Постанова № 72480712, 26.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №805/3138/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ястребової Л.В.,суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.

секретар Терзі Д.А.

за участі представника відповідача Кравченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 р. у справі № 805/3138/17-а (головуючий І інстанції - Олішевська В.В.) за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05 липня 2017 року № Ю-11-23 в сумі 675557,29 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2017 року "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (надалі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05.07.2017 року №1-23 в сумі 675 557,29 грн (а.с. 3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05 липня 2017 року № Ю-11-23 в сумі 675557,26 грн (а.с. 97-101).

Відповідач із вказаним судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову позивачу в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно облікових даних з інформаційної системи органів доходів і зборів, у позивача, станом на 30.06.2017 року наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму - 5 560 535 грн. 80 коп., у зв'язку з чим, податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 року № Ю-11-23. На переконання апелянта, до спірних правовідносин, неможливо застосовувати п.9.3 (п. 9.4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як підставу для звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на п. 28 Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав законної сили з 01.01.2016 року), яким п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII виключено, що, на думку апелянта свідчить про те, що зміни, внесені Законом № 1669-VII до Закону №2464-VI втратили чинність із Законом №911-VIII з 01.01.2016 року та зазначає, що п. 28 вищевказаного Закону не має зворотної дії посилаючись, при цьому на судову практику Донецького апеляційного адміністративного суду, яка висловлена в ухвалі від 04.10.2016 року по справі № 805/2709/16-а, а також судову практику Вищого адміністративного суду України від 16.01.2017 року по справі № К/800/34316/16. Серед іншого, апелянт зазначає, що наданий позивачем Сертифікат Торгово-промислової палати від 25.11.2014 року № 5270/05-4 засвідчує позивачу обставини непереборної сили, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів з 10 червня 2014 року, однак він не стосується сплати єдиного внеску. Також, апелянт посилається на п. 2.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), в якому визначені нормативні джерела, на підставі яких ухвалено цей Регламент, вказуючи, при цьому, що серед джерел Закон № 2464 - відсутній, а тому, на думку апелянта, позивачем не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажору) щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. Закону № 2464, а спірну вимогу сформовано правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 105-109).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька область, місто Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, б.177, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Центральні ремонтно-механічні майстерні Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" без статусу юридичної особи, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи - 35397895, місцезнаходження: 85300, Донецька область, місто Красноармійськ (Покровськ), вулиця Дніпропетровська, будинок 11 та зареєстровано у відповідача як платник єдиного внеску, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 17-21).

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо питань адміністрування єдиного внеску.

05 липня 2017 року відповідач, відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми № Ю-11-23, у зв'язку з тим, що станом на 30 червня 2017 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 5 560 535 грн 80 коп., у тому числі: 5-340 373,86 грн - недоїмка, 30 035,88 грн - штрафи, 190 126,06 грн - пеня (а.с. 6).

Позивач із зазначеною вимогою не погодився та скористався своїм правом адміністративного оскарження, подав до Голови Державної фіскальної служби України скаргу на відповідну вимогу № Ю-11-23 від 05.07.2017 року з проханням скасувати останню, як таку, що сформована з порушенням вимог чинного законодавства.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем прийнято рішення від 22.08.2017 року № 18731/6-99-99-11-02-02-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу № Ю-11-23 від 05.07.2017 року залишено без змін (а.с. 7-8).

