Рішення № 72466112, 14.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2165/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Соловей А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- визнання неправомірною та скасування повністю податкової вимоги № 17541-17 від 21 листопада 2017 року про сплату боргу розмірі 3276,60 грн;

- визнання безнадійною суми облікованого податкового боргу зі сплати єдиного податку І групи за період з 01 червня 2014 року по 05 вересня 2016 року у розмірі 3276,60 грн та зобов'язання вчинити дії щодо списання облікованого податкового боргу платника єдиного податку І групи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 3276,60 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1844/24376 як безнадійний.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що з 20.01.1998 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, перебував на обліку у Луганській об'єднаній податковій інспекції ГУ ДФС у Полтавській області та провадив господарську діяльність на центральному ринку м. Луганська до 01 липня 2014 року. У липні 2014 року у зв'язку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території м. Луганська, був вимушений припинити ведення господарської діяльності та переїхати з місця постійного проживання. 05.09.2016 проведено державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності. Вказував, що 05.10.2017 отримав повідомлення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про облік податкового боргу зі сплати єдиного податку в сумі 3276,6 грн за період з 01.06.2014 по 05.09.2016, у зв'язку з чим у жовтні 2017 року звернувся із заявою до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання боргу зі сплати єдиного податку безнадійним та його списання, надав підтверджуючі документи, однак 25.10.2017 отримав відповідь ГУ ДФС у Полтавській області за вих. № ФОП/1779/16-31-17-02-13 від 20.10.2017 про відмову у визнанні заборгованості безнадійною та її списання. Зауважував, що підставою для списання його податкового боргу як безнадійного є форс - мажорні обставини, які підтверджуються постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2017, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 01.03.2017, висновком Полтавської Торгово-промислової палати від 19.12.2016 та іншими доказами, в тому числі, законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідачем подано письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що за позивачем обліковується податковий борг з єдиного податку у загальному розмірі 3276,60 грн, що виник під час перебування ОСОБА_1 на обліку у Луганській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області. Враховуючи наявність податкового боргу, на виконання статті 59 Податкового кодексу України відповідачем в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу про сплату боргу від 21.11.2017 № 17541-17. Зауважував, що єдиним документом, який є підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах. Враховуючи викладене, відповідач був позбавлений можливості здійснити списання заборгованості по єдиному податку на підставі наданого позивачем висновку Полтавської торгово-промислової палати /а.с. 31 - 31/.

Ухвалою суду від 16 січня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 22.01.1998, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань / а.с. 68-69/.

З 01 січня 2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 10 %, І група, що підтверджується свідоцтвом від 31.05.2012 серії Б № 465635, виданим Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську /а.с. 26/.

05 вересня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням, номер запису № 23820060008011439 / а.с. 68-69/.

08 вересня 2016 року позивача як платника податків взято на облік у ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області після зняття з обліку в Луганській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області /а.с. 72/.

У період з 28.10.2016 по 07.11.2016 посадовими особами ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 05.09.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 по 05.09.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 05.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 14.11.2016 № 2962/16-01-13-04-10/НОМЕР_1, у якому вказано, що перевіркою своєчасності та повноти сплати податкових зобов'язань по єдиному податку встановлено, що станом на 14.11.2016 в ІКП ФОП ОСОБА_1 рахується борг по єдиному податку у сумі 3276,60 грн /а.с. 94-104/.

Позивачем подано до Головного управління ДФС у Полтавській області заяву від 09 жовтня 2017 року про визнання безнадійним та списання податкового боргу зі сплати єдиного податку в сумі 3276,6 грн за період червень 2014 - 05.09.2016 у зв'язку з надзвичайними обставинами непереборної сили /а.с. 12/. До вказаної заяви додано копію витягу з ЄДРЮОФОП, копію довідки переміщеної особи, копію постанови Полтавського окружного адміністративного суду, копію повідомлення «Укрпошта» та висновок ТПП, про що зазначено в заяві та не заперечується сторонами.

Листом від 20.10.2017 за вих. № ФОП/1779/16-31-17-02-13 за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням ДФС у Полтавській області повідомлено, що надані документи не дають підстави для визнання боргу по єдиному податку безнадійним та прийняття рішення про його списання /а.с. 13/.

21 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано відносно позивача податкову вимогу форми "Ф" № 17541-17 про сплату боргу з єдиного податку з фізичних осіб, який станом на 20.11.2017 становить 3276,60 грн /а.с. 10 /зворот//.

