Вирок № 72483120, 28.02.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3841/17

Провадження № 1-кп/309/196/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017070050001371 від 07.12.2017 року, відносно :ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у цивільному шлюбі , працюючого вантажником у ПП « Бродвей», раніше судимого 21 червня 2017 року Хустський районний судом Закарпатської області за ч.1 ст.296 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 1 рік, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України , –

За участю сторін кримінального провадження:

Прокурора Любка Д.В.

Потерпілого ОСОБА_2

Обвинуваченого ОСОБА_1

Захисника ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 6 грудня 2017 року близько 23 год. , діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна , з корисливою метою, видавивши дерев’яну фанеру на правій частині вікна у підсобному приміщенні , яке розташоване з тильної сторони будинку № 43 по вул.. Керамічна в м. Хуст , що належить ОСОБА_2, і використовується ним як сховище. Після цього умисно, таємно проник правою рукою в дане приміщення, де з дерев’яної полиці біля вікна, з під утеплювача білого кольору викрав 10 купюр номіналом по 200 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 після роз’яснення йому обвинувачення, свою вину у пред’явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України визнав повністю у вчиненому щиро розкаявся.. Суду ствердив , що 6 грудня 2017 року близько 23 год. він вирішив піти до потерпілого ОСОБА_2 у якого на той час проживав , щоб попросити від нього гроші на цигарки. Оскільки потерпілий спав, він достовірно знаючи, що ОСОБА_2 ховає гроші в підсобному приміщенні, яке знаходиться біля будинку, підійшов до цього приміщення і на вікні видавив дерев’яну фанеру. Після цього, він просунув свою праву руку у середину, де з полиці, яка знаходилась біля вікна, з під утеплювача викрав грошові кошти . Після цього , він пішов до магазину «Універсам 2000» , де придбав цигарки і алкогольні напої, які вжив з своїм дядьком ОСОБА_4 Наступного ранку він грошей не виявив, можливо їх загубив . У вчиненому щиро розкаються.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив , що після смерті дружини та доньки він шукав людину , яка йому б допомагала по господарству. Звернувшись до матері підсудного ОСОБА_1, яку він впізнавав, оскільки працював з її покійним чоловіком, на що вона погодилась допомагати йому. На прохання матері ОСОБА_1 він дозволив проживати у його будинку і самому ОСОБА_1 В грудні 2017 року ОСОБА_1 проживав в його будинку і 6 грудня 2017 року близько 9 години він передзвонив ОСОБА_1 щоб спитати коли він буде вдома, на що останній відповів , що скоро буде. Через півтора години він знову передзвонив ОСОБА_1 спитати коли буде він вдома , оскільки хотів лягти відпочивати і відповідно закрити двері на будинку, на що останній відповів що через дві хвилини. Через тридцять хвилин ОСОБА_1 вдома не було і він втретє передзвонив останньому на що він відповів знову , що буде через дві хвилини. Через деякий час він через вікно побачив , що ОСОБА_1 зайшов у подвір’я , однак до будинку не заходив. Через декілька хвилин після цього він побачив, що ОСОБА_1 вибіг з подвір’я, після чого він зачинив двері та ляг спати. Наступного дня зранку , він зайшов до підсобного приміщення, і побачив розкидані на підлозі різні речі та видавлену фанеру на вікні .Оглянувши приміщення він виявив крадіжку грошей , які знаходились на полиці біля вікна і зателефонував у поліцію. Після того, як працівники поліції зафіксувавши крадіжку та поїхали геть, до нього додому прийшов ОСОБА_1, який повідомив, що гроші обов’язково поверне. Дане підсобне приміщення він на ніч постійно закриває на ключ , оскільки там у нього зберігаються різні цінні речі та електричні інструменти, а також у зв’язку з тим , що у нього вже була скоєна крадіжка з цього приміщення , однак винних до тепер не знайдено. На даний час ОСОБА_1 завдану шкоду не відшкодував , однак пообіцяв це зробити. Просить суд суворо ОСОБА_1 не карати.

Підсудний згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Покази ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.

В судовому засіданні під час судових дебатів, захисник ОСОБА_3 суду ствердив, про необхідність перекваліфікації дій підсудного ОСОБА_1Й За твердженням захисника , ОСОБА_1 проживав зі згоди потерпілого у його будинку , а отже мав вільний доступ до приміщень, а тому у його діях відсутній склад злочину , який передбачений ч.3 ст. 185 КК України та наявний склад злочину передбачений ч.1 ст. 185 КК України.

З даними твердженнями захисника суд погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до роз’яснень , які містяться в п. 22 Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про злочини проти власності» Вирішуючи питання пронаявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за

допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа

опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

В судовому засіданні , зокрема з показів підсудного ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 встановлено , що підсобне приміщення, яке потерпілий ОСОБА_2 використовує як сховище є ізольованим , і на ніч закривається на ключ. ОСОБА_1 з метою викрадення грошей, незаконно вторгся (проник) до сховища застосувавши при цьому засіб подолання перешкод, у вигляді видавлення фанери на вікні , що і дало йому змогу викрасти гроші без входу у сховище.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає законних на те підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище

Відповідно до ст.. 12 КК України злочин , який передбачений ч.3 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом’якшують покарання – щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину

Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Хустським РВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 12.02.2018 року, на підставі характеризуючих даних ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.

Судом встановлено, що вироком Хустського районного суду від 21 червня 2017 року, який вступив в законну силу 21 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та засуджено до одного року обмеження волі . на підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, прийнятну характеристику за місцем проживання, стан здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя ( працює, раніше судимий, перебуває у цивільному шлюбі ), наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію прокурора та потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 даного Кодексу.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, оскільки відповідно до норм КК України є не припустимими, та не дають підстав для звільнення цієї особи від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу. Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Речові докази слід вирішити в порядку передбаченому ст.. 100 КПК України

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Заобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому не обирався та , враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, не убачає підстав для його визначення на цей час.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред’явленому обвинуваченні за ст.185 ч.3 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі

На підставі ст. 71 КК України за сукупності вироків до даного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Хустського районного суду від 21.06.2017 року два місяці обмеження волі, який відповідно до ч.1 п. 1 ст. 72 КК України відповідає одному місяцю позбавлення волі, і остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді трьох років і одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання слід рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі –пусту пляшку з під пива « Перша Броварня» ємністю 0,650 л., фрагмент акцизної марки на горілчані вироби, пусту пачку сигарет «Philip Morris RED», які приєднані до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 7 грудня 2017 року, і які відповідно до розписки знаходяться на зберіганні у ОСОБА_1 знищити

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий суддя

Хустського районного суду підпис ОСОБА_5

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_5