Рішення № 72474380, 21.02.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2018 року Справа № 913/155/17

Провадження №33/913/155/17

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді : Ворожцов А.Г.,

Рябцева О.В.,

секретар судового засідання Бережна Л.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача: Ільченко Є.І., представник за довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Хрипуном М.М., зареєстровано в реєстрі за № 3117 від 14.12.2016;

від відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/155/17

за позовом фізичної особи-підприємця Палєєва Сергія Васильовича, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз ",

м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1 040 360 грн 65 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особа-підприємець Палєєв Сергій Васильович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення грошових коштів в сумі 1 040 360 грн 65 коп., з яких:

- збитки в сумі 819 328 грн 39 коп., враховуючи вартість втраченого газового обладнання, яке свого часу було передано відповідачу за договором оренди обладнання №143/01-27-14 від 07.04.2014 та не було повернуто орендодавцю, розраховані за ринковими цінами аналогічного обладнання;

- нарахована на підставі ч.2 ст.785 ЦК України неустойка в розмірі подвійної плати за користування обладнанням за час прострочення в сумі 221 032 грн 26 коп. (т.1, а.с.4-17).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.02.2017 порушено провадження, розгляд справи здійснювався одноособово суддею Драгнєвіч О.В.

У зв'язку із необхідністю встановлення додатково фактичних обставин справи для правильного вирішення спору, та закінчення процесуального строку розгляду, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В, судді - Василенко Т.А. , Ворожцов А.Г. (протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.04.2017).

Під час розгляду спору позивач у поданій позовній заяві та додатково наданих письмових поясненнях обґрунтовує заявлені позовні вимоги, посилаючись на наступне. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди обладнання №143/01-27-14 від 07.04.2014 в оренду Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" були передані дванадцять вузлів обліку газу; відповідач допустив порушення зобов'язань як орендар за договором, сплачував орендні платежі з порушенням строків, останній платіж було здійснено 19.11.2014, що призвело до формування значної заборгованості з орендних платежів, що стало підставою для розірвання договору в односторонньому порядку; незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо повернення йому належного обладнання, з зазначених дванадцяти вузлів обліку газу відповідачем було повернуто лише два комплекти обладнання після припинення дії договору; неповернення іншого орендованого обладнання, що належить позивачу, призвело до отримання останнім збитків у розмірі вартості втраченого обладнання, яку останній обраховує за ринковими цінами, встановленими підприємствами-виробниками. Позивач вказує на те, що допущена бездіяльність відповідачем, не вчинення належних дій щодо збереження переданого йому в оренду майна призвело до його втрати та спричинення збитків.

Оскільки орендоване обладнання є рухомим майном, могло бути відповідачем демонтовано та вивезено на підконтрольну українській владі територію. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту невикористання орендованого майна, неможливості його використання, втрати доступу до майна, до орендодавця про неможливість користування обладнанням за договором оренди та про зміну режиму користування майном відповідач також не звертався, належним чином про обставини, що ускладнюють виконанн язобов'язань не повідомляв. Разом з тим, частково здійснював оплату орендних платежів за період в якому антитерористична операція вже проводилась. Також з листування відповідача вбачається, що останній здійснював вже в 2015 році контроль щодо проведення ремонту окремих газових лічильників Спільним підприємством "Радміртех" в м. Харків.

Крім того, у зв'язку з невиконанням обов'язку відповідачем щодо своєчасного повернення орендованого обладнання, позивач, посилаючись на ст.785 Цивільного кодексу України обґрунтовує вимогу про стягнення нарахованої неустойки врозмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. З посиланням на рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі №913/1043/16 позивач зазначає, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості з орендних платежів, судами також досліджувалися обставини належного виконання зобов'язань відповідачем та втрати вказаного обладнання.

Також позивач посилається на те, що у зв'язку з укладенням між сторонами договору оренди обладнання в обов'язковому порядку були надані відповідачу оригінали паспортів, технічної документації на обладнання та документів, що підтверджують його придбання.