Не погоджуючись із податковою вимогою форми "Ф" № 17541-17 від 21 листопада 2017, а також не здійсненням відповідачем дій щодо списання податкового боргу з єдиного податку як безнадійного, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи відповідність оскаржуваної податкової вимоги № 17541-17 від 21 листопада 2017 року про сплату боргу у розмірі 3276,60 грн критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 59.1., 59.3. статті 59 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час винесення податкової вимоги № 17541-17 від 21 листопада 2017 року) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За змістом підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

За змістом пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно із пунктом 295.2. статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Із положень пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пунктом 299.10. статті 299 Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01 січня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку І групи, ставка 10 % /а.с. 26/.

За період з 20.08.2014 по 20.09.2016 контролюючим органом нараховано авансові внески з єдиного податку у загальному розмірі 3276,60 грн, про що свідчать витяг з інтегрованої картки позивача /а.с. 33 - 37/, а також розрахунок податкового боргу по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 /а.с.105 - 106/. Зазначені грошові зобов'язання позивачем у встановлені Податковим кодексом України строки не сплачено, що не заперечується позивачем та підтверджується витягом з інтегрованої картки, у зв'язку з чим виник податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 3276,60 грн.

Згідно із пунктом 97.3. статті 97 Податкового кодексу України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

В силу положень підпункту 97.4.3. пункту 97.4. статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Враховуючи наведене, припинення позивачем підприємницької діяльності 05.09.2016 не звільняє його від обов'язку погашення податкового боргу його як фізичної особи -підприємця.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що податковий борг підлягав списання як безнадійний, внаслідок того, що виник внаслідок обставин непереборної сили, а саме, проведення антитерористичної операції на території, де позивач перебував на обліку як платник податків, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

За приписами підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

В силу положень пункту 101.5 цієї ж статті, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (надалі - Порядок № 577).

Згідно із підпунктом 4 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 577 під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується:

Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

За приписами пункту 4.1. розділу IV Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Відповідно до пункту 4.2. розділу IV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 577 встановлено, що в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Аналіз наведених норм Порядку № 577 свідчить, що списання податкового боргу як безнадійного з підстав, визначених підпунктом 4 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 577, тобто, податкового боргу платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), здійснюється за рішенням керівника (заступника керівника) контролюючого органу, прийнятим лише за заявою платника податків, до якої обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. В інших випадках списання податкового боргу як безнадійного здійснюється контролюючим органом самостійно та не потребує подання платником податків будь-яких документів.

Суд бере до уваги, що указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 названого Закону встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, зокрема, входить м. Луганськ.

Окрім того, відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 12.08.2014 №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 26 такого змісту: "26. На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

При цьому статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано до Головного управління ДФС у Полтавській області заяву від 09 жовтня 2017 року про визнання безнадійним та списання податкового боргу зі сплати єдиного податку в сумі 3276,6 грн за період червень 2014 - 05.09.2016 у зв'язку з надзвичайними обставинами непереборної сили, до якої додано копію витягу з ЄДРЮОФОП, копію довідки переміщеної особи, копію постанови Полтавського окружного адміністративного суду, копію повідомлення «Укрпошта» та висновок ТПП.

Судом із пояснень сторін встановлено, позивачем додано саме висновок Полтавської торгово-промислової палати від 19.12.2016 вих. №24.14-07/702 "Щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) /а.с. 62/.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, суд зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а відтак і єдиною і достатньою підставою для визнання безнадійним та списання податкового боргу за таких обставин.

Суд наголошує, що поданий позивачем до ГУ ДФС у Полтавській області висновок Полтавської торгово-промислової палати від 19.12.2016 вих. №24.14-07/702 "Щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань. Інші додані позивачем до заяви від 09 жовтня 2017 року документи також не належать до визначених законодавством документів, якими можуть бути засвідчені наведені обставини.

При цьому судом встановлено та не заперечувалося сторонами в ході розгляду справи, що сертифікат торгово-промислової палати, яким засвідчено дію форс-мажорних обставин, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, відносно зобов'язань позивача, до Головного управління ДФС у Полтавській області позивачем не подавався.

