Ухвала суду № 72487043, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 757/65456/17-ц

провадження № 22-ц/796/2350/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Кулікової С.В.

за участю секретаря - Виноградової А.І.

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкер I.A.

боржник - ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3,

стягувач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» в особі директора Гусєва ДмитраСергійовича

розглянув у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» в особі директора Гусєва Дмитра Сергійовича

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва у складі судді Матійчук Г.Овід 09 листопада 2017 року про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України КошкерI.A. звернувся в суд із поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, ОСОБА_2 до виконання нею зобов'язань по зведеному виконавчому провадженню щодо виконання:

ухвали від 14.10.2014 р. Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторинг Фінанс» боргу у сумі 31 955 767, 53 грн.;

виконавчого листа № 255/111 12/13-ц від 14.04.2014 Ворошиловського районного суду м. Донецька про стягнення солідарно з ТОВ «Ясинуватський Агросервіс», ОСОБА_2, ТОВ «Єнакієвський продуктовий комбінат» на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» суми заборгованості в розмірі 13 478 696. 18 грн., судових витрат в розмірі 3 441,00 грн., а всього 13 482 137,18 грн.;

виконавчого листа №242/113/15-ц від 14.06.2016 р. Приазовського районного суду

Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГІАТ «Банк Національний кредит» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2011 року в розмірі 11 399 174,07 грн.

У мотивування вимог посилався на те, що майно, на яке можливо було би звернути стягнення, відсутнє.

ОСОБА_2, маючи місце роботи, отримує дохід, подорожує за кордон, проте добровільно не виконує рішень суду та ухиляється від їх виконання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що до суду було подано всі докази на підтвердження тієї обставини, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, проте, судом не було їх належним чином досліджено, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-УІИ від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. З п. З Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІП Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

В судовому засіданні ТОВ «Факторинг Фінанс» в особі директора Гусєва Дмитра Сергійовича апеляційну скаргу підтримав.

Представник ОСОБА_2 заперечує проти скарги, просить ухвалу суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що його задоволення буде суперечити вимогам чинного законодавства, оскільки суду не надано доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, неможливості виконання рішення суду, а також підтвердження наміру виїхати найближчим часом за межі України. Окрім того, не надано доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України, відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Пунктом 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року) передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статі 129-1 Конституції України та частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

За п. 5, ст. 6 Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням до виконання зобов'язань.

З аналізу зазначеної норми матеріального закону витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і факт ухилення від їх виконання, а також наявність паспорту для виїзду за кордон.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (положення якого діяли на момент здійснення виконавчих дій) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. З указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (положення статті, які діяли на момент здійснення виконавчих дій) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Як убачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером I.A. ухвалено постанову про об'єднання виконавчих проваджень: №51167699 відкритого на підставі виконавчого листа, виданого згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторинг Фінанс» боргу в сумі 31 955 767,53 грн. (а.с.10-11); №51816142 відкритого на підставі виконавчого листа, виданого згідно рішення Приазовського районного суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії в розмірі 11 399 174,07 грн., (а.с.16-19).; №50843898 відкритого на підставі солідарно з ТОВ «Ясинуватський Агросервіс», ОСОБА_2, ТОВ «Єнакієвський продуктовий комбінат» на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» суми заборгованості в розмірі 13 478 696. 18 грн., судових витрат в розмірі 3 441,00 грн., а всього 13 482 137,18 грн. (а.с.25-29)., у зведене виконавче провадження 52912678 (а.с.30-32).

Відповідно до відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Донецькій області та м. Києва від 16.08.2017 року та від 05.09.2017 року боржник зареєстрований/знятий з реєстрації в Донецькій області та по м. Києву не значиться (а.с.49).

Постанови про відкриття виконавчих проваджень були направлені на адресу боржника, яка була зазначена у виконавчих листах, а саме: м.Донецьк, б.Пушкіна, 30/66, проте, докази про отримання їх ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до повідомлення Державної міграційної служби України від 09.08.2017 року ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НЕ 249941 від 07.07.2008 року, за яким перетинала кордон до Туреччини та Республіки Білорусь (а.с.45,46).

Державним виконавцем за адресою місця роботи боржника: м. Київ, вул. О. Пироговського , будинок 19 корп.4, надіслано виклик ОСОБА_2, яка є одночасно директором ТОВ «Консультаційно-торгівельний будинок «Євробізнесстандарт», про явку до державного виконавця на 08.08.2017р. для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, проте на виклик вона не з'явилася у зв'язку із неврученням конверта адресату (а.с.59-60).

Постановами старшого державного виконавця 30.06.2016 року накладено арешт та оголошено у розшук транспортний засіб «Tayota Rav 4, ДНЗ НОМЕР_2, 2008 р.в., що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.34-35), а 12.04.2017 р. - звернуто стягнення на заробітну плату у розмірі 20% у рамках виконання виконавчого листа, виданого Ворошиловським районним судом м.Донецька про стягнення 13 482 137,178 грн.(55-56).

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з огляду на викладене значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням", означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», як то утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 має постійне місце роботи у м. Києві та отримує заробітну плату, саме як керівник ТОВ «Консультаційно-торгівельний будинок «Євробізнесстандарт», за своїм підписом надсилала державному виконавцю довідку про займану нею посаду директора товариства і розмір заробітної плати, що підтверджує безумовну її обізнаність про існування виконавчих проваджень, відкритих відносно неї.

Окрім того, автомобіль боржника перебуває у розшуку, у той час, коли він не є викраденим, правочинів щодо якого не вчинялося,боржник не повідомляє про дійсне місце знаходження автомобіля, що унеможливлює часткове погашення боргу, не надаються достовірні відомості про доходи та майно, своєчасно ОСОБА_2 не з'являлася за викликом державного виконавця.

Вирішуючи питання чи є ухилення боржника від виконання зобов'язань свідомим , суд має враховувати комплекс процесуальних дій, які були вжиті державним виконавцем для виконання рішення суду.

Державним виконавцем, зі свого боку, вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення.

На підставі викладеного, колегія дійшла висновку, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених судовими рішеннями, оскільки її бездіяльність полягає в умисному, свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків по сплаті боргу, розмір якого становить 53 837078,80 грн.

Оскільки право на звернення до суду гарантоване статтею 6 Конвенції, таке право передбачає практичне виконання остаточних судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

За таких обставин, враховуючи ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання судових рішень про стягнення на користь стягувача у виконавчому провадженні значної суми грошових коштів у якості погашення заборгованості, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» в розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 441 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» в особі директора Гусєва Дмитра Сергійовича - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року скасувати. Подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України КошкераI.A. - задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань по зведеному виконавчому провадженню № 52912678 щодо виконання:

ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2014 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторинг Фінанс» боргу у сумі 31 955 767, 53 грн.;

виконавчого листа № 255/11 1 12/13-ц від 14.04.2014 Ворошиловського районного суду м. Донецька про стягнення солідарно з ТОВ «Ясинуватський Агросервіс», ОСОБА_2, ТОВ «Єнакієвський продуктовий комбінат» на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» суми заборгованості в розмірі 13 478 696. 18 грн., судових витрат в розмірі 3 441,00 грн., а всього 13 482 137,18 грн.;

виконавчого листа №242/113/15-ц від 14.06.2016 р. Приазовського районного суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2011 року в розмірі 11 399 174,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» 1762 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Мазурик

С.В. Кулікова