Відповідач у відзиві та додатково наданих поясненнях під час розгляду спору заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем в обґрунтування заявлених збитків не надано відповідних платіжних документів на підтвердження понесення ним збитків, не надано правовстановлюючих документів на вказане обладнання. Долучені рахунки носять лише інформативний характер для визначення орієнтовної вартості нових лічильників, та не можуть біти доказом розміру понесених останнім збитків. З долучених видаткових накладних не вбачається які саме вимірювальні комплекти були придбані позивачем та чи вони були передані в оренду відповідачу (відсутні необхідні реквізити для ідентифікації пристроя).

Відповідач з посиланням на ст.323 ЦК України та ст.284 ГК України зазначає про те, що наслідки випадкового знищення орендованого майна відносяться до ризиків власника такого майна, якщо в договорі оренди сторони не передбачили покладення цього ризику на орендаря. Наразі умовами укладеного між сторонами договору матеріальна відповідальність відповідача як орендаря за втрату, знищення, псування обладнання, також не передбачена.

Натомість відповідач посилається на відсутність його вини, вчинення дій необхідних для збереження обладнання, повідомлення відповідача про обставини, що унеможливили повернення обладнання.

Також відповідач заперечує з приводу стягнення подвійної неустойки на підставі ст.785 ЦК України, оскільки згідно п.9.2. договору сторони передбачили звільнення від відповідальності за порушення обов'язків, якщо таке порушення сталося не з їх вини. Відповідач стверджує, що з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із проведенням антитерористичної операції (відповідач неодноразово, в жовтні 2014 року та січні 2015 року, публікував в офіційних виданнях повідомлення для контрагентів щодо відсутності доступу до майна; в січні 2015 року розмістив на своєму веб-сайті інформаційне повідомлення з проханням припинити надання послуг товариству на окупованій території). Натомість сам позивач, будучи зареєстрованим до серпня 2016 року з місцезнаходженням на окупованій території, не вчиняв належних дій з метою збереження належного йому майна, уникнення отримання збитків. За таких обставин, відповідач вважає, що для визначення розміру збитків та неустойки слід застосовувати ст.616 ЦК України та врахувати ступінь вини сторін у зобов'язанні.

Ухвалою Господарського суду Луганської області (у складі колегії : головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Ворожцов А.Г., Василенко Т.А.) від 01.06.2017 зупинено провадження у справі, призначено судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості газового обладнання станом на 07.02.2017, матеріали справи направлені до експертної установи.

У зв'язку з перебуванням судді Василенко Т.А. у відпустці, у відповідності до протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 01.08.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В, судді - Іванов А.В., Ворожцов А.Г.

На виконання клопотань експерта від 19.06.2017 та 14.07.2017, оскільки заявлені в клопотаннях вимоги сприяли належному виконанню експертного дослідження, ухвалою Господарського суду Луганської області (у складі колегії : головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Ворожцов А.Г., Іванов А.В.) від 01.08.2017 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 15.08.2017, зобов'язано сторін на виконання поданих експертом клопотань надати суду витребувані експертом документи та письмові пояснення щодо запитуваних експертом даних.

У зв'язку з перебуванням судді Ворожцова А.Г. у відпустці, у відповідності до протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 14.08.2017 для подальшого розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В, судді - Іванов А.В., Рябцева О.В.

Оскільки сторонами на виконання клопотань експерта були надані додаткові письмові пояснення та документи, ухвалою Господарського суду Луганської області 15.08.2017 провадження у справі №913/155/17 зупинено, матеріали справи разом із поданими додатково документами повернуто до експертної установи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області 22.11.2017 поновлено провадження у справі № 913/155/17. Погоджено термін проведення експертизи у справі в строк, що перевищує 90 календарних днів, листопад - грудень 2017 року. В задоволенні письмового клопотання позивача за вих.№45-17 від 19.09.2017 про доручення проведення судової експертизи іншій експертній установі відмовлено. Зупинено провадження у справі №913/155/17.

