Постанова № 72456638, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/2382/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/1334/17

27 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- БорисовоїО.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_6, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Аудиторська палата України, Державна служба фінансового моніторингу України, Державна фінансова інспекція в місті Києві, Головне управління Держпраці у Київській області про визнання правочинів недійсними, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

19 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», в якому просив: визнати незаконним акт індивідуальної дії - Аналіз фінансово - господарської діяльності Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на його користь у відшкодування майнової шкоди 550 000,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди 950 000,00 грн..

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

В порядку виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року, ОСОБА_2 подав позовну заяву в новій редакції від 30 січня 2017 року, з вимогами до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_6, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якій просив: визнати недійсним правочин - Аналіз фінансово - господарської діяльності Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; визнати недійсним правочин - договір про надання послуг № 5 від 29 жовтня 2014 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; визнати недійсним правочин - договір про сумісну діяльність між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс»; визнати недійсними правочини - договори про надання послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс» та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; визнати недійсними правочини - договір комісії на продаж продукції № 106/1 від 26 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», додаткові угоди, специфікації, додатки до договору, акти приймання - передачі товару на комісію, накладні, довіреності на отримання товару, акт звірки господарських операцій та взаєморозрахунків від 01 жовтня 2012 року, лист ОСОБА_7 до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» від 22 жовтня 2012 року, лист Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» до ОСОБА_7 № 64 від 21 січня 2015 року, звіти про виконання договору комісії, ведений протокол голів інвентаризаційних комісій Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» № 1 від 28 травня 2015 року, акт звірки від 29 травня 2015 року, застосувати наслідки недійсності правочинів та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» повернути Ритуальній службі Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 10 000 000,00 грн.; визнати недійсним правочин - договір відступлення права вимоги (цесії) № 84 від 01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та застосувати наслідки недійсності правочину і зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» 10 000 000,00 грн.; визнати недійсним правочини - договір між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_9, довіреність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_9; визнати недійсними правочини - договір між ОСОБА_8 та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», довіреність Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» на ім'я ОСОБА_8; стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 550 000,00 грн. майнової шкоди; стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 950 000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі висновків Аналізу фінансово - господарської діяльності Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», проведеного на замовлення РС СКП «СКПКПО» Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, в 2014 році було проведено масове скорочення працівників РС СКП «СКПКПО», зокрема і ОСОБА_2. Вважає, що він є членом територіальної громади міста Києва, а тому має право слідкувати за дотриманням законності адміністрацією комунального підприємства РС СКП «СКПКПО». Безпосередньо аналіз фінансово - господарської діяльності РС СКП «СКПКПО» проводився спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», директором якого є ОСОБА_4 . У вказаному аналізі не зазначено дати і місяця його складення, до нього не долучено сертифікатів чи ліцензій, підтверджуючих право виконавців аналізу на здійснення аудиторської діяльності, та не вказано даних, які ідентифікують ОСОБА_10 та інших аудиторів, які аналізували результати діяльності РС СКП «СКПКПО». Підписаний аналіз лише ОСОБА_10, як фізичною особою - підприємцем, що свідчить про те, що вона передавала своє свідоцтво аудитора та сертифікат на право здійснення аудиторської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс». Зазначив, що з метою підтвердження реальності проведеного аналізу він витребовував від РС СКП «СКПКПО» ряд документів, проте такі документи не були надані. Вважає, що оскаржуваний Аналіз в дійсності сфальсифікований, а метою його складання є приховання розкрадання 10 000 000,00 грн. через Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, за результатами злочинної змови Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_6, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» отримало від Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 5 000 000,00 грн. за фіктивними комісійними договорами, право вимоги за якими потім було відступлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7. Підставою укладення договору були фіктивні накладні про передачу Товариством Службі на зберігання продукції «Плато» (вироби з бетону). В оскаржуваному Аналізі Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 встановила, що РС СКП «СКПКПО» не виконано обов'язку по збереженню переданої продукції, в зв'язку з чим у Служби виникла дебіторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», а тому Товариству було перераховано 5 000 000,00 грн.. Право вимоги на цю ж суму було переуступлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, який звернувся до суду з вимогами про стягнення 5 000 000,00 грн. з РС СКП «СКПКПО». В судовому засіданні інтереси Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 представляла ОСОБА_9, а інтереси РС СКП «СКПКПО» - ОСОБА_8, які були знайомими між собою та неодноразово представляли різні сторони в фіктивних спорах. Ними було погоджено, що ОСОБА_8 не принесе в засідання докази перерахування коштів в розмірі 5 000 000,00 грн. на рахунок ТОВ «НРВФ «Реставрація» на нібито втрачену продукцію «Плато» (вироби з бетону), а тому судом буде ухвалено рішення про стягнення заявленої в позові суми з РС СКП «СКПКПО». Також було погоджено, що таке рішення не оскаржуватиметься РС СКП «СКПКПО». В подальшому, керівник РС СКП «СКПКПО» ОСОБА_6 звернувся до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації щодо отримання 10 000 000,00 грн. фінансування, оскільки діяльність Служби є збитковою та такі кошти потрібні для покриття дефіциту. Запитувана сума коштів була перерахована на рахунок РС СКП «СКПКПО». Посилався на те, що всі зазначені ним у позові правочини та договори між відповідачами є нікчемними і недійсними, такими діями йому, як позивачу, заподіяно моральну і матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами солідарно.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 в частині наступних вимог: визнати недійсним правочин - Аналіз фінансово - господарської діяльності Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; визнати недійсним правочин - договір про надання послуг № 5 від 29 жовтня 2014 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; визнати недійсним правочин - договір про сумісну діяльність між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс»; визнати недійсними правочини - договори про надання послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс» та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; визнати недійсними правочини - договір комісії на продаж продукції № 106/1 від 26 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», додаткові угоди, специфікації, додатки до договору, акти приймання - передачі товару на комісію, накладні, довіреності на отримання товару, акт звірки господарських операцій та взаєморозрахунків від 01 жовтня 2012 року, лист ОСОБА_7 до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» від 22 жовтня 2012 року, лист Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» до ОСОБА_7 № 64 від 21 січня 2015 року, звіти про виконання договору комісії, ведений протокол голів інвентаризаційних комісій Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» № 1 від 28 травня 2015 року, акт звірки від 29 травня 2015 року, застосувати наслідки недійсності правочинів та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» повернути Ритуальній службі Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 10 000 000,00 грн.; визнати недійсним правочин - договір відступлення права вимоги (цесії) № 84 від 01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та застосувати наслідки недійсності правочину і зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» 10 000 000,00 грн.; стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», на користь ОСОБА_2 550 000,00 грн. майнової шкоди; стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», на користь ОСОБА_2 950 000,00 грн. моральної шкоди.

