Рішення № 7246445, 19.01.2009, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2 – 164, 2009 р .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги електрозв’язку ,-

в с т а н о в и в :

В січні 2008 року позивач ВАТ “Укртелеком” звернувся в суд з цим позовом до відповідача ОСОБА_1, посилаючись на порушення своїх прав.

В попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, що діяв на підставі відповідної довіреності / а.с. 18 /, заявлений позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 заявлений позов визнала, не заперечувала проти його задоволення.

За переконанням суду, визнання цим відповідачем позову не суперечить закону, і зокрема положенням ст. 11 ЦПК України, та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. З цих підстав суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ст. 130 ЦПК України .

По суті позову представник позивача ОСОБА_2 суду повідомив, що на підставі відповідного договору відповідач користувалася послугами електрозв’язку, які надавалися позивачем, проводивши їх оплату в неповному обсязі. На даний час нею заборговано позивачу 168 гр. 68 копійок за користування телефонним зв’язком, що підтверджується відповідними роздруківкам, а з урахуванням індексу інфляції така заборгованість становить 217 гривень 44 копійки. В добровільному порядку відповідач наявну заборгованість не сплатила, незважаючи на звернення позивача з відповідними вимогами.

Відповідач ОСОБА_1 по суті заявленого до неї позову пояснила, що свого часу, за її заявою, позивачем дійсно встановлено квартирний телефон та укладено відповідний договір про надання послуг електрозв’язку. Як стверджувала відповідач, наявна заборгованість утворилася через не оплату цих послуг її покійним чоловіком.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, надані на засадах змагальності і проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обгрунтувань.

Як встановлено судом, з листопада 2002 року між сторонами по справі склалися правовідносини по наданню і споживанню послуг електрозв’язку на підставі відповідного письмового договору / а.с. 7 – 9, 5, 6 /.

Зазначені правовідносини тривали до січня 2008 року, допоки телефон відповідача не було знято позивачем / а.с. 12 /. Як встановлено при розгляді справи, правомірність дій представників позивача по припиненню послуг електрозв’язку відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалася.

Згідно доказів, наданих представником позивача, одержаних внаслідок запровадження та використання відповідних технічних засобів фіксації телефонних розмов, в період дії договірних відносин між позивачем та відповідачем виникла заборгованість в сумі 119 гр. 44 копійки / а.с. 10 /.

Все викладене вказує на те, що ОСОБА_1 мала виконувати вимоги п. п. 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв’язком, згідно до яких абонент зобов’язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном.

На час розгляду справи в суді наявна заборгованість за послуги електрозв’язку відповідачем не відшкодована. Достовірних та переконливих доказів того, що ця заборгованість виникла поза волею відповідача, як власника квартирного телефону, нею в супереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до п. п. 4.1, 4.3 Договору № 3155 про надання послуг електрозв’язку від 14.11.2002 року споживач ОСОБА_1 зобов’язана своєчасно вносити плату за користування телефоном та інші надані послуги.

За таких обставин заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі.

Судові витрати, понесені позивачем по оплаті цього позову, підлягають до відшкодування за рахунок відповідача на підставі положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 130, 174, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. 525, 526 ЦК України, п. п. 4.1, 4.3 Договору № 3155 про надання послуг електрозв’язку від 14.11.2002 року , суд , –

в и р і ш и в :

Позов ВАТ “Укртелеком” задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” ( розрахунковий рахунок № 26001122110315 в ПОД “ ОСОБА_3 Аваль”, МФО 331605, код ЄДРПОУ 01186975 ) в рахунок заборгованості за послуги електрозв’язку 217 / двісті сімнадцять / гривень 44 копійки та в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором і витратами на інформаційно – технічне забезпечення розгляду судової справи 81 / вісімдесят одну / гривну . Всього стягнути з відповідача на користь позивача 298 гривень 44 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду ОСОБА_4