Рішення № 72454552, 20.02.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9306/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу № 569/9306/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» (далі – ТзОВ «ОСОБА_2 Груп») звернулося до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «ОСОБА_2 Груп» заборгованість у сумі 97176,50 грн, з яких 17750,00 грн сума основного боргу, 64965,00 грн неустойка, 15489,25 грн інфляційні втрати, 1576,44 грн 3% річних, а також 3200,00 грн витрат на правову допомогу та 1600 грн витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 подала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги ТзОВ «ОСОБА_2 Груп» підтримала у повному обсязі, просить судове засідання провести без її участі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заперечення проти позову (відзив) відповідач не подав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 12 червня 2014 року між TзOB «ОСОБА_2 Груп» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг № 172 (далі – договір). Згідно із зазначеним договором відповідачу було надано комплекс послуг інформаційно - консультативного характеру, пов'язаних з продажем нерухомого майна, яке належало відповідачу на праві власності.

Відповідно до пункту 3.2. договору відповідач надав TзOB «ОСОБА_2 Груп» протягом терміну дії цього договору ексклюзивне (виключне) право на пошук покупця на об’єкт, який вказаний в Додатку №2, при цьому замовник зобов'язався не вступати в безпосередній контакт з потенційним покупцем і не змінювати продажну вартість об’єкта у бік збільшення.

Пунктом 6 договору визначено, що строк дії договору встановлюється сторонами на термін, вказаний в Додатку № 1 з моменту підписання договору. По закінченню цього строку договір рахується автоматично продовжений на сто дев’яносто днів чи/або особливого розпорядження замовника. У додатку № 1 вказано строк 4 місяці, таким чином оскільки особливого розпорядження від відповідача не надходило, укладений договір діяв до 30 січня 2015 року. Відповідно до пункту 3.4. договору відповідач був зобов’язаний оплатити послуги позивача у розмірі і в термін, передбачені розділом 4 цього договору, у випадку укладання договору відчуження.

Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 83021607 від 21 березня 2017 року, 14 листопада 2014 року відповідачем було продано об’єкт нерухомості, що був предметом договору № 172, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, про що свідчить факт продажу об’єкта та підписаний акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) сторони (позивач та відповідач) досягли згоди про розмір договірної ціни за виконані (надані позивачем та отримані відповідачем) послуги. Замовник (відповідач) отримав повний спектр послуг на суму 17750,00 грн. А всі послуги виконані якісно, в строк та в повному обсязі, підлягають оплаті, претензій між сторонами не має.

Проте від виконання цього обов'язку відповідач ухилився і станом як на день звернення до суду, так і на день ухвалення рішення, послуги не оплатив.

На підтвердження факту належного виконання договору позивачем надано суду копію попереднього договору забезпеченого завдатком від 04 листопада 2014 року, який був укладений між ОСОБА_7, що діяла від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_8

Крім того, представником позивача адвокатом ОСОБА_4 на підтвердження викладених у позові обставин, суду надано письмові пояснення директора TзOB «ОСОБА_2 Груп» ОСОБА_9 та ОСОБА_8, отримані нею відповідно до повноважень, наданих статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, як зазначив у своїх поясненнях від 30 січня 2018 року ОСОБА_9, у 2014 році до ТзОВ «ОСОБА_2 Груп» звернувся ОСОБА_3 і уклав договір на ексклюзивний продаж його квартири по вул. О.Дундича2/20 кв.44. Тривалий час агентство продавало дану квартиру, однак ціна, визначена продавцем на той час, була трохи завищеною, однак на початку листопада 2014 вони знайшли покупця на дану квартиру ОСОБА_8, який був згоден придбати її за такою ціною та був готовий дати завдаток. Вони зв’язались телефоном з продавцем, однак він сказав, що зараз не в місті і не може з’явитись для укладення попереднього договору забезпеченого завдатком, але може попросити свою родичку ОСОБА_7, на що покупець погодився. 07 листопада 2014 року ОСОБА_7 прийшла до них на офіс, з паспортом та документами на квартиру, прийшов покупець, вони поспілкувались, в тому числі і телефоном з ОСОБА_3 і уклали попередній договір забезпечений завдатком, ОСОБА_7 забрала завдаток у розмірі 500 доларів США. А через декілька днів, до них на офіс прийшов ОСОБА_3 аби поспілкуватись про порядок його дій перед укладенням договору купівлі – продажу, які необхідні довідки та документи, тоді ж він підписав акт виконаних робіт, оскільки послуги на той час уже були надані у повному обсязі, жодних претензій чи побажань він не висловлював. Однак, вже через 1-2 дні він зателефонував і сказав, що передумав продавати квартиру для ОСОБА_8 і попросив організувати зустріч з ОСОБА_8 Агентство йому таку зустріч організувало, вони поспілкувались, ОСОБА_3 повернув завдаток для ОСОБА_8, а на питання про дату оплати послуг агентства не відповів, повністю його проігнорувавши.

