення заяви ОСОБА_3 з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що справа вирішена без участі відповідача ОСОБА_3, в порядку заочного розгляду справи.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідачка вказала, що причинною її неявки в судове засідання стало те, що їй не було відомо про новий судовий розгляд в суді першої інстанції, за наслідками перегляду в касаційному порядку рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2013 року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 18 листопада 2013 року та передачі Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ матеріалів цивільної справи до суду першої інстанції.

Заявниця зазначала, що особисто не отримувала судові повістки з суду, і про судовий розгляд їй було невідомо.

На підтвердження цих обставин заявниця посилалась на поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи, на яких відсутні особисті підписи ОСОБА_3 про вручення їй судових повісток із суду.

Ці обставини суд першої інстанції не врахував.

При цьому колегія суддів враховує і те, що для розгляду заяви по суті, об'єктивності та повноти, суд не позбавлений можливості дослідити надані додаткові докази в судовому засіданні.

Так пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж строку незалежним і безстороннім судом.

Дане положення кореспондується зі ст. 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як передбачено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.

Отже, постановляючи ухвалу про повернення заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції, за вказаних обставин необґрунтовано позбавив заявницю права доступу до правосуддя, для розгляду її заяви по суті з постановленням ухвали відповідно до вимог ч.3 ст.287 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 379, та ст. ст. 374, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Дана постанова оскарженню в суді касаційної інстанції не підлягає.

Повна постанова складена 23 лютого 2018 року.

Головуючий З.Є. Ткач

Судді: О.Я. Міщій,

Г.М. Шевчук