Надана до суду позивачем копія сертифікату Полтавської торгово-промислової палати № 7902 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини - акти тероризму на території міста Луганська Луганської області, що унеможливили виконання ФОП ОСОБА_1 обов'язку зі сплати єдиного податку у період з липня 2014 року по вересень 2016 року датований 23.11.2017 (№ 24.14-07/500/2) /а.с. 61/.

Відтак, станом на дату звернення позивача із заявою від 09.10.2017 про визнання безнадійним та списання податкового боргу зі сплати єдиного податку сертифікат про форс-мажорні обставини у позивача був відсутній.

Беручи до уваги те, що позивачем не було подано до відповідача належного документа на підтвердження форс-мажорних обставин, відповідач не мав правових підстав для визнання як безнадійного та списання податкового боргу з єдиного податку, про що повідомив позивача листом від 20.10.2017 за вих. № ФОП/1779/16-31-17-02-13 за /а.с. 13/.

За таких обставин наведеними діями відповідача права позивача не порушено.

Водночас суд бере до уваги, що розрахунок податкового боргу з єдиного податку позивача свідчить, що податковий борг ОСОБА_1 у сумі 3276,60 грн виникла у період з 20.08.2014 по 20.09.2016 /а.с. 105-106/.

Вказану суму податкового боргу виставлено контролюючим органом у податковій вимозі № 17541-17 від 21 листопада 2017 року.

Згідно із пунктом 102.4. статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Враховуючи те, що спірну податкову вимогу № 17541-17 винесено 21 листопада 2017 року, податковий борг у розмірі 453 грн за період з 20 серпня 2014 року по 20 листопада 2014 року до вказаної вимоги включено поза межами 1095-денного строку давності.

За змістом підпункту 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Підпунктом 3 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 577 також передбачено, що під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу

В силу положень пункту 4.3. розділу IV Порядку № 577 податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, підлягав списанню контролюючим органом.

З огляду на те, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області не було забезпечено списання податкового боргу позивача з єдиного податку у сумі 453 грн за період з 20 серпня 2014 року по 20 листопада 2014 року, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, натомість включено його до вимоги № 17541-17 від 21 листопада 2017 року, суд приходить до висновку, що спірна вимога є безпідставною, протиправною у наведеній частині і підлягає скасуванню у такій частині, а позовні вимоги у відповідній частині - задоволенню.

В іншій частині податкова вимога № 17541-17 від 21 листопада 2017 року прийнята Головним управлінням ДФС у Полтавській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, обґрунтовано, відповідає іншим критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин позовні вимоги про визнання вимоги неправомірною та скасування в частині 2823,60 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що податкова вимога є індивідуальним актом, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд, задовольняючи частково позовні вимоги, вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги і визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області № 17541-17 від 21 листопада 2017 року про сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в частині суми податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 453 грн (чотириста п'ятдесят три гривні) за період з 20 серпня 2014 року по 20 листопада 2014 року.

Також суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії щодо списання податкового боргу у сумі 3276,60 грн та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо списання податкового боргу ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 453 грн (чотириста п'ятдесят три гривні) за період з 20 серпня 2014 року по 20 листопада 2014 року, як безнадійного, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання податкового боргу в іншій частині (2823,60 грн) є передчасними, оскільки позивачем не дотримано процедури списання податкового боргу з підстав наявності форс-мажорних обставин, передбаченої Порядком № 577, не подано до контролюючого органу належних документів на підтвердження форс-мажорних обставин, а відтак задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання судом боргу безнадійним, оскільки визначення податкового боргу, який є безнадійним, містить чинне законодавство, відтак не потребує додаткової констатації у резолютивній частині рішення суду.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 640 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 453 грн із загальної суми позовних вимог 3276,60 грн, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 88,48 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 88 грн 48 коп.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, місцезнаходження: вул. Європейська, 4, м. Полтава) про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області № 17541-17 від 21 листопада 2017 року про сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в частині суми податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 453 грн (чотириста п'ятдесят три гривні) за період з 20 серпня 2014 року по 20 листопада 2014 року.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, місцезнаходження: вул. Європейська, 4, м. Полтава) вчинити дії щодо списання податкового боргу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 453 грн (чотириста п'ятдесят три гривні) за період з 20 серпня 2014 року по 20 листопада 2014 року, як безнадійного, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, місцезнаходження: вул. Європейська, 4, м. Полтава) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 88 грн 48 коп. (вісімдесят вісім гривень сорок вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя М.В. Довгопол