З 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, яким викладено Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Згідно положень частин 13-14 ст. 32 Господасрького процесуального кодексу, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2018 суддю Іванова А.В., у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, змінено на суддю Ворожцова А.Г. Отже, для подальшого розгляду справи визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Драгнєвіч О.В., судді - Ворожцов А.Г., Рябцева О.В.

Оскільки справа №913/155/17 порушувалась за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України №2147-19 від 03.10.2017, який не передбачав розмежування справ за різними видами провадження, а також враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про те, що справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку із надходженням матеріалів справи з експертної установи ухвалою Господарського суду Луганської області 25.01.2018 поновлено провадження у справі №913/155/17, призначено до до судового розгляду по суті на 21.02.2018.

В судове засідання 21.02.2018 прибув лише представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач не забезпечив участі свого представника в судовому засіданні, був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Заяв чи клопотань від відповідача не надходило. Також з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача знайомився з матеріалами та, зокрема із висновком експерта. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду.

У судовому засіданні 21.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

07.04.2014 між фізичною особою-підприємцем Палєєвим Сергієм Васильовичем (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (орендар, відповідач) укладено договір оренди обладнання №143/01-27-14 (а.с.77-78, т.1).

За умовами цього договору орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування обладнання (майно, що орендується) згідно додатку 1 до цього договору та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, майно що орендується, вважається переданим орендарю з дати підписання акта приймання-передачі майна, що орендується.

Сторони погодили в п.4.2 договору, що термін оренди складає 5 років з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.

Згідно з умовами п.5.1, 5.2 договору розмір орендної плати за кожен вузол обліку газу складає 2000 грн 00 коп. у місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця один раз на місяць не пізніше останнього числа місяця, з моменту установки обладнання орендарем.

Відповідно до п.8.1 договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі.

Договір набуває чинності з 01.04.2014 і діє до 31.12.2019 року. За згодою сторін термін дії договору може бути продовжено (п.10.1 договору).

В п.10.2 договору сторони погодили, що даний договір автоматично пролонгується на тих же умовах на той самий термін, якщо за 20 днів до закінчення строку дії договору жодною із сторін жодною із сторін не було заявлено про припинення цього договору.

На виконання умов договору, 07.04.2014 сторонами було підписано акт прийому-передачі майна, яким фізична особа-підприємець Палєєв Сергій Васильович передав, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" прийняло у тимчасове користування наступне обладнання (12 одиниць вузлів обліку):

1) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250-80-1,6-1,0 зав. №00515

Пристрій переносу інформації УПІ-1-16 USB (УПИ-1-16М, кабель -перехідник, адаптер)

Рукав РНВД 331.12.00 D2/D2

Адаптер з фланец DN 502", що розташовані за адресою м.Луганськ, вул.Монтажна, 25 (ПП «Чинар»), загальною вартістю 46898 грн 09 коп.;

2) Комплекс вимірювальний роторний KBP-1.01 G160-80-1,6-1,0 зав. №00516

Пристрій переносу інформації УПИ-1 USB (УПИ-1М, кабель-перехідник), що розташований за адресою м.Луганськ, вул.Таллінська, 62б (вул. Обводная) (ТОВ «Спецгазсервис»), загальною вартістю 35236 грн 09 коп.;

3) Лічильник газу ультразвуковий ''Курс-01" G400 Б2 Р зав. №9373

Монтажний комплекс для ДУ 100 Б 0,7, що розташовані за адресою п.Тепличний, пер.Степной, 9 (ТОВ «Бахмутський шлях»), загальною вартістю 39351 грн 00 коп.;

4) Лічильник газу ультразвуковий ''Курс-01" G400 Б2 зав. №9374

Монтажний комплект

Коректор об'єму газу ''Тандем" зав. №4616, що розташовані за адресою м.Луганськ, вул.Монтажна, 25-А (ТОВ «Восток-Украінвест»), загальною вартістю 40614 грн 60 коп.;

5) Комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01 G250 зав. №00599

Монтажний комплект

Пристрій переносу інформації, що розташовані за адресою м.Луганськ, вул.Лутугинська, 32 (ТОВ «Компанія «Екотоп»), загальною вартістю 34730 грн 67 коп.;

6) Лічильник газу ультразвуковий ''Курс-01"G400 Б2 зав. №9591

Монтажний комплекс

Коректор об'єму газу ''Тандем" зав. №4616, що розташовані за адресою м.Луганськ, вул.Комінтерна, 96-Д (ТОВ «Метан-2010»), загальною вартістю 40614 грн 60 коп.;

7) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250 зав. №00457

Монтажний комплект

Пристрій переносу інформації, що розташовані за адресою м.Александровськ, вул.Нова, 152, загальною вартістю 34730 грн 67 коп.;

8) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250 зав. №00633

Монтажний комплект

Пристрій переносу інформації, що розташовані за адресою м.Луганськ, вул.Санюка (Бахмутский проезд), 27 (ТОВ «Компанія «Екотоп»), загальною вартістю 34730 грн 67 коп.;

9) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250-80-1,6-1,0 зав. №00670

Монтажний комплект

Пристрій переносу інформації, що розташовані за адресою м.Луганськ, вул.50 лет Оборони Луганська, 19 (ТОВ «Компанія «Екотоп»), загальною вартістю 34730 грн 67 коп.;

10) Комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01-G250-80-1,6-0,7 зав.№00689

Монтажний комплект до комплексу вимірювального роторного КВР-1.01 G250-

80-1,6-0,7 зав. №00689., що розташовані за адресою м.Щастя, вул.Гагаріна, 3Д (ТОВ «Луганськекогаз»), загальною вартістю 33712 грн 36 коп.;

11) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G160-80-1,0-0,5 зав.№00550.

Пристрій переносу інформації, що розташовані за адресою сел.Половинкино, Старобільського р-ну, вул.Пригородная (ТОВ «Компанія «Екотоп»), загальною вартістю 33526 грн 00 коп.;

12) Лічильник Shlumberger Delta G250 зав. №3400231249

Коректор об'єму газу ''Тандем-ТР" зав. №4702, що розташовані за адресою сел.Металіст, вул.Магистральна, 9 (ТОВ «Екопромресурс»), загальною вартістю 32000 грн 00 коп.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.07.2016 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією №01-16 (а.с.86 т.1), в якій зазначав про необхідність останнім в строк до 01.08.2016 сплатити заборгованість за договором №142/01-27-14 від 07.04.2014, а в разі її несплати - 01.08.2016 добровільно розірвати договір оренди та повернути орендоване майно.

Листом №03-16 від 15.08.2016 (а.с.88 т.1) позивач знову звернувся до відповідача з проханням виконати вимоги зазначені в листі-претензії та здійснити оплату за договором оренди обладнання, зазначаючи, що в разі невиконання відповідачем вимог кредитора строком до 31.08.2016, останній змушений буде звернутися з позовом до господарського суду.

В подальшому, позивач в порядку п.10.2 укладеного договору, листом №03-16 від 16.08.2016 (а.с.89, т.1) повідомив відповідача про відмову від договору оренди, його розірвання та повернення майна, який було отримано нарочно відповідачем 16.08.2016, про що було зроблено відповідну відмітку на ньому.

За таких обставин, 16.08.2016 договір оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 припинив свою дію.

Зазначені обставини, зокрема неналежне виконання зобов'язань за договором в частині проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем, припинення дії договору з 16.08.2016 та неповернення частини орендованого обладнання позивачу, були предметом дослідження під час розгляду судами справи №913/1043/16.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.11.2016 у справі №913/1043/16 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Палєєва Сергієя Васильовича до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" були задоволені частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" основної заборгованості за договором оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 в розмірі 89935 грн 48 коп., пені в розмірі 3940 грн 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 14481 грн 60 коп. та 3% річних в розмірі 2799 грн 33 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017, рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2016 частково скасовано. Присуджено з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь фізичної особи-підприємця Палєєва Сергія Васильовича основної заборгованості за договором оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 в розмірі 539612 грн 90 коп., інфляційних втрат в розмірі 86457 грн 66 коп., 3% річних в розмірі 16815 грн 28 коп. та судовий збір в розмірі 9643 грн 26 коп.

