Постанова № 72481103, 26.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №812/1708/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е. Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що представляє ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 р. у справі № 812/1708/17 (головуючий І інстанції Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_2 до Алчевського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дії та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Алчевського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі-відповідач, ВДВС), в якому з урахуванням уточнення просив: визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Алчевського міського відділу державної виконавчої служби від 07.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52698262; витребувати у Алчевського міського відділу державної виконавчої служби належним чином завірені копії всіх матеріалів виконавчого провадження № 52698262; вийти за межі позовних вимог у разі, якщо суд вбачає в цьому необхідність для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить на підставі ч.2, 4 ст.11 КАС України; стягнути з відповідача судові витрати (а.с.2-4, 19-22).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року відмовлено в задоволені позовних вимог (а.с.83-87).

Позивач, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (а.с.95-98). В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстацнії помилково застосував положення ст. 26, 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Пункт 4 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII встановлює механізм оплати та авансування додаткових витрат у виконавчому провадженні, передбачених ст. 43 зазначеного Закону. Також, апелянт зазначає, що ним було постановлено питання щодо законності прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса, розпочатих виконавчих дій - відкриття виконавчого провадження та винесення взагалі постанови про відкриття виконавчого провадження саме 07.10.2017 року без сплати передбаченого Законом, як обов'язкового авансового внеску, внаслідок несплати якого, відповідач позбавлений права на відкриття виконавчого провадження. Також, суд проігнорував та не застосував п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим. Суд безпідставно дійшов до висновку, що заява про примусове виконання була надіслана поштою, оскільки зазначені обставини нічим не підтверджується. Судом першої інстанції не враховано, що Законом № 1404-VIII не визначено, що державний виконавець, отримавши повідомлення щодо нездійснення пересилання поштових відправлень в населенні пункти тимчасово непідконтрольні українській владі, має право взагалі не надсилати поштою боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження. Суд не оглянув та не дослідив матеріали виконавчого провадження в електронному вигляді в Автоматизованій системі виконавчого провадження за № ВП 52698262, у розділі поставно якого містяться дві постанови про відкриття виконавчого провадження, в одній з яких зазначено дата подання заяви стягувача 06.10.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

18 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Кредобанк" в особі їх представників був укладений кредитний договір №3606.12.00.2293 .

30 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Кредобанк" у забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А. Предметом застави є рухоме майно: транспортний засіб марки JАС, модель J5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип - седан-В легковий, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить заставодацю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 16.04.2014 року Центром ДАІ 1415 (ЦНППВАЗ М.ТОРЕЗ) УДАІ ГУ МВС УКРАЇНИ (а.с.60-61).

11 грудня 2015 приватним нотаріусом Топоровською Н.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1858 (а.с.62, 37а).

ПАТ "Кредобанк" звернувся до Алчевського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з заявою від 30.09.2016 р. вих. № 27-10196/16/4 про примусове виконання виконавчого напису від 11.12.2015 року № 1858 (боржник - ОСОБА_2), яка була отримана та зареєстрована 06 жовтня 2016 року за вхідним номером 274/03-01-14/01 (а.с.63).

Постановою в.о.начальника Алчевського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області від 07 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №1858, виданого 11.11.2015 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального кругу. Сума стягнення - 158397,10грн. Виконавчий збір зазначено у розмірі 15839,71грн. (а.с.41).

Постановою в.о.начальника Алчевського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області від 07 жовтня 2016 року про арешт майна божника, державний виконавець наклав арешт на транспортний засіб марки JАС, модель J5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип - седан-В легковий, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 174272,81грн. (а.с.43).

Постановою в.о.начальника Алчевського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області від 20 жовтня 2017 про розшук майна боржника, оголошено у розшук майно боржника транспортний засіб марки JАС, модель J5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить боржнику (а.с.50).

Постановою про виправлення помилки у процесуальному документів від 01.12.2017 року, державним виконавцем виправлено описку в даті вчинення виконавчого напису нотаріуса з 11.11.2015 року на 11.12.2015 року (а.с.79).

Відповідно до повідомлення про відкриття рахунків від 19.10.2016 року № 02-41/1071, рахунок Алчевського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 37110214041257 для зарахування авансових внесків відкрито в Управлінні державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області лише 17.10.2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що оскаржувані дії відповідача вчинені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірним питанням у даній адміністративній справі є правомірність прийняття державним виконавцем до виконання заяви ПАТ «Кредобанк» про примусове виконання виконавчого напису від 30.09.2016 р. та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 07.10.2016 року.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону №1404, який діє з 05.10.2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 3 статті 3 Закону № 1404, який діє з 05.10.2016 року, визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Згідно п.1 частини 1 статті 26 Закону № 1404, який діє з 05.10.2016 року, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами частини 5 статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню за відповідною заявою.

Частина 2 статті 26 Закону № 1404, який діє з 05.10.2016 року, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Отже, вказана норма передбачає обов'язок стягувача додати до заяви про примусове виконання рішення квитанцію про сплату авансового внеску.

