Постанова № 72482383, 26.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/930/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюк Г.В.

- Шляхтицький О.І.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника позивача Білоконь Н.О.

апелянта ОСОБА_1

перекладача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2018 року по справі за позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України -,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року Головне управління Державної Міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУДМС України в Одеській області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Індії ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2018 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

16 січня 2017 року працівниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області було виявлено громадянина Індії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні, чим порушив ч. 1 ст. 203 КУпАП.

У березні 2017 року громадянин Індії ОСОБА_1 прибув до України з метою туризму. Державний кордон перетнув через КПП «Аеропорт-Бориспіль». Паспортний документ для виїзду за кордон громадянина Індії відсутній. Не покинув територію України, у зв'язку з тим, що не було бажання.

На даний час громадянин Індії ОСОБА_1 на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

16 січня 2018 року по відношенню до громадянина Індії ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП України, а саме: порушення правил перебування в Україні (проживання без документів на право проживання в Україні).

В результаті, 16 січня 2018 року на громадянина Індії ОСОБА_1 прийнято Постанову, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

16 січня 2018 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 17 січня 2018 року. У визначений термін громадянин Індії ОСОБА_1 з території України не виїхав.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні підстави для примусового видворення громадянина Індії ОСОБА_1 за межі території України, оскільки у відповідача не має документа, що дає право на виїзд з України, окрім того він повідомив, що не зможе виконати рішення про примусове повернення у зв'язку із відсутністю коштів, таким чином ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (далі - Закон №3773).

В апеляційній скарзі вказується на те, що зазначена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2018 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.

Згідно з п. 14 ст. 1 вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч. 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI).

Отже, із змісту наведених норм видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Статтею 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

16 січня 2018 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в проживанні без документів на право проживання в Україні, стосовно громадянина Індії ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 510 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

У визначений термін громадянин Індії Індії ОСОБА_1 з території України не виїхав.

16 січня 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження відповідача, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 17 січня 2018 року.

Оскільки громадянин Індії Індії ОСОБА_1, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для примусового видворення громадянина Індії Індії ОСОБА_1 за межі території України.

До такого ж висновку дійшов Верховний суд в постанові від 07 лютого 2018 року у справі №К/9901/3819/18 (743/432/16-а).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2018 року по справі за позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 26 лютого 2018 року.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Семенюк Г.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.