У відповідності до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після припинення дії договору неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення йому орендованого обладнання.

Відповідно до п.8.1 договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі.

Разом з цим, вимоги позивача щодо повернення йому майна не були палежно виконані відповідачем.

З зазначених дванадцяти вузлів обліку газу відповідачем повернуто лише два комплекти обладнання: 27.08.2016 було демонтовано спеціалізованою організацією, без участі представника відповідача, комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01 G250-80-1,6-0,7 зав.№00689, монтажний комплект не було отримано, про що свідчить складений акт демонтажу обладнання від 27.08.2016 (а.с.117-118, т.1); та 16.12.2016 - комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01 G160-80-1,0-0,5 зав.№00550, пристрій переносу інформації, акт приймання-передачі обладнання від 16.12.2016 (а.с.119, т.1).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (а.с.86-115 т.1) з вимогами про повернення орендованого майна та сплати заборгованості за договором №142/01-27-14 від 07.04.2014.

В свою чергу, відповідач в листі від 14.07.2016 за №01-02-61/1233 направленому на електронну пошту позивача (а.с.211, т.1), зазначив, що починаючи з квітня 2014 року здійснення господарської діяльності у Луганській області стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, яка розпочалась відповідно до Указу №405/2014 Президентом України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»; що відповідачем було вжито всіх належних заходів для належного виконання зобовязань за договорами з усіма контрагентами; повідомлено про зміну свого місцезнаходження у м.Сєвєродонецьк станом на 19.12.2014; запропоновано для врегулювання спору між сторонами звернутися до товариства із оригіналами відповідних документів.

Отже, залишення відповідачем без виконання вимоги позивача та неповернення останнім орендованого обладнання (10 вузлів обліку газу), стало підставою для звернення до суду позивача із відповідним позовом про відшкодування збитків та стягнення неустойки.

Відповідач, не погоджуючись із поданим позовом, зокрема вказує на відсутність його вини у втраті майна, неможливість його повернення через проведення антитерористичної операції на Сході країни, та наразі вчинення всіх належних дій, повідомлення позивача про відповідні обставини та неможливість виконання зобов'язань шляхом розміщення оголошень у засобах масової інформації у газеті «Голос України».

Натомість, саме позивач, за твердженням відповідача, допустив бездіяльність протягом 2014-2015 років, не вчиняв дій, направлених на запобіганню збиткам, звернувся до відповідача лише в середині 2016 року, хоча тривалий час перебував саме на території проведення антитерористичної операції та не здійснював перереєстрацію місцязнахродження. Крім того, відповідач вказує на те, що умовами договору не були визначені сторонами покладення ризиків щодо знищення майна, а тому наслідки випадкового знищення слід відносити до ризиків саме власника майна. За вказаних обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №142/01-27-14 від 07.04.2014 є договором оренди обладнання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд звертає увагу на те, що укладаючи договір та приймаючи в оренду обладнання, сторонами в п.7.1. договору були закріплені обов'язки відповідача як орендаря дотримуватись належного режиму експлуатації та зберігання майна, що орендується, у відповідності до технічної документації; усувати можливості доступу до майна, що орендується, некомпетентних осіб, тощо.

Крім того, як вбачається сам договір оренди обладнання сторонами було укладено в квітні 2014 року, тобто в період виникнення та проведення антитерористичної операції на Сході країни, що свідчить про об'єктивне розуміння сторонами можливих ризиків здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до положень ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасного і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю віртість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Крім того, спірне майно - вузли обліку газу, є рухомим майном у розумінні ст.181 Цивільного кодексу України. Укладений між сторонами договір не містив будь-яких застережень щодо місця використання зазначеного майна відповідачем, тоді як вбачається з матеріалів справи господарська діяльність відповідачем також здійснювалась і на підконтрольній українській владі частині території Луганської області (після перереєстрації місцязнаходження 19.12.2014).

Зазначене не обмежувало відповідача як орендаря у праві використовувати орендоване майно у своїй господарській діяльності за іншим місцезнаходженням. Відповідач, враховуючи положення п.7.1. договору вправі був демонтувати обладнання та надалі використовувати його на інших об'єктах на підконтрольній українській владі території та забезпечувати його збереженню.

Адже зазначені в в додатку №1 до договору №142/01-27-14 від 07.04.2014 адреси об'єктів оренди 12 вузлів обліку є виключно фіксацією їх місцезнаходження на відповідний момент часу (враховуючи попередні правовідносини за припиненими договорами оренди відносно кожного лічильника окремо), яке орендар в межах строку дії договору, відповідно до п.7.1 цього договору міг без обмежень визначати самостійно, дотримуючись, при цьому, визначеної в п.2.1 договору мети.

Наразі, будь-яких застережень щодо самостійного визначення орендарем місця використання приладів обліку та його зміни у випадку необхідності, в тому числі для забезпечення виконання обов'язків по збереженню та захисту від доступу інших осіб, не встановлено.

Отже загальновідомі обставини проведення антитерористичної операції на Сході країни не можуть автоматично ототожнюватися із повною неможливістю користування майном або неможливістю його переміщення на територію безпечних умов експлуатації та здійснення його подальшого користування.

Крім того, під час розгляду даного спору, відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Палєєва Сергія Васильовича, про визнання договору оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 недійсним. Позовні вимоги у даній справі №913/312/17 обґрунтовував тим, що укладений між сторонами договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки при укладенні оспорюваного правочину відповідач (фізична особа - підприємець Палєєв С.В.) ввів в оману позивача щодо наявності у нього права власності на прилади обліку газу, які є предметом договору оренди.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2017 у справі №913/312/17, яке було залишено без змін постановою Донецього апеляційного господарського суду від 18.07.2017, у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 недійсним - відмовлено у повному обсязі.

Суд також вважає помилковими доводи відповідача про відсутність підстав для відповідення порушеного права шляхом відшкодування збитків з огляду на відсутність у позивача правоустановлюючих документів на об'єкти оренди.

Зі змісту додатку № 1 до договору оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 вбачається, що орендоване майно (обладнання) є рухомим, а в силу приписів чинного законодаства, права на рухомі речі не підлягають державній реєстрації.

До позовних матеріалів позивачем долучено частину розрахункових документів, які у нього збереглися (рахунки, видаткові накладні, квитанції). В письмових поясненнях наданих позивачем та посадовою особою відповідача Плугатаренка В.В. (а.с.134-136; 238-240, т.1) також було пояснено, що розрахункова документація разом з технічною документацією була передана відповідачу.

При цьому, судом враховується, що відповідно до ч. 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Наразі, право власності позивача на зазначене обладнання не оспорюється, доказів, що воно ним незаконно набуто також не надано.

Наразі відповідачем також не надано доказів на підтвердження факту невикористання орендованого майна, неможливості його експлуатації, втрати доступу до майна, про що також свідчить відсутність безпосередніх звернень відповідача до орендодавця про неможливість користування обладнанням за договором оренди та про зміну режиму користування майном.

Разом з тим, факт користування орендованим майном в своїх інтересах підтверджується здійсними 19.11.2014 оплатами орендних платежів на загальну суму 96000,00 грн (4 платежі по 24000,00 грн.) за період, в якому антитерористична операція вже тривала.

Крім того, в матеріалах справи наявне станом на березень - квітень 2015 року листування між відповідачем та Спільним підприємством "Радміртех" (а.с.140-143, т.1), зі змісту якого вбачається вивезення окремих вузлів обліку, належних позивачу, на підконтрольну українській владі територію в м. Харків для здійснення ремонту Спільним підприємством "Радміртех".