Вважаючи, що вищевказана вимога № Ю-11-23 від 05.07.2017 року прийнята з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому зазначив, що відповідач у вимозі включив суми, що були оскаржені в судовому порядку.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду 30.03.2016 року справа № 805/250/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, скасовано вимогу від 06.11.2015 року № Ю-129-23 щодо сплати недоїмки в розмірі 2 997 657,07 грн. (заборгованість станом на 31 жовтня 2015 року). Рішення набрало законної сили 14 грудня 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року 805/1588/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасовано вимогу від 02.02.2016 року № Ю -11-23 на суму З 777 486,59 грн (заборгованість станом на 31 січня 2016 року). Рішення набрало законної сили 27 вересня 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року по адміністративній справі № 805/1677/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року скасовано вимогу від 01.03.2016 року № Ю -11-23 (заборгованість станом на 28 лютого 2016 року). Рішення набрало законної сили 08 грудня 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року по адміністративній справі №805/1845/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, скасовано від 07.04.2016 року № Ю -11-23 (заборгованість станом на 31 березня 2016 року). Рішення набрало законної сили 11 жовтня 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2016 року по адміністративній справі № 805/2831/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано вимогу від 06.05.2016 року № Ю -11-23 (заборгованість станом на 30 квітня 2016 року). Рішення набрало законної сили 31 січня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року по адміністративній справі № 805/3796/16-а скасовано вимогу від 08.07.2016 року № Ю -11-23. Рішення набрало законної сили 22 травня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року по адміністративній справі № 805/4377/16-а скасовано вимогу від 03.08.2016 року № Ю-11-23. Рішення набрало законної сили 10 травня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2017року по адміністративній справі № 805/4705/16-а скасовано вимогу від 05.09.2016 року № Ю -11-23. Рішення набрало законної сили 22 травня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року № 805/1189/17-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року скасовано вимогу від 06.10.2016 року № Ю -11-23 (заборгованість станом на 30 вересня 2016 року). Рішення набрало законної сили 15 серпня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 року № 805/1188/17-а скасовано вимогу від 07.11.2016 року № Ю -11-23.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року № 805/1345/І7-а скасовано вимогу від 07.12.2016 року № Ю -11-23. Рішення набрало законної сили 29 червня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року № 805/2007/17-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року скасовано вимогу від 13.02.2017 №Ю-11-23 (заборгованість станом на 31 січня 2017 року). Рішення набрало законної сили 22 серпня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, залишеної без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасовано вимогу від 10 квітня 2017 року № Ю-11-23 в сумі 678 603,08 грн (заборгованість станом на 31 березня 2017 року). Рішення набрало законної сили 18 січня 2018 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірна вимога прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням даної справи є правомірність формування Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області вимоги від 05.07.2017 року №Ю-11-23.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VІІ).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 8 статті 9 наведеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У зв'язку з тим, що позивачем у встановлений законом строк не сплачено суми ЄСВ, відповідачем, відносно позивача сформовано спірну податкову вимогу №Ю-11-23 на загальну суму 5 560 535 грн. 80 коп., з яких, сума недоїмки складає 5 340 373 грн 76 коп., штрафні санкції - 30 035 грн 88 коп., пеня - 190 126 грн 06 коп. (а.с. 6).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону №1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються".

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, відповідно до вказаних вище норм, для застосування положень Закону № 1669-VII та Закону № 2464-VI позивачу необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дій законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, на якій провадиться антитерористична операція.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звертався до Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою від 28.01.2016 року № 59 про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI а саме, нарахування, утримання, сплати єдиного внеску (а.с. 12), тобто, вищезазначена заява подана позивачем не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, як визначено Законом № 2464 для сплати зобов'язань по єдиному внеску.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідач, листом від 15.02.2016 року № 2800/10/05-16-13-02-13-2 повідомив позивача, що з 01.01.2016 року набув чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII (звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI» в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (а.с. 13).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач звертає увагу суду, що до спірних правовідносин, неможливо застосовувати п.9.3 (п. 9.4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як підставу для звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", оскільки п. 28 Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав законної сили з 01.01.2016 року) п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII виключено, тобто він втратив законну силу та його не можна застосовувати в даному випадку.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначений довід апелянта з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено.

Разом з тим, слід зазначити, що положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону - не було внесено.

Тобто, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а сам пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05.02.2008р. справа №2-1/2008.

Таким чином, оскільки на момент прийняття спірної вимоги п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

Слід зазначити, що місто Покровськ Донецької області, на території якого розташовано Центральні ремонтно-механічні майстерні Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, серед іншого, наданий позивачем сертифікат Торгово-промислової палати від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 року, яким засвідчено обставини непереборної сили, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів з 10.06.2014 року не стосується ані єдиного внеску, ані періоду, у якому сформовано спірну вимогу, що свідчить про те, що позивачем не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажору) щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. Закону № 2464-VII.

Суд не приймає вищевказаний довід апелянта до уваги, оскільки, по-перше, на момент виникнення спірних правовідносин, сертифікат Торгово-промислової палати від від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 року є діючим, не є відкликаним чи таким, що визнаний недійсний у судовому та іншому порядку, а по-друге, норма Закону, яка звільняє платників єдиного внеску від виконання обов'язків визначених ст. 6 Закону №2464, взагалі не містить обмеження у вигляді обов'язкової наявності форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом ТПП.

Як зазначалось вище, Центральні ремонтно-механічні майстерні Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" розташовано у місті Покровськ Донецької області та знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводиться антитерористична операція.

Таким чином, враховуючи, що позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VІ, та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває, а також ту обставину, що позивач здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків щодо своєчасної та у повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а штрафні санкції та пеня у цей період до позивача застосовувати не можна.

Колегія суддів зазначає, що спірна вимога, сформована 05 липня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 05 липня 2017 року.

Таким чином, факт формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої не сплати є протиправною на момент її формування.

Враховуючи, що спірна вимога № Ю-11-23 від 05 липня2017 року визнана у судовому порядку протиправною, то застосування до позивача штрафних санкцій та пені, в даному випадку також є протиправним.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної скарги дійшов до висновку про скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ю-11-23 у сумі 5 560 535 грн 80 коп., у тому числі: 5-340 373,86 грн - недоїмка, 30 035,88 грн - штрафи, 190 126,06 грн - пеня.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 26 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 р. у справі № 805/3138/17-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць