Постанова № 72480751, 26.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №234/16012/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Василенко Л.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 р. у справі № 234/16012/17 (головуючий І інстанції Заборський В.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - відповідач, УПСЗН), в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово комунальних послуг відповідно до заяви від 19.09.2017 року; зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 19.09.2017 року; стягнути з відповідача судовий збір (а.с.1-3).

Позов обґрунтовує тим, що 23.03.2015 року їй Управлінням було видано довідку внутрішньо переміщеної особи №1426/43267. На підставі заяви позивача від 15.06.2015 року, як уповноваженому представнику сім'ї їй, позивачу, її чоловіку та неповнолітній дитині була призначена державна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання.

Виплата державної адресної допомоги позивачу була припинена відповідачем, оскільки з червня 2015 року по листопад 2015 року позивач не працевлаштувався. Виплата позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, продовжувалась за чоловіка та неповнолітню дитину. З 04.08.2017 року позивач працевлаштувався на посаду лікаря стоматолога у «Мій стоматолог», де працює по теперішній час. 19.09.2017 року позивач звернувся до Управління із заявою про призначення державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, у зв'язку з працевлаштуванням. Відповідач в Повідомленні від 29.06.2017 року надав відповідь, згідно якого, державна адресна допомога призначена дитині та чоловіку на період з 15.06.2017 року по 14.12.2017 року у сумі 1326,00 грн., позивачу допомога не призначалась на підставі п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок № 505).

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено, а саме: суд визнав неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті щомісячної адресної грошової допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 19 вересня 2017 року; зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 19 вересня 2017 року; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с.25-27).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (а.с.30-31).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції в порушення ст. 75 КАС України не з'ясовано всіх обставин справи та при винесенні постанови суд не взяв до уваги докази, як були надані відповідачем та долучені до матеріалів справи під час судового засідання. Рішенням від 23.12.2015 року допомога призначена на сімю з 15.12.2015 року по 14.06.2016 року у розмірі 1326 грн., отже, з цього моменту позивач знав , що йому призначена адресна допомога, як внутрішньо переміщеній особі. Проте, позивач до суду з вимогами про поновлення або захистом його права, не звертався. Апелянт зазначає, що за п.3 Порядку № 505 , особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається. У разі виплати допомоги відповідно до п. 7 Порядку № 505 виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сімї повідомив уповноваженому органові про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Виплата допомоги позивачу, як працездатній особі яка не працевлаштувалась, припинена з 12.10.2015 року, працевлаштування відбулось з 04.08.2017 року, тобто після спливу місячного строку. Також, апелянт зазначає, що позивач 19.09.2017 року до відповідача про призначення адресної допомоги не звертався. Крім того, апелянт посилається на порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду встановленого статтею 122 КАС України, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав у грудні 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою №1426/43267 від 23.03.2015 року. У зазначеній довідці вказано відомості про неповнолітню особу яка прибула разом з позивачем - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

12 червня 2015 року позивач, як уповноважений представник сімї (ОСОБА_2 та ОСОБА_3), звернулась до відповідача із заявою про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 17.06.2015 року, на сім'ю позивача було призначено допомогу за період з 12.06.2015 року по 11.08.2015 року - 1768,00 грн., з 12.08.2015 року по 11.10.2015 року - 1326,00 грн., з 12.10.2015 року по 11.12.2015 року - 884,00 грн. Позивачу та її чоловіку - ОСОБА_3, у зв'язку з не працевлаштуванням, у період з 12.08.2015 року по 11.10.2015 року допомога зменшена на 50%, а з 12.10.2015 року припинена, на підставі п.7 Порядку №505.

Рішенням відповідача від 11.11.2015 року перераховано щомісячну адресну допомогу у зв'язку з працевлаштуванням ОСОБА_3 на підставі її особистої заяви.

Рішеннями відповідача на підставі заяв позивача, як уповноваженого представника сімї, від 15.12.2015 року, від 05.06.2016 року, від 15.12.2016 року та 15.06.2017 року допомога призначена на сімю з 15.12.2015 року по 14.06.2016 року в розмірі 1326 грн., з 15.06.2016 року по 14.12.2016 року у розмірі 1326 грн. та з 15.12.2016 року по 14.06.2017 року.

Відповідно до повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 29.06.2017 року, на підставі заяв позивача, як уповноваженого представника сімї, допомога призначена на сімю з 15.06.2017 року по 14.12.2017 року у розмірі 1326 грн. Відповідач у повідомленні зазначив, що відповідно до п.7 Порядку № 505 якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги на проживання, її розмір на наступні два місяця знижується на 50%, а на наступний період припиняється (а.с.12).

Згідно довідки №1 від 05.09.2017 року, позивач з 04.08.2017 року працює лікарем стоматологом в ФОП ОСОБА_4 (а.с.9).

Відповідно до пояснень позивача в позовній заяві, 19.09.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення на неї державної адресної допомоги у зв'язку із працевлаштуванням. Відповідач відмовився у прийняті заяви, допомогу не призначав та надав вищезазначене Повідомлення від 29.06.2017 року, в якому зазначено, що на підставі п.7 Порядку № 505 допомога на ОСОБА_1 не призначалась.

Відповідач в запереченнях до позову відмова у призначенні виплат позивачу обґрунтовав тим, що виплату допомоги припинено на підставі п.7 Порядку № 505 у зв'язку із не працевлаштуванням, тому, у відповідності до п. 3 Порядку №505 при зверненні позивача у строк понад один місяць після припинення виплати, позивач втратив право на призначення адресної допомоги, навіть за умов подальшого працевлаштування.

Спірним питанням у даній адміністративній справі є право позивача на отримання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача у відмові в призначені адресної допомоги.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами ст. 2 зазначеного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За частиною 8 зазначеної статті, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії. Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі.

Згідно ст. 12 Закону № 1706-VII, рішення про скасування дії довідки надається уповноваженим органом у сфері міграції внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, зазначений документ до його скасування або закінчення терміну дії підтверджує той факт що особа самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

За пунктом 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї).

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Згідно з п. 5 Постанови № 505, для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Отже щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, призначається (уповноваженого представника сім'ї) відповідно до заяви особи з дати звернення та відповідно до п. 3 Порядку.

Таким чином, позивач був обізнаний, що для продовження виплати допомоги необхідно писати письмову заяву, оскільки матеріалами його особової справи підтверджується, що такі заяви він писав власноручно.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що 19.09.2017 року позивач звертався до відповідача з відповідною заявою, а відповідач відмовляв позивачу в призначенні допомоги. Посилання позивача на не прийняття відповідачем такої заяви матеріалами справи не підтверджено. Колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений можливості написати письмову заяву та направити її поштою, з повідомленням про вручення.

Натомість, з відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що позивач звернувся з заявою до відповідача лише 02.02.2018 року. На підставі якої відповідачем було знову відмовлено в призначенні позивачу допомоги. Тобто, висновки суду першої інстанції в частині встановлення судом звернення позивача до відповідача з заявою від 19.09.2017 року про призначення позивачу грошової допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, ґрунтувались на недоведених обставинах.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстави для задоволення позову, оскільки право позивача на призначення (продовження) адресної допомоги виникло з моменту його звернення з заявою до відповідача у встановленому законом порядку, яке відбулось лише 02.02.2018 року, про що він сам зазначив у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

Також, позивач у відзиві просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 02.02.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, право позивача на призначення щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам у тому числі на оплату житлово-комунальних послу за заявою від 02.02.2018 року, не було предметом розгляду суду. Зазначене звернення відбулось вже після звернення позивача з позовом та прийняття судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може розглядати зазначені позовні вимоги.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернення з позовом про зобов'язання відповідача призначити щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам у тому числі на оплату житлово-комунальних послу у зв'язку з відмовою у призначені такої допомоги за заявою від 02.02.2018 року.

Відповідно до викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права та неповним з'ясуванням судом обставин, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 р. у справі № 234/16012/17 - задовольнити.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 р. у справі № 234/16012/17- скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до заяви від 19.09.2017 року, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 19.09.2017 року;.

Повне судове рішення складено та підписано 26 лютого 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді Л.А. Василенко

І.Д. Компанієць