Як вбачається, операції із зазначеним обладнанням здійснювалися під контролем відповідача, який в листі від 24.04.2015 за №01-02-61/762 (а.с.141, т.1) просив направити на його адресу рахунки за виконаний ремонт газових лічильників, а також дублікати паспортів, оскільки оригінали знаходяться на непідконтрольній території України.

Також позивачем долучені письмові пояснення начальника безпеки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" - Плугатаренка В.В. (а.с.134-136; 238-240, т.1), який підтверджує допущену умисну бездіяльність керівництвом відповідача в питанні щодо вивезення орендованого майна з зони проведення антитерористичної операції, а також неповернення частини цього майна зі Спільного підприємства "Радміртех".

Відповідачем на підтвердження власної позиції, належного повідомлення позивача з метою запобігання отримання збитків, надані докази розміщення останнім повідомлень, опублікованих у газеті "Голос України".

Разом з тим, як вбачається зі змісту розміщених оголошень, відповідачем у випуску №203 (5953) від 22.10.2014 було повідомлено лише про перелік втрачених останнім штампів та печаток (а.с.174, т.1); у випуску №206 (5956) від 25.10.2014 повідомлено про неможливість розпоряджатися своїм нерухомим майном в окремих структурних підрозділах, звернення до контрагентів про припинення надання послуг товариству та його структурним підрозділам, що здійснюють це на території непідконтрольній Україні (а.с.173, т.1); у випуску №14 (6018) від 28.01.2015 повідомлено про неможливість розпоряджатися своїм нерухомим майном та відсутність доступу до будь-якої документації (а.с.172, т.1).

Отже, зі змісту розміщених відповідачем оголошень у пресі не вбачається що останнім було повідомлено відповідача про припинення договору оренди, чи втрату контролю над переданим відповідачу в оренду майном, наявності перешкод в його користуванні чи загроза його захоплення невідомими особами, необхідність вчинення позивачем як орендодавцем дій, направлених на запобіганню втрати майна та отриманню збитків, оскільки в розміщених оголошеннях мова йшла про втрату контролю над частиною власного майна.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідних заяв до правоохоронних органів стосовно саме орендованого майна, належного позивачу, його втрати, відповідачем подано не було. Наявні в матеріалах справи зави про вчинення кримінального правопорушення подавалися виключно за фактом захоплення власності, окремих будівель відповідача, захоплення начальника відділу його охорони та перешкоджання господарської діяльності (а.с.225-227, т.1).

Застосовуючи вимоги, що стявляться до аналізу складу такої міри відповідальності як відшкодування збитків до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, суд констатує, що внаслідок допущеного порушення (невиконання) зобов'язання щодо своєчасного повернення позивачу майна, забезпечення його належного зберігання після припинення укладеного між сторонами договору в порядку п.10.2 договору, допущена бездіяльність, є протиправною поведінкою, в результаті чого позивач був позбавлений свого майна. При цьому останнє перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань та не вчинення необхідних дій з метою належного повідомлення вланика майна та запобіганню можливим збиткам. У відповідності до положень ст.614 Цивільного кодексу України відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків позивачем надано копії рахунків із орієнтовними цінами на відповідне обладнання, отримані останнім від підприємств-виробників, а також звіт про оцінку газового обладнання, виконану станом на 26.04.2017 Агенством нерухомості «Дисконт».

Суд не приймає до уваги вказані документи в якості доказів розміру спричинених збитків, оскільки вони не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності згідно ст.ст.76-78 ГПК України.

Згідно положень ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Разом з тим, під час розгляду спору Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судову товарознавчу експертизу, якою з урахуванням вимог ст.623 ЦК України визначено ринкову вартість газового обладнання (згідно наведеного переліку одниць) станом на 07.02.2017 (дату подання позову до суду).

Згідно висновку судової експертизи №968/988 від 22.12.2017 загальна ринкова вартість газового обладнання станом на 07.02.2017 складає 713 260 грн 20 коп.

Як вбачається зі змісту висновку експерта, у зв'язку із відсутністю технічної документації у обох сторін по двом позиціям обладнання «рукав РНВД 331.12.00 D2/D2» та «адаптер з фланец DN 50 2», що унеможливило визначення технічних показників обладнання, не вдалося встановити їх вартість.

Враховуючи вимоги ст.ст.86, 98, 104 ГПК України, суд приймає в якості належного і достовірного доказу висновок судової експертизи, та враховує дані наведені експертом щодо вартості обладнання при визначенні розміру збитків.

Таким чином, судом встановлена наявність всіх елементів юридичного складу, необхідного для відшкодування позивачеві збитків, завданих порушенням договірного обов'язку зі збереження належного та повернення майна.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про прийняття в якості належного доказу розміру збитків висновку судової експертизи, проведеної у справі.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги в цій частині, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 713 260 грн 20 коп. В іншій частині заявлених до стягнення позивачем збитків слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також у зв'язку з невиконанням обов'язку відповідачем щодо своєчасного повернення орендованого обладнання просить стягнути неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі ст.785 Цивільного кодексу України в сумі 221 032 грн 26 коп.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже зазначалося, позивач листом №03-16 від 16.08.2016 (а.с.89, т.1) повідомив відповідача про відмову від договору оренди, його розірвання та повернення майна, який було отримано того ж дня відповідачем. Отже, 16.08.2016 договір оренди обладнання №142/01-27-14 від 07.04.2014 припинив свою дію.

Відповідно до п.8.1 договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі.

Таким чином, граничною датою повернення орендованого обладнання є 26.08.2016 включно.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

В п.5.1, п.5.2 договору сторонами було погоджено, що розмір орендної плати за кожен вузол обліку газу складає 2000 грн 00 коп. у місяць.

Позивачем, враховуючи вказані умови договору та положення ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача неустойку в загальній сумі 221 032 грн 26 коп., яка розрахована за період з 27.08.2016 до 01.02.2017 відносно десяти орендованих та неповернутих вузлах обліку та за період з 27.08.2016 до 16.12.2016 відносно одинадцятого вузла (комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G160-80-1,0-0,5 зав. №00550), який було повернуто відповідачем 16.12.2016.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вимогу позивача після припинення договору оренди щодо повернення орендованого майна (відносно десяти вузлів обліку газу) не виконав, своєчасно та належним чином не повідомив позивача про неможливість повернення орендованого майна, не вчинив належні дії щодо його збереження, не зазначив та не надав належних доказів на підтвердження того які саме дії вчинялися ним для збереження майна та врегулювання ситуації щодо повернення обладнання.

З огляду на встановолені судом обставини, зокрема допущену відповідачем бездіяльність, суд не погоджується із доводами останнього щодо можливості застосування в даному випадку положень п.9.2. договору, яким сторони передбачили звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно сталося не з їх вини. Адже сторона вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Перевіривши правильність наведеного позивачем розрахунку неустойки, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання з повернення позивачу орендованого майна, позов в частині вимог про стягнення неустойки в сумі 221 032 грн 26 коп. на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України визнається обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути : збитки в сумі 713 260 грн 20 коп., неустойку в сумі 221 032 грн 26 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи було проведено судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості газового обладнання.

Вартість проведення судової експертизи становила 5 496 грн 72 коп., яка була позивачем оплачена згідно платіжного доручення №418 від 23.07.2017.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати за проведення експертизи та сплати судового збору за подання позову покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця Палєєва Сергія Васильовича до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 1040360 грн 65 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 05451150) на користь фізичної особи-підприємця Палєєва Сергія Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збитки в сумі 713 260 грн 20 коп., неустойку в сумі 221 032 грн 26 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 14 014 грн 39 коп., а також витрати за проведення експертизи в сумі 4 785 грн 13 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 28.02.2018.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя А.Г. Ворожцов

Суддя О.В. Рябцева