У письмових поясненнях від 31 січня 2018 року ОСОБА_8 вказав про те, що у 2014 році він звернувся до рієлторської компанії ТзОВ «ОСОБА_2 Груп» і уклав з ними договір на пошук квартири, оскільки мав намір придбати квартиру. Впродовж місяця він дивився декілька квартир, але сподобалась йому квартира по вул. О.Дундича2/20 кв.44 і ОСОБА_8 сказав ріелтору, що хоче її купити, тоді вони зв’язались телефоном з продавцем - ОСОБА_3 здається так його звати, він сказав, що зараз не в місті і не може з’явитись для укладення попереднього договору забезпеченого завдатком, але може попросити свою сестру, чи родичку. ОСОБА_8 вже точно не пам’ятає, ким саме була ця жінка для продавця, але вона прийшла та підписала і, відповідно, взяла завдаток у розмірі 500 доларів США. Так вони і зробили, але через декілька днів, напевно десь через тиждень після завдатку, ОСОБА_8 зателефонували з агентства і сказали, що продавець хоче повернути завдаток, тоді він прийшов в агентство, де і зустрівся з продавцем ОСОБА_3, який повернув йому завдаток без пояснень причини відмови від угоди. ОСОБА_8 звичайно засмутився, адже квартира його влаштовувала і ціна у розмірі 32 тисячі доларів США була на той час для нього прийнятною, однак сталось так як сталось. Після цього агентство запропонувало йому ще декілька квартир і він придбав одну з них.

Як встановлено частиною першою статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 78,79,80,81 ЦПК України встановлені вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Надані позивачем письмові докази, а саме, договір про надання послуг № 172 від 12 червня 2014 року, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), що міститься в цьому договорі, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 83021607 від 21 березня 2017 року, попередній договір забезпечений завдатком від 07 листопада 2014 року, письмові пояснення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження та доведення тих обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 5.4. договору, сторони несуть матеріальну відповідальність за несвоєчасність та неповноту розрахунків однин з одним шляхом сплати винною стороною пені в розмірі один відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення.

05 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, відповідно до якої просив відповідача оплатити існуючу заборгованість та цим самим врегулювати даний спір у досудовому порядку. Вимогу відповідач отримав 08 квітня 2017 року, однак відповіді на дану вимогу позивачу не надав, як і не оплатив існуючої заборгованості.

В силу статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено статтею 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 525 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Таким чином, невиконання зобов'язання, визначеного пунктом 4.2., є підставою для застосування до винної сторони неустойки у вигляді пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, у межах строку стягнення розмір неустойки, згідно наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, становить 64965,00 грн (додаток 1 до позовної заяви).

Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданих позивачем розрахунків інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами, відповідач має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 15489,25 грн, а також 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 1576,44 грн.

При ухваленні рішення суд звертає увагу на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача 17750,00 грн основного боргу, 64965,00 грн неустойки, 15489,25 грн інфляційних втрат та 1576,44 грн 3% річних, що у сумі складає 99780,69 грн. В той же час, зазначена позