Рішення № 72478012, 23.02.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/13606/17

Провадження №2/263/321/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного 06 вересня 2011 року договору № б/н із ОСОБА_1, остання отримала кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписавши заяву, позичальник висловила свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Банк взяті на себе зобов’язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконала, у зв’язку із чим у неї утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 31 серпня 2017 року становить 87072,64 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4953,73 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 74127,87 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3368,53 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 4122,51 грн., у зв’язку із чим, керуючись положеннями ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 610, ч. 2 ст. 615, ст. ст. 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», банк просить стягнути указану заборгованість та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, у разі відсутності у судовому засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій заперечувала проти позовних вимог, заявила про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки у 2004-2012 роках сума заборгованості була погашена, просила не стягувати штрафні санкції та відсотки за кредитом у зв’язку із проведення антитерористичної операції в м. Маріуполі, де вона проживає, а також посилалась на те, що кредитний договір був викладений дуже малим шрифтом, що перешкоджало їй розуміти зміст документа.

Від представника позивача – ОСОБА_2 – до суду надійшла відповідь на заперечення відповідача, в якій вона посилається на те, що договір укладений 06 вересня 2011 року та остання звірка паспортних даних здійснювалася саме при укладенні договору, станом на 14 квітня 2014 року у банку була відсутня інформація щодо адреси проживання відповідача на час проведення антитерористичної операції, тому банк фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення для зупинення нарахувань. На теперішній час відповідач до банку з метою списання штрафних санкцій не зверталася, хоча банк і налаштований на прийняття таких заяв через відділення банку та сайт. Стосовно строків позовної давності зазначено, що такий підлягає обрахуванню з моменту закінчення строку дії картки, а не закінчення строку дії договору або моменту несплати чергового платежу. Тому, враховуючи, що строк картки визначений до останнього дня жовтня 2017 року, строк повернення кредиту у повному обсязі спливає 30 жовтня 2017 року, отже позивач звернувся до суду з позовом 18 жовтня 2017 року у межах трирічного строку позовної давності. Відповідач безпідставно посилається на положення ДСТУ щодо шрифту, оскільки ці стандарти поширюються на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об’єднання усіх форм власності. У зв’язку з чим, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв’язку з цим, указана цивільна справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що відповідно до укладеного договору від 06 вересня 2011 року № б/н відповідач отримала кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Так, відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, ОСОБА_1 06 вересня 2011 року підписала указану заяву, в якій виявила бажання оформити на своє ім’я платіжну картку «Універсальна», із бажаним кредитним лімітом – 5000 грн., а також підписом посвідчила, що вона згодна із тим, що ця заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомилася і згодна з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були представлені їй для ознайомлення у письмовому вигляді (а. с. 7).

Згідно з довідкою про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором № SAMD№50000049694797, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_1 з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми оплати за користування кредитними коштами ознайомилася 26 вересня 2011 року (а. с. 8).

За розрахунком заборгованості за договором б/н від 06 вересня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, станом на 31 серпня 2017 року він складений з 06 вересня 2011 року по 31 серпня 2017 року, розмір заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 87072,64 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4953,73 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 74127,87 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3368,53 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 4122,51 грн. (а. с. 5, 6).

Згідно з положеннями статтей 634, 638 ЦК України, відповідач ОСОБА_1, підписавши анкету-заяву, прийняла пропозицію та приєдналася до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у вказаній анкеті-заяві.

Банком до матеріалів справи долучено виписку за основною картою: 4197439111521160, ОСОБА_1, відповідно до якої датою опрацювання карти є 06 вересня 2011 року, кредитний ліміт 4960 грн.

Наведені обставини та положення ст. ст. 634, 638 ЦК України дають підстави для висновку, що саме 06 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір та цього дня їй видано відповідну пластикову картку.

Наведені обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 (картрахунок 4149437411521600 від 06 вересня 2011 року), відповідно до якої стартом указаного карткового рахунку є 06 вересня 2011 року та указано, що строк дії кредитної картки визначено – 10/17.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статтей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Проводячи оцінку поданих доказів, суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи позивача, що між сторонами укладений договір, з якого виникли обов’язки, які відповідач неналежним чином виконує, у неї утворилася указана банком заборгованість і таку у порядку, передбаченому ст. ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не спростована.

У той же час, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що у 2004-2012 роках сума заборгованості була погашена, оскільки такі не ґрунтуються на будь-яких належних, достовірних та допустимих доказах.

Не приймаються судом посилання на малий шрифт кредитного договору, оскільки спір виник саме із договору приєднання, де відповідач підписала заяву-анкету та в якій вказала, що ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку.

У той же час, 29 листопада 2017 року відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог банку.

З досліджених судом матеріалів, необхідно дійти висновку, що сторони установили строк повернення кредиту по жовтень 2017 року, тобто строком дії картки.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 256 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Із вимогами до суду банк звернувся 18 жовтня 2017 року. Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості 02 березня 2015 року ОСОБА_1 поповнила картку на 78 грн., які автоматично перераховані на погашення кредитної заборгованості. Інших дій після 02 березня 2015 року відповідач з платіжною картою не здійснювала.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Згідно п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг картка дійсна до останнього дня місяця, указаного на лицьовій стороні карти включно.

У справі встановлено, що строк дії картки визначений 10/17, відповідно до довідки банку, іншого сторонами суду не представлено, тому суд дослідив саме ті докази, які представлені сторонами.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Оскільки відповідачем останній платіж здійснений 02 березня 2015 року, дія картки закінчилася у жовтні 2017 року, позов подано до суду 18 жовтня 2017 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, а саме: з моменту сплати останнього платежу, підстави для застосування позовної давності та у зв’язку із цим відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) відсутні.

Щодо доводів позивача про застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо вирішення питання про стягнення штрафних санкції та відсотків у зв’язку із проведення антитерористичної операції в м. Маріуполі, де вона проживає, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно зі ст. ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Заборона щодо нарахування пені на основне зобов’язання фізичним особам - позичальникам потребує сукупність двох умов, а саме: 1) необхідність реєстрації; 2) необхідність постійного місця проживання боржника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких відноситься і м. Маріуполь

З наданої ОСОБА_1 копії паспорту громадянина України вбачається, що остання зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, укладеним 06 вересня 2011 року позивачем із ОСОБА_3, станом на 15 квітня 2014 року сума нарахованої комісії та пені становила 75 грн., яка станом на 22 квітня 2014 року погашена, оскільки відповідачем внесені кошти у рахунок погашення заборгованості у розмірі 250 грн.

Отже, приймаючи до уваги те, що відповідач зареєстрована та постійно проживає у м. Маріуполі, тобто у населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, необхідно дійти висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тому позовні вимоги банку в частині стягнення пені та штрафів задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4953,73 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 74127,87 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1600 грн., а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 79081,6 грн. х 100% : 32119,71 грн. ціни позову = 90,8 %), тобто 90,8 % від ціни позову (90.8 % х 1600 грн. : 100% = 1453 грн.), що складає 1453 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2011 року № б/н у розмірі 79081,6 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4953,73 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 74127,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1453 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 87500, паспорт серії ВА № 863419.

Суддя О.М. Музика