Рішення № 72471777, 28.02.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/21/18

Провадження № 2/396/127/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/21/18 за за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» від імені якого діє представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 02 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Р24.203.74033, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 34969,00 грн. зі сплатою 1,99% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач не повернув кредит у встановлений договором термін, не сплатив нараховані відсотки та комісію. Останній платіж боржником було здійснено 15.03.2017 року.

У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 28.12.2017 року має заборгованість в розмірі 72168,87 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, у позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідач, був належним чином повідомлений за місцем реєстрації його проживання, відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України та шляхом оголошення на веб-сайті "Судова влада" в судові засідання призначені на 13.02.2018 року та 28.02.2018 року не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, поштове повідомлення повернулось з відміткою «по даній адресі не проживає», "за незапитом".

Справа розглядається відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України, в порядку заочного розгляду, за формою спрощеного провадження, без виклику сторін, на підставі наявних доказів.

16.01.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до судового розгляду на 13.02.2018 року.

13.02.2018 року оголошено перерву у зв’язку з неявкою відповідача, поштове повідомлення повернулось з відміткою «по даній адресі не проживає», "за незапитом" та розміщено оголошення про повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду на веб-сайті "Судова влада".

28.02.2018 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 02 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Р24.203.74033, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в сумі 34969,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, строком на 48 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 1,9900% річних від залишкової суми кредиту (а.с. 7-9).

Згідно п. 1.4 кредитного договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також в інших випадках, передбачених цим договором.

При цьому, позивач до підписання вищевказаного кредитного договору надав відповідачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також детальний розпис сукупної вартісті кредиту та реальної процентної ставки, що підтверджується підписом ОСОБА_2 у довідці-повідомленні (а.с. 10-11).

Позивач свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів, що підтверджується меморіальним ордером № Р23.180.72648 від 15 березня 2016 року та меморіальним ордером № Р24.203.74 від 02 березня 2016 року (а.с. 13).

Пунктом 3.3.1 кредитного договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, банк має право нарахувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65 % - в період прострочення оплати від 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором.

Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 04.04.2016 року по 28.12.2017 року (а.с. 16), а також довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_2 станом на 28.12.2017 року за кредитним договором № Р24.203.74033 від 02.03.2016 року (а.с. 18).

Згідно п. 4.2.3. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків, а позичальник зобов'язується на вимогу Банку достроково виконати вказані грошові зобов'язання, у випадку, якщо позичальник порушив терміни сплати щомісячних платежів більш ніж на 1 календарний місяць.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушення кредитних зобов'язань вих. 12.4.2/Р24.203.74033 від 13.11.2017 року (а.с.19), однак заборгованість за кредитним договором відповідачем погашена не була.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно розрахунку позивача (а.с. 18) відповідач порушив умови договору тому станом на 28.12.2017 року має заборгованість за кредитом – 72168,87 грн., яка складається з наступного: основний борг - 22988,82 грн., прострочений борг - 6335,88 грн., строкові проценти - 41,57 грн., прострочені проценти - 13632,14 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту - 1054,94 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 1065,44 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів - 27050,08 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідач в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним, договором встановлено відповідальність.

Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховним Судом України викладеними у постанові від 06.11.2013 року у цивільній справі № 6-116цс13 та у постанові від 03.06.2015 року у цивільній справі № 6-31цс13.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що нарахована плата за обслуговування кредиту та прострочена плата за обслуговування кредиту, відмінна від дій, вказаних у п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення нарахованої плати за обслуговування кредиту у розмірі 1054,94 грн. та простроченої плати за обслуговування кредиту в сумі 1065,44 грн., - відсутні.

На час розгляду справи в суді відповідач не подав доказів повного виконання ним кредитного зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин, суд вважає, що відповідач порушив вимоги ст.ст. 526, 530 ЦК України і не виконав належним чином умов кредитного договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитом є частково обгрунтованими та позов підлягає частковому задоволенню, зокрема в розмірі 70048,49 грн., з яких основний борг - 22988,82 грн., прострочений борг - 6335,88 грн., строкові проценти - 41,57 грн., прострочені проценти - 13632,14 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів - 27050,08 грн. В частині позовних вимог про стягнення нарахованої плати за обслуговування кредиту - 1054,94 грн. та простроченої плати за обслуговування кредиту - 1065,44 грн., - відмовити за необгрунтованістю.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування судових витрат понесених позивачем пропорційно сумі задоволення позовних вимог, що складає сплачена сума судового збору в розмірі 1600,00 грн. (70048,49:72168,87х1600,00)= 1552 грн. 99 коп.

На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 128, 133, 141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором № Р24.203.74033 від 02.03.2016 року в розмірі 70048 (сімдесят тисяч сорок вісім) грн. 49 коп., яка складається з наступного:

- 22988,82 грн., - основний борг;

- 6335,88 грн., - прострочений борг;

- 41,57 грн., - строкові проценти;

- 13632,14 грн., - прострочені проценти;

- 27050,08 грн., - пеня за несвоєчасне погашення платежів,

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) судові витрати у розмірі 1552 (одна тисяча п"ятсот п"ятдесят дві) грн. 99 коп.

Всього підлягає стягненню 71601 (сімдесят одна тисяча шістсот одна) грн. 48 коп.

В частині позовних вимог про стягнення нарахованої плати за обслуговування кредиту - 1054,94 грн. та простроченої плати за обслуговування кредиту - 1065,44 грн., - відмовити за необгрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: О. А. Гарбуз