В частині вимог ОСОБА_2 про: визнання недійсним правочину - договору між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_9, довіреності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_9; визнання недійсними правочинів - договору між ОСОБА_8 та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», довіреності Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» на ім'я ОСОБА_8; стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної і моральної шкоди - позов повернено для подання до належного суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року, який діяв як адміністративний суд першої інстанції, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, який діяв як адміністративний суд першої інстанції, позовну заяву ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання акту індивідуальної дії незаконним, відшкодування майнової та моральної шкоди повернуто позивачу в зв'язку з поданням ним заяви про її відкликання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору, треті особи: Аудиторська палата України, Державна служба фінансового моніторингу України, Державна фінансова інспекція в місті Києві, Головне управління Держпраці у Київській області про визнання недійсним договору про надання послуг № 5 від 29 жовтня 2014 року, визнання недійсним договору про сумісну діяльність, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог, які пред'явлено до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», а саме:

визнати недійсним правочин - Аналіз фінансово-господарської діяльності Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»;

визнати недійсними правочини - договори про надання послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс» та Ритуальною службою спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»;

визнати недійсними правочини - договори комісії на продаж продукції № 106/1 від 26 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Ритуальною службою спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», додаткові угоди, специфікації, додатки до договору, акти приймання-передачі товару на комісію, накладні, довіреності на отримання товару, акт звірки господарських операцій та взаєморозрахунків від 01 жовтня 2012 року, лист ОСОБА_7 до РССКП «СКПКПО» від 22 жовтня 2012 року, лист РССКП «СКПКПО» до ОСОБА_7 № 64 від 21 січня 2015 року, звіти про виконання договору комісії, зведений протокол голів інвентаризаційних комісій РССКП «СКПКПО» № 1 від 28 травня 2015 року, акт звірки від 2 травня 2015 року, застосувати наслідки недійсності правочинів та зобов'язати Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» повернути РССКП «СКПКПО» 10000000, 00 грн.;

визнати недійсним правочин - договір відступлення права вимоги (цесії) № 84 від 01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» 10000000, 00 грн., - повернуто позивачу для подання позову для належного суду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року про повернення позовної заяви в частині певних позовних вимог скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи за всіма вимогами позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що при першому поданні позову він вже усував його недоліки, визначені ухвалою суду, незважаючи на це суд відмовив йому у відкритті провадження у справі. Така ухвала була скасована Апеляційним судом міста Києва, а справу повернено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, що свідчить про відповідність поданого ним позову вимогам закону. Зазначив, що його позовна заява була подана до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів, а саме фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, що передбачено процесуальним законом. Так як заявлені у позові вимоги є обґрунтованими, їх спільний розгляд є доцільним, у суду не було правових підстав роз'єднувати такі вимоги та в певній частині приймати рішення про повернення позову для подання до належного суду. Вважає, що такі дії з боку суду першої інстанції перешкоджають йому в доступі до правосуддя, яке гарантоване Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 14 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_12 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Зазначила, що позивач об'єднав в позовній заяві ряд невзаємопов'язаних вимог, кожна з яких повинна розглядатися судом, визначеним відповідно до положень статті 109 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали. Вказала, що позивач має по кілька різноманітних проваджень в різних судах, в яких поєднує відмінні за своєю природою вимоги, що суперечить процесуальному закону. Вважає, що заявлені ОСОБА_2 вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація» не підлягають розгляду Дніпровським районним судом міста Києва, так як жоден з зазначених відповідачів не має свого місцезнаходження в цьому районі, а тому ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог, пред'явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», суд першої інстанції керувався положеннями статей 109, 110, 113 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату постановлення ухвали, та виходив з того, що відповідачі не мають свого місцезнаходження у Дніпровському районі міста Києва, в той час як позивач не має визначеного процесуальним законом права на подання позову до суду за власним вибором, зокрема за своїм місцем проживання, що свідчить про непідсудність Дніпровському районному суду міста Києва позову в частині тих вимог, що заявлені до вищевказаних відповідачів.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. (стаття 32 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали)

За правилом статті 118 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 в новій редакції від 30 січня 2017 року, позивач скористався правом, наданим йому статтями 32, 118 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, і подав до суду позовну заяву, в якій об'єднав кілька позовних вимог, які пред'явлені до різних відповідачів, проте пов'язані між собою та виникають з однорідних правових підстав.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, усі справи, що підлягали вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Стаття 109 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали, визначала, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. (стаття 113 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали)

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства варто зробити висновок, що, об'єднавши в одній заяві кілька однорідних вимог та пред'являючи позов до декількох відповідачів, позивач має право подати такий позов до суду за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів, на власний вибір.

Як встановлено з наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 травня 2017 року, місцем проживання одного з відповідачів фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дніпровського району міста Києва.

Суд першої інстанції на вищевказані положення закону уваги не звернув, право позивача обрати підсудність свого позову в порядку статі 113 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, не врахував, в зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що ряд заявлених ОСОБА_2 вимог не підсудний Дніпровському районному суду м. Києва з тих підстав, що відповідачі не мають свого зареєстрованого місцезнаходження в цьому районі.

Стаття 115 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, передбачала обов'язок суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі повернути позов для подання до належного суду, якщо він не підсудний цьому суду.

Разом з тим, питання щодо дотримання чи недотримання підсудності при поданні позову підлягало перевірці за правилом глави 9 «Підсудність»ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, якою не передбачалося, що перевірка дотримання підсудності здійснюється окремо щодо кожної заявленої вимоги.

Правило, згідно якого визначалася підсудність позовних заяв, в яких об'єднано кілька вимог, було встановлено в статті 113 цієї глави і чітко визначало, що такий позов подається до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів на вибір позивача.

Суд першої інстанції зміст позову ОСОБА_2 належним чином не дослідив та не врахував, що ним заявлено кілька взаємопов'язаних за своїм характером вимог, в зв'язку з чим помилково перевіряв підсудність цьому суду кожної вимоги окремо, в зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про те, що позов в частині вимог, пред'явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект-Сервіс», Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація», необхідно повернути для подання до належного суду.

За правилом ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції .

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 є обґрунтованими, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року про повернення позовної заяви в частині вимог для подання до належного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, підлягає скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року про повернення позовної заяви в частині вимог для подання до належного суду скасувати та направити справу до Дніпровського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2018 року.

Головуючий: Судді: