Рішення № 72458070, 22.01.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7549/17

Провадження № 2-а/204/19/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Сорокіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро про визнання дій щодо відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника неправомірними, визнання права на переведення на пенсію по втраті годувальника та зобов’язання призначити пенсію по втраті годувальника, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Правобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро, в якій просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй в переведенні на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого 07 листопада 2016 року; визнати за нею право на отримання пенсії по втраті годувальника та зобов’язати відповідача перевести її на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка, відповідно до норм чинного законодавства з розрахунку 50% розміру пенсії, яку отримував на день смерті ОСОБА_2, померлий 07 листопада 2016 року, по матеріалам пенсійної справи померлого з урахуванням довідки № 4-1-6 від 16 липня 1997 року починаючи з 17 травня 2017 року, тобто з дня її звернення до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі з відповідною заявою. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона є дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонера, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії інвалід 1 групи, захворювання якого пов’язане з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав статус інваліда війни, померлого 07 листопада 2016 року. Згідно експертного висновку МСЕК його смерть була пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС. Її чоловік з 01 січня 2012 року отримував пенсі. Як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалід 1-ї групи, захворювання якого пов’язані з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі фактичних збитків, відповідно до ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розрахованої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 у розмірі 6 398,45 гривень, із них основний розмірі пенсії становить 5 413,21 гривень. На день смерті чоловіка позивач також являється пенсіонером та отримувала пенсію. Проте, розмір її пенсії є значно нижчим, ніж розмір пенсії чоловіка. Тож, 17 травня 2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, проте отримала витяг з протоколу № 53 від 29 вересня 2017 року, відповідно до якого їй відмовили у переведенні на пенсію по втраті годувальника, так як відсутні документи про підтвердження годинної тарифної ставки померлого чоловіка, так як довідка, що знаходиться в пенсійній справі її чоловіка не відповідає вимогам законодавства. Тобто, раніше надану її чоловіком довідку не визнають. Вважає, що відповідач незаконно відмовляє в її переведенні на пенсію померлого чоловіка, оскільки пенсія нараховувалась чоловіку відповідно до вимог чинного законодавства. До того ж, отримати на сьогоднішній день нову довідку невідомо, про що достеменно відомо відповідачу, тож вони мають первинні документи яких не може надати позивач. Крім того, розрахунок пенсії по втраті годувальника вираховується в розмірі 50% розміру пенсії отримуваної померлим годувальником, тож вимога надати довідку є безпідставною. Таким чином, відповідач незаконно відмовляє їй в призначення розміру пенсії виходячи з розміру пенсії померлого чоловіка на день його смерті. Враховуючи вищевикладене, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

17 січня 2018 року від Правобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує щодо його задоволення та просить відмовити повністю з наступних підстав. ОСОБА_1 звернулася до них заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу». В архівній пенсійній справі відсутні документи, які підтверджують годинну тарифну ставку померлого ОСОБА_2 на момент виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи за два попередні місяці перед відрядженням, на підставі якого проведеного розрахунок збереженого середньомісячного заробітку за дні роботи в зоні відчуження. 13.09.2017 року позивач додатково надала до управління довідку про заробітну плату за основним місцем роботи за період з 01.03.1987 по 31.05.1987 року та копії особових рахунків за наданий період. Але документи на підтвердження годинної тарифної ставки надати не має можливості. Отже, провести розрахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника на підставі наданих довідок немає можливості. Крім того, при переході на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та згідно з ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії буде складати 1693,26 грн., тоді як на даний час її пенсія складає 2605,21 грн. Таким чином, даний перехід не вигідний для позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) становлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача-суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що позивач є дружиною померлого 07 листопада 2016 року ОСОБА_2, який був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за життя отримував пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інвалід 1 групи, інвалідність яких пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.

16 травня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення № 53 від 29.09.2017 року, позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, що підтверджують годинну тарифну ставку, а провести розрахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника без їхньої наявності немає можливості.

Статтею 49 Конституції України, передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язалась відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Пунктом 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. В разі наявності одночасного права на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Непрацездатним членом сім`ї може бути дружина, що визначено ч. 2 статті 36 вказаного Закону.

За життя ОСОБА_2 мав статус потерпілого від аварії на ЧАЄС 1 категорії та отримував пенсію по інвалідності 1 групи по захворюванню, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЄС, що стверджується копією посвідчення ОСОБА_2 серії А № 063103.

16 травня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

25 листопада 2005 року Правлінням Пенсійного Фонду України винесена постанова №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку із втратою годувальника, переведення з одного виду пенсії на інший, подається заявником особисто або через представника безпосередньо до управління пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації). Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2.3 Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу та наступні документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);

4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відмова відповідача з посиланням на відсутність в матеріалах справи довідки про годинну тарифну ставку є безпідставною, оскільки на підставі наявних в пенсійній справі довідок останньому призначалась і виплачувалась пенсія, яку на даний час бажає отримувати позивач. Отже, сумнівів в їх достовірності за життя ОСОБА_2 у відповідача не виникало, а повторного підтвердження права на пенсію нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника, тому дії відповідача щодо відмови в призначенні їй пенсії вказаного виду є протиправними, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Також суд вважає, що згідно з вимогами ст. 139 КАС України, необхідно стягнути з Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 5, 9, 77, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до Правобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, код ЄРДПОУ 40380679) про визнання дій щодо відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника неправомірними, визнання права на переведення на пенсію по втраті годувальника та зобов’язання призначити пенсію по втраті годувальника – задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Правобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро в переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника визнати протиправною.

Зобов'язати Правобережне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п'ятдесят відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника ОСОБА_2 з 17 травня 2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська