Постанова № 72467948, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/143/17-ц 22-ц/774/438/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 211/143/17-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони : позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області

розглянувши в спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2, Прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної Казначейської служби України , третя особа Прокуратура Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури і суду.

В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що 17 липня 2013 року слідчим відділом Довгинцівського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області порушене кримінальне провадження № 12013040720002623 за ч.1 ст.317,ч.2 ст.307 і ч.2 ст.309 КК України. 15.08.2013 року йому повідомлено про підозру та затримано. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.08.2013 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 11.08.2014 року звільнений з під варти під заставу.

20 березня 2015 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу він був виправданий, але ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року вирок скасований. Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу 25 жовтня 2016 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, він знов визнаний невинним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень

Позивач перебував під слідством з 17 липня 2013 року по 13 грудня 2016 року, тобто 40 місяців та 26 днів, з них з (з 15.08.2013 року по 11.08.2014 року) 11 місяців і 27 днів під вартою в слідчому ізоляторі м. Кривого Рогу.

Незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності і незаконне тримання під вартою негативно позначилось на його моральному стані. Він змушений був доводити свою невинуватість в пред'явленому звинуваченні, що додатково спричиняло йому додаткові фізичні і моральні страждання. Крім цього, на протязі всього часу незаконного перебування під вартою в слідчому ізоляторі позивач відчував систематичні моральні та фізичні страждання через приниження честі та гідності. Просить суд стягнути у відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 увідшкодування моральної шкоди 150000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог. Зокрема вважає, що судом не врахована практика Європейського суду в частині визначеного розміру моральної шкоди за тримання позивача під вартою. Вважає, що розмір компенсації моральної шкоди має бути визначений у більшому розмірі.

В апеляційній скарзі представник Прокуратури Дніпропетровської області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди до 64000 грн. Зокрема вважає, що судом не враховано, що позивач перебував під слідством і судом 40 міс., тому з урахуванням розміру мінімально прожиткового мінімуму на час розгляду справи 1600 грн., розмір компенсації моральної шкоди мав становити 64000 грн. Отже, вважає, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди є значно завищеним.

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби Українипосилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Зокрема вважає, що висновок суд про стягнення коштів з Казначейської служби, як юридичного органу є невірним, оскільки в такому випадку кошти підлягають стягненню з Держави шляхом списання коштів Казначейством з державного бюджету.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що 17 липня 2013 року слідчим відділом Довгинцівського РВ Криворізького міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області було почато кримінальне провадження за № 12013040720002623 за ч.1 ст.317,ч.2 ст.307 і ч.2 ст.309 КК України.

16 08 2013 року та 30.08.2013 року по кримінальному провадженню № 12013040720002623 позивачеві було повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 317 ч 1, 309 ч 2 КК України ( а.с. 12- 14 ),

16.08.2013 року згідно Ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят календарних днів.

В процесі розгляду кримінального провадження, суд по клопотанню прокурора неодноразово продовжував строк тримання позивача під вартою, а ухвалою суду ( л.с. 15 ) суд визначив суму застави в розмірі 22940 гри., яку зніс батько позивача ОСОБА_4 11.08.2014 року позивач був звільнений з під варти ( л.с. 11 - оборот ).

25 жовтня 2016 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу позивач був визнаний невинним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.317 і ч.2 ст 309 КК України, та виправданим в зв'язку з не доведенням щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачувався ( л.с. 16-19 ).

13 грудня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.10.2016 року було залишено без змін. (а.с. 5-7, 8, 10, 11 зворот, 12-14, 15, 16-19 - дані обставини не підлягають доказуванню згідно норм законодавства України).

Враховуючи наданні докази суд встановив що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 17 липня 2013 року по 13 грудня 2016 року, тобто 40 місяців та 26 днів, з них з (з 15.08.2013 року по 11.08.2014 року) 11 місяців і 27 днів під вартою в слідчому ізоляторі м. Кривого Рогу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що законом передбачене безумовне право громадянина на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому законодавством, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»( в редакції чинній станом на березень 2014 року). Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно із вимогами ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Встановивши, що вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано за недоведеністю у скоєнні інкримінованого злочину за ст. 309 ч.2,ст.317 ч.1 КК України, взявши до уваги, що позивач перебував під судом та слідством впродовж 40 місяців та що до нього було застосовано запобіжні заходи у вигляді перебування під вартою, а пізніше під заставою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позову.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав та умов для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, відповідно до норм ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача в частині стягнення моральної шкоди саме з Державної казначейської служби.

Згідно із пп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди з відповідача, яке проводиться Державною казначейською службою України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України, є вірним.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21 грудня 2016 року

№ 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Тому, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством на час розгляду справи 3200х40 міс=128000 грн.

Судом першої інстанції визначений розмір компенсації моральної шкоди 150000грн. з урахуванням вимог розумності, справедливості та враховано усі матеріали справи , довго тривалість моральних страждань позивача, їх глибина, із урахуванням роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Посилання представника позивача на невідповідність стягнутого розміру моральної шкоди, практики Європейського суду, колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більший за достатній та не може призводити до навіть неістотного збагачення стягувача.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2, Прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України- залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: