Постанова № 72481493, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/7973/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мельник І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо зарахування ОСОБА_3 до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ України в період з 01 січня 2007 року по 06 лютого 2012 року; зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області зарахувати ОСОБА_3 до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ України в період з 01 січня 2007 року по 06 липня 2012 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно із ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи віком від 32 років до досягнення 33 років включно, визнані інвалідами другої групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності 5 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення із пенсією. Разом з тим, зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи позивача з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2013 року не вбачається за можливе з огляду на відсутність даних персоніфікованого обліку сплати страхових внесків за вказаний період.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими. Позивач стверджує, що наявність заборгованості роботодавця перед Пенсійним фондом України не може обмежувати його право на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, оскільки матеріалами справи підтверджено його працевлаштування у вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та у її задоволенні належить відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 10 травня 2004 року (наказ училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про призначення від 10 травня 2004 року № 60 о/с) по 06 липня 2012 року (наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про звільнення від 10 липня 2012 року № 156 о с), що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ЯЯ №020120 від 05 травня 2017 року та довідкою № 14/7-Г-126 від 04 травня 2017 року.

ОСОБА_3 12 червня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Листом № 10348/02 від 20 червня 2017 відповідач відмовив в задоволенні його вимог з тих підстав, що не сплачені страхові внески за період роботи ОСОБА_3 з 10 травня 2004 по 06 липня 2012 року, тому підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу немає.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в період з 10 травня 2004 року по 06 липня 2012 року ОСОБА_3 був застрахованою особою, а страхувальником являлось Міністерство внутрішніх справ України в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, відповідно позивач має право на зарахування даного періоду до страхового стажу. Наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе роботодавець - страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 13 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04 червня 1998 року, визначено, що для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; Державної податкової адміністрації; роботодавців; фізичних осіб; державних органів реєстрації актів цивільного стану про громадян, які померли; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п. 10 зазначеного Положення, роботодавці зобов'язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З наведеного вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07 листопада 2017 року по справі № 766/12386/16-а.

Окрім того, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 18 лютого 2014 року № 212/11/14-14 зазначив, що наявність заборгованості перед Пенсійним Фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01 січня 2007 року по 06 липня 2012 року не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач у спірний період проходив службу в органах внутрішніх справ України, відповідно відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 01 січня 2007 року по 06 липня 2012 року до страхового стажу є протиправною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Федотов І.В.