Ухвала суду № 72481024, 28.02.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3193/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Краснолиманський міс ький суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.

за участю секретаря - Ковнєрової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу без участі сторін по скарзі ОСОБА_1, заінтересовані особи: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

03.11.2017 ОСОБА_1 звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця(а.с.2-3). В обґрунтування скарги зазначила, що 02.09.2011 Петровським районним судом м. Донецька був виданий виконавчий лист № 2-285/11 про стягнення з неї ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарної суми боргу на загальну суму 701 191,38 гривень. На підставі вищезазаначеного виконавчого листа 09.11.2011 постановою державного виконавця ВДВС Будьонівського РУЮ м. Донецька ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження № 29867975 та винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1А.(боржника). 08.04.2013 вказане виконавче провадження державним виконавцем було закрито та винесено постанову про повернення виконавчого документу ПАТ «УкрСиббанк» (стягувачу), визначено строк для повторного його пред’явлення для виконання до 08.04.2014, проте накладені арешти та заборони зняті не були. При повторному зверненні стягувача з виконавчим листом для виконання, державним виконавцем ВДВС Будьонівського РУЮ в м. Донецьку постановою від 04.09.2013 було відкрито виконавче провадження № 39586150, та накладено арешт на все належне майно боржника ОСОБА_1 в межах сум звернення стягнення та заборонено його відчудження, повторний арешт та заборона 10.09.2013 були зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 13894927. Вказаний виконавчий лист разом з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.05.2014 року було надіслано стягувачу - АТ«УкрСиббанк», та визначений строк для повторного його пред’явлення до 20.05.2015, виконавче провадження було завершено. При поверненні виконавчого документу стягувачу, державним виконавцем арешт на майно та заборона також зняті не були. В строк до 20.05.2015 стягувач повторно не пред'явив виконавчий документ до примусового виконання. Таким чином, скаржник вважає, що станом на 13.10.2017 немає законних підстав для арешту майна. ОСОБА_1А зверталася до ВДВС з заявою про зняття арешту з її майна, однак отримала відмову в задоволенні своїх вимог. Про існування арештів скаржник дізналась лише 20.07.2017 при зверненні до нотаріуса Київського міського нотаріального округу. Просить поновити строк на звернення до суду зі скаргою та зобов’язати ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку зняти арешт та скасувати заборону на відчудження з усього належного їй майна, накладених на підставі зазначених постанов.

В судове засідання 28.02.2018 ОСОБА_1 не прибула, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, 26.02.2018 на адресу суду направила пояснення по справі, відповідно до яких на своїх вимогах наполягає та просить скаргу задовольнити(а.с. 137-138).

Заінтересована особа: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, уповноважений представник у судове засідання не прибув, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав(а.с.134).

Представник ПАТ «УкрСиббанк» до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи судовою повісткою (а.с.135).

Суд вважає можливим у відповідності до ч.2 ст. 450 ЦПК України розглянути справу у відсутність сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення із скаргою необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, а скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця такою, що підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Примусове виконання судових рішень в Україні регулюється Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999, який втратив чинність з 05.10.2016 (далі Закон №606-XIV), та Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі Закон №1404-VIII).

Згідно з ст.19 Закону №606-XIV, який був чинний на момент пред’явлення виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження, державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч.1ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч.1,3 ст.74 Закону №1404-VIII, який діє на час подання даної скарги, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.383, 385 ЦПК України (в редакції, яка була чинна на час звернення до суду із скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, відповідно до ст.447,449 ЦПК України (в редакції, що дії з 15.12.2017), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладання провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.

Строк, визначений в ст.449 ЦПК України, є процесуальним строком, порядок обчислення, перебігу якого визначається ст.122-127 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (п.16 постанови №6 від 07.02.2014. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах») при вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з’ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Як правило, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Судом встановлено, що 26.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до Будьонівского районного ВДВС м. Донецька з заявою про зняття арештів та заборон на відчуження майна, накладених у виконавчих провадженнях № 29867975та № 39586150 постановами заступника начальника та старшим державним виконавцем Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 від 09.11.2011 та від 04.09.2013, зареєстрованих у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 11858248 та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 11858253 та 13894927 (а.с. 10-11).

З даною скаргою скаржник(боржник) звернулась до суду 13.10.2017(а.с.15), що підтверджується штампом на поштовому конверті. Скарга надійшла до суду 03.11.2017(а.с.2).

З’ясувавши обставини даної справи, оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, суд вважає, що в даному випадку заявник пропустив 10-денний строк звернення до суду з даною скаргою без поважних причин.

Так, суд виходить з того, що перебіг встановленого законом 10-денного строку оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження повинен визначатися за нормами ст.385 ЦПК України (в редакції, що діяла на час відкриття провадження і звернення до суду з даною скаргою), а саме з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Матеріалами справи встановлено, що 09.11.2011 та 04.09.2013 заступником начальника та старшим державним виконавцем відповідно Будьонівского районного ВДВС м. Донецька ОСОБА_4 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 29867975 та № 39586150, а також постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 7,9).

Як зазначає заявник ОСОБА_1 у скарзі на бездіяльність державного виконавця, вона 20.07.2017 при зверненні до нотаріуса Київського міського нотаріального округу дізналась про існування арештів за заборон відчуження нерухомого майна, після чого 26.07.2017 звернулась до Будьонівского районного ВДВС м. Донецька з заявою про зняття арештів та заборон на відчуження її майна (а.с. 10-11).

Тобто, ОСОБА_1 з 20.07.2017 достовірно було відомо про існування арештів за заборон відчуження її нерухомого майна, саме з цієї дати вона дізналася про порушення своїх прав, але лише 13.10.2017, тобто більше ніж через два місяці, вона звернулась до суду зі скаргою.

В даному випадку суд не бере до уваги доводи заявника про поважність причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою через неотримання відповіді від Будьонівського районного ВДВС м. Донецька, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Крім того, згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявник ОСОБА_1 у скарзі на бездіяльність державного виконавця зазначає, що виконавчі провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АКБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом та судові витрати на загальну суму 701191, 38 грн., відкриті на підставі виконавчого документа № 2-285 від 02.09.2011, виданого Петровським районним судом м. Донецька (а.с. 8).

Таким чином, заявник була обізнана про наявність судового рішення про стягнення в т.ч. з неї суми заборгованості за кредитом, а також про не виконання нею своїх зобов'язань з повернення грошових коштів. Тому, про наявність арештів та заборон на відчуження майна ОСОБА_1 повинна була та могла дізнатися впродовж перебування виконавчого документа на виконанні, незалежно від того, чи отримала вона від державного виконавця певні процесуальні документи.

Матеріали справи не містять даних на підтвердження обмеження права ОСОБА_1 на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження або з єдиним державним реєстром виконавчих проваджень за відповідним ідентифікатором доступу сторін починаючи з вересня 2011 року (ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом).

Таким чином, суд вважає, що з даною скаргою ОСОБА_1 звернулась до суду після спливу встановленого законом строку і підстав для його поновлення суд не знаходить, оскільки жодних поважних причин, які б об’єктивно перешкоджали заявнику своєчасно звернутися до суду з даною скаргою, нею не зазначено і судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даною скаргою відмовити, а її скаргу на бездіяльність державного виконавця залишити без розгляду.

Керуючись ст.2,4,5,76-82,89,122-124,126,127,259-261,447-449, пп.9 п.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця відмовити.

Скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на бездіяльність державного виконавця - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя-