Постанова № 72454825, 27.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №572/17/15-ц

провадження №22-ц/787/354/2018

27 лютого 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Григоренка М.П., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі - Сарненська міська рада, Комунальне підприємство "Житлосервіс" Сарненської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представник позивача - ОСОБА_11

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_11 на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області в складі судді Сидоренко З.С. від 14 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до Сарненської міської ради, КП "Житлосервіс" Сарненської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання осіб втратившими право на житло, скасування рішень виконкому та зобов'язання укласти договір найму повернуто позивачам.

Ухвала мотивована тим, що заява про забезпечення позову подана з порушенням вимог ст.151 ЦПК України, зокрема відсутні: доказ про сплату судового збору та її копії відповідно до кількості учасників справи.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 покликається на те, що ухвала суду є необґрунтованою та суперечить матеріалам справи. Просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при поданні позовної заяви позивачем було подано квитанцію про сплату судового збору за розгляд позову в розмірі 243грн. 60 коп. та окремо квитанцію про сплату судового збору за забезпечення позову в сумі 121 грн.80 коп.

Окрім того, на виконання ухвали суду від 13.06.2016 року незважаючи на наявність квитанції про сплату судового збору, позивачем повторно було сплачено кошти в сумі 275 грн.60 коп., однак ухвала про забезпечення позову судом не приймалася, а тому твердження суду про необхідність сплати судового збору втретє є не обґрунтоване.

Помилковим вважає висновок суду про необхідність надання копій заяви про забезпечення позову відповідно до кількості осіб, щодо яких є вимога про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки статтею 151 ЦПК України не передбачено вимоги щодо надання копій заяви іншим учасникам процесу, в зв'язку з тим, що така заява розглядається судом в день її надходження.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Сарненської міської ради, КП "Житлосервіс" Сарненської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання осіб втратившими право на житло, скасування рішень виконкому та зобов'язання укласти договір найму.

З метою забезпечення позову, позивачі подали заяву, в якій просять заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії по укладенню та переоформленню договору найму на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 до вирішення цивільної справи №572/17/15-ц по суті позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 4 ст. 151 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, цивільним процесуальним законом визначався обов'язок заявника додати до заяви про забезпечення позову її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, лише у випадку подання такої заяви до подачі позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

В усіх інших випадках копії заяви про забезпечення позову не додаються до заяви, оскільки вона розглядається в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову подана позивачами після подачі позову, вимоги за яким не стосуються захисту права інтелектуальної власності, а тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення заяви про забезпечення позову з огляду на те, що заявники не подали копії заяви відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено справляння судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову.

Оскільки статтею 134, частиною другою статті 151 ЦПК не передбачено наслідків неподання доказів сплати зазначеного збору в установленому порядку і розмірі, то застосовуються наслідки, передбачені статтями 119, 121 ЦПК, у випадку відсутності доказів сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову.

Така ухвала у виділених матеріалах справи, що надані апеляційному суду відсутня.

Окрім цього, як пояснив представник позивачки у судовому засіданні апеляційного суду судовий збір був сплачений при подачі позову та заяви про забезпечення позову, на підтвердження чого суду надані відповідно дві квитанції. Згодом на виконання ухвали суду судовий збір був сплачений повторно.

Відповідно до частини другої статі 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Саме суд повинен перевірити, що квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Таким чином, обов'язок перевірки подання доказів сплати судового збору, в т.ч. правильності визначення його розміру та факту зарахування судового збору, застосування наслідків порушення норм ст.ст.119,121, ч.2 ст.151 ЦПК (в редакції 2004р.) покладається на суд, а тому останній прийшов до передчасного висновку про повернення заяви про забезпечення позову позивачам і з підстав відсутності доказів сплати судового збору.

Постановлена ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_11 задовольнити.

Ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 27.02.2018року

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.