Частиною 4 статті 4 Закону № 1404 визначено підстави повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до п. 8 ч.4 ст.4 Закону № 1404, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

За пунктом 4 ч.1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016№ 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження за умови відсутності підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, передбачених частиною 4 статті 4 Закону № 1404.

В матеріалах справи наявна заява ПАТ "Кредобанк" від 30.09.2016 р. вих. № 27-10196/16/4 про примусове виконання рішення до якої було додано виконавчий напис нотаріуса від 11.12.2015 року № 1858 (боржник - ОСОБА_2). Вищевказана заява разом із виконавчим написом нотаріуса надіслана засобом поштового зв'язку до відділу державної виконавчої служби 30 вересня 2016 року, отримана останнім 06 жовтня 2016 року. Зазначене підтверджується поясненням представника відповідача в суді першої інстанції та матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який втратив чинність з 5 жовтня 2016 року, не містив вимог надавати квитанцію про сплату авансового внеску при зверненні з заявою про примусове виконання рішення .

Проте, Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року, визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом (тобто, до 5 жовтня 2016 року - враховуючи набрання останнім чинності 5 жовтня 2016 року), завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 розділу ІV Полодення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженну Наказом Міністерстваюстиції України05.08.2016 № 2432/5, державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Тобто, відкриття виконавчого провадження є виконавчою дією, строки вчинення якої - 1 робочий день з дня підтвердження надходження виконавчого документа до виконавця.

Фактично відповідачем заява стягувача отримана 06 жовтня 2016 року, після набрання чинності Законом № 1404-VIII, та будь-які виконавчі дії, на підставі заяви не виконувались відповідачем.

Отже, положення Закону № 606 не підлягали застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII.

При прийнятті поданого Банком виконавчого документа, державний виконавець повинен був керуватися відповідними положеннями Закону № 1404-VIII, оскільки ці виконавчі дії здійснювалися після 05 жовтня 2016 року, тобто після набрання чинності Законом № 1404-VIII.

Таким чином, відповідач після отримання заяви стягувача 06 жовтня 2016 року без сплати авансового внеску, повинен був повернути без прийняття його до виконання. Проте, виконавчий документ був прийнятий відповідачем до виконання.

Колегія суддів зазначає, що інші підстав для повернення або відмови у прийнятті документу до виконання, відсутні.

Відповідно до матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята у строк передбачений законодавством, на підставі належного виконавчого документу, який відповідає вимогам до виконавчого документа, поданим належною особою та у строк визначений законом. Отже, відкрито виконавче провадження на підставі належного виконавчого документу.

За частиною 1 та 2 статті 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.3 статті 43 Закону № 1404-VIII, після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 512/5, авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.

У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

Якщо стягнуті з боржника витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску.

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

Тобто, авансові внески використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження. Положення закону також передбачає здійснення додатково авансування витрат. Кошти виконавчого провадження використовуються на фінансування витрат при здійсненні виконавчих дій. Отже, сплата авансового внеску безпосередньо впливає на здійснення виконавчих дій державним виконавцем.

Таким чином, відкриття виконавчого провадження без сплати авансового внеску створює певні наслідки саме для державного виконавця та стягувача, та не порушує права позивача, який не заперечує наявність боргу та прийняття нотаріального напису та який став підставою для відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що не сплата авансового внеску при поданні заяви про примусове виконання рішення, не може бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої на підставі належного виконавчого документу.

Крім того, вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог законодавства, є виключною компетенцією державного виконавця.

Також, позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином постанова про відкриття провадження, яка прийнята на підставі належного виконавчого документу та спрямована на його виконання, порушує права позивача, як боржника за ним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позовних вимог.

Стосовно посилання апелянта на те, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження містяться дві постанови про відкриття виконавчого провадження, в одній з яких зазначено дата подання заяви стягувача 06.10.2016 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до інформації про виконавче провадження № 52698262 в Автоматизованій системі виконавчого провадження, зазначено дату надходження виконавчого документу 06.10.2016 року, а не дату надіслання.

Стосовно посилання апелянта на відсутність доказів надіслання вказаної заяви саме 30.09.2016 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до пояснень відповідача конверт був втрачений під час переїзду відділення за іншою адресою. Зазначене підтверджується запитом останнього в Луганській дирекції УДППЗ "Укрпошта"(а.с.58,59).

Щодо посилання апелянта на не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, вказаною нормою Закону встановлено особливий порядок надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до офіційного повідомлення ДП "Укрпошта", з 27.11.2014 не здійснюється пересилання поштових відправлень до міста Алчевська Луганської області, згідно з розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р (зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ від 18.02.2015 № 128-р) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження".

Отже, позивач знаходився відповідно до адреси зазначеної ним у договорі застави та виконавчому документі, на території тимчасово не підконтрольній українській владі, та про інші адреси стягувача не повідомляв, а тому, відповідач був позбавлений можливості направити позивачу постанову, тобто, не з залежних від нього підстав.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 271, 272, 287, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що представляє ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 р. у справі № 812/1708/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 р. у справі № 812/1708/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення проголошено та підписано колегією суддів 26 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова