Ухвала суду № 72468411, 28.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/575/18

Провадження № 2-а/591/215/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В,

за участю секретаря – Сітало Я.В.

перекладача – ОСОБА_1У

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 591/575/18 за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції реадмісії та видворення Управління державної міграційної служби України в Сумській області ОСОБА_4 (місцезнаходження: м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 27), Управління державної міграційної служби України в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 27; код ЄДРПОУ 37846270) про скасування рішення № 4 УДМС України в Сумській області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.12.2017 року він звернувся до відповідача та подав усі необхідні документи для отримання посвідки на проживання в України та хотів подати документи, щодо продовження строку перебування на території України, але посадова особа відповідача ОСОБА_5, яка приймала документи відмовила у прийнятті документів щодо продовження строку перебування на території України. 03 січня 2018 року працівниками відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КпАП України із накладенням штрафу в сумі 510 грн., за нібито те, що він знаходився на території України без документів на право проживання, перевищивши дозволений термін перебування 90 днів. В цей же день 03 січня 2018 року Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області було прийнято рішення № 4 про його примусове повернення з України, копія якого йому була видана. Зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення йому не були роз'яснені права передбачені ст. 268 КпАП України, зокрема на правову допомогу та користування послугами перекладача, а українську мови він не розуміє. Зазначив, що він також не розумів підстави прийняття рішення про його примусове повернення, порядок оскарження та наслідки невиконання, що є порушенням ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Всі підписи він ставив не розуміючи змісту документів, порядок оскарження йому стало відомо після того, як він звернувся за адвокатською допомогою до адвоката. Вважаючи дії відповідачів протиправними просить скасувати рішення № 4 про його примусове повернення з України.

02 лютого 2018 року судом відкрите провадження у даній справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.02.2018 року.

За клопотанням представника позивача 02.02.2018 року судом вжиті заходи забезпечення позову.

08.02.2018 року розгляд справи відкладено на 21.02.2018 року через неявку одного з відповідачів.

21.02.2018 року розгляд справи відкладено на 28.02.2018 року через неявку позивача та його представника.

Представником Управління державної міграційної служби України в Сумській області 07.02.2018 року поданий суду відзив на позов в якому цей відповідач просить відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що позивачу у пам’ятці від 12.12.2017 року було роз’яснено про режим перебування іноземців в Україні та про сплив строку перебування позивача в Україні 18.12.2017 року. Позивач під підпис був ознайомлений з даною пам’яткою. Зазначив, що позивачем порушений порядок перебування іноземців в України (строк перебування), позивач фактично визнав дану обставину надаючи пояснення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також позивачу були роз’яснені права, в тому числі право користуватися послугами перекладача, однак клопотання про залучення перекладача від позивача не надходило. Більш того, позивач власноручно зазначив, що у послугах перекладача не потребує.

Інший відповідач відзив на позов не подав.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Головний спеціаліст відділу організації запобігання нелегальної міграції реадмісії та видворення Управління державної міграційної служби України в Сумській області ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечив. Пояснив, що на час прийняття рішення позивач перебував на території України нелегально, а тому він з законних підстав прийняв рішення про примусове повернення. Пояснив, що позивач був з дружиною, яка допомагала з перекладом, а позивач зазначив що не потребує послуг перекладача. Позивач та він також спілкувалися російською мовою.

Представник Управління державної міграційної служби України в Сумській області в судовому засіданні підтримав відзив та просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що працівники Управління Державної міграційної служби України у Сумській області діяли відповідно до вимог діючого законодавства, в межах компетенції.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши подані суду докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03 січня 2018 року працівниками відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було виявлено громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходився на території України без документів на право проживання, перевищивши дозволений термін перебування 90 днів.

Позивач 30.08.2017 року прибув в Україну через офіційний пункт пропуску (контролю) з проходженням прикордонного та митного контролю «Велика Писарівка» в порядку встановленому законодавством України.

Постановою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № ПН МСМ 053915 від 03 січня 2018 року ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. Підставою до притягнення позивача до адміністративної відповідальності встановлено те, що він як громадянин ОСОБА_2 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 без документів на право проживання в Україні з 20 грудня 2017 року, що є порушенням п. п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 4 від 03 січня 2018 року вирішено примусово повернути за межі України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та зобов’язано його покинути територію України у термін до 02 лютого 2018 року (а.с. 12-13).

При цьому звертає увагу той факт, що у рішенні № 4 від 03.01.2018 року (як одну з підстав його прийняття) зазначено, що позивач у період дозволеного строку перебування з питання продовження строку перебування чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в Україні не звертався.

В той же час, самим відповідачем подана суду засвідчена копія заяви позивача від 12.12.2017 року про надання дозволу на імміграцію у України, яка прийнята працівником Зарічного РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області.

Абзацом 1 статті 26 розділу III Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що «іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції...»

Згідно до частини 3 статті 3 розділу 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно- правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Порядок примусового повернення іноземців з території України визначено ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 29 загальної декларації прав людини 1948 року та ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Питання примусового повернення іноземців та осіб без громадянства визначені у статті 26 вказаного Закону. Так, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їхні дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджених наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБ України від 23.04.2012р. № 353/271/150, примусове повернення передбачає виїзд іноземця з України за рішенням територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону (стосовно іноземців, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органів СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин про підстави прийняття такого рішення прокурора з оформленням відповідних документів, доведенням до іноземця зобов'язання про його добровільний виїзд з України, у визначений у рішенні строк та здійсненням подальшого контролю за виконанням іноземцем цього зобов'язання.

Відповідно до 2.1 Інструкції, Рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (додаток 1) готується у двох примірниках посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, яких затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) та органу СБУ і затверджується начальником (заступником начальника) відповідного органу або особою, яка виконує його обов'язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 1.6 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (додаток 2) протягом 24 годин прокуророві за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.

Рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю у присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 6) (п.2.5 Інструкції).

Як зазначив позивач та його представник– позивач українську мову не розуміє, спілкується частково російською, даний факт був відомий співпрацівникам УДМС України в Сумській області, про що свідчить той факт, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 03.01.2018 року позивачем пояснення викладені російською мовою. Дану обставину підтвердив у судовому засіданні й відповідач ОСОБА_4, який пояснив суду, що позивач був з дружиною, яка допомагала з перекладом, а він з позивачем також спілкувалися російською мовою.

Проте, всупереч зазначеним нормам, позивачу не було надано послуги перекладача з метою ознайомлення із пам’яткою від 12.12.2017 року та рішенням про примусове повернення.

Посилання відповідача на те, що сам позивач зазначив про те, що не потребує послуг перекладача, не заслуговує на увагу, оскільки як зазначає представник позивача усі підписи та записи позивач робив під диктовку працівника УДМС не в повній мірі розуміючи їх зміст. Окрім того, вказаний запис про відсутність потреби у перекладача не посвідчений підписом позивача, чи понятими в разі відмови позивача від підпису.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч зазначеній нормі КАС України відповідач не надав суду жодних доказів на спростування твердження позивача про те, що були порушені його права користуватися рідною мовою та послугами перекладача внаслідок чого він не розумів зміст документів, що підписав, а відтак відповідачем не доведена правомірності його дій при прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахування наведеного суд вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 139, 241-246, 288 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 4 від 03.01.2018 року головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції реадмісії та видворення Управління державної міграційної служби України в Сумській області ОСОБА_4 про примусове повернення за межі України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов’язання його покинути територію України у термін до 02 лютого 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення суду складено та проголошено 28 лютого 2018 року. Суддя