Рішення № 72461115, 15.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/2908/17

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представника позивача Захарко Н.В.,

представника відповідача Опанасюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" про стягнення 858437,84 грн.,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" про стягнення 858437,84 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач як платник податків та інших обов'язкових платежів має заборгованість перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Оскільки відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, позивач просить стягнути з підприємства 858437,84 грн.

Ухвалою від 20.10.2017 було відкрито провадження у даній справі та її призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем самостійно було подано до контролюючого органу протягом серпня 2015 - липня 2017 року наступні податкові декларації з ПДВ:

- №9174438053; №9193018444, №9215584226, №9237008288, №9257475793, №9273351035, №9018819437, №9037725589, №9059603141, №9080352069, №9100067488, №9122647684, №9147649680, №9171589109, №9193677469, №9219982611, №9243868715, №9267164128, №9022014591, №9044227689, №9068176914, №9091201211, №9116541353, №9139696676, згідно яких було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 602289 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам. суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами пп. 14.1.175 п. 14.1 цієї ж статті визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами п. 95.1 ст. 95 названого Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За визнанням ст. 129 ПК України контролюючому органу надано право нараховувати пеню у разі несплати визначеного грошового зобов'язання.

З врахуванням вказаної норми позивачем було нараховано відповідачу пеню по ПДВ в сумі 256148,84 грн.

Відповідно до п.59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаної норми позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 24.10.2011 №2094 на суму 380,05 грн.

Відповідач вказує, що у нього не існує податкового боргу, який вказано у податковій вимозі форми "Ю" від 24.10.2011 №2094, а тому на даний час відсутні підстави для стягнення податкового боргу.

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача з огляду на наступне.

Приписами п.59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених норм свідчить, що навіть якщо у відповідача і не існує податкового боргу вказаного у податковій вимозі форми "Ю" від 24.10.2011 №2094, проте існує інший податковий борг нова податкова вимога додатково не надсилається.

Крім того, представник відповідача посилався на те, що підприємство сплачувало кошти по податкових деклараціях за серпень 2015 - липень 2017 року №9174438053; №9193018444, №9215584226, №9237008288, №9257475793, №9273351035, №9018819437, №9037725589, №9059603141, №9080352069, №9100067488, №9122647684, №9147649680, №9171589109, №9193677469, №9219982611, №9243868715, №9267164128, №9022014591, №9044227689, №9068176914, №9091201211, №9116541353, №9139696676.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Із системного аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України слідує, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Аналогічна точка зору викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року (К/800/39363/15).

З наведених норм вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд вважає за необхідне наголосити, що позивачу було надано час для проведення звірки з контролюючим органом щодо наявного у нього податкового боргу, проте відповідач, таким правом наданим йому судом не скористався та звірку не провів.

Відповідачем не доведено суду свої твердження щодо того, що у нього відсутній податковий борг.

Відповідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Факт наявності податкового боргу підтверджується роздруківкою інтегрованої картки особового рахунку.

Крім того, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься копія постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/3854/15, яка набрала законної сили. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона стосується стягнення з ТОВ "Патріа-баланс" податкового боргу з податку на додану вартість на підставі самостійно поданих платником податків декларацій за період з травня 2014 по травень 2015 року. Як пояснила представник позивача підставою для стягнення вказаного податкового боргу була також податкова вимога форми "Ю" від 24.10.2011 №2094.

З врахуванням ст.76 КАС України, суд вважає роздруківку інтегрованої картки та копію постанови у справі №806/3854/15 достатніми доказами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Матеріалами справи було підтверджено наявність у відповідача податкового боргу по ПДВ, який визначено самостійно відповідачем у податкових деклараціях за серпень 2015 - липень 2017 року та пені по ПДВ нарахованої контролюючим органом у відповідності до ст.129 ПК України.

Відповідачем не доведено обставин на яких грунтуються його заперечення, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" (ЄДРПОУ 32122231 вул. Кооперативна, 6, м.Житомир. 10001) в дохід Державного бюджету України в особі Головного управління ДФС у Житомирській області (ЄДРПОУ 39459195 вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003) податкову заборгованість у сумі 858437,84 грн., стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 28 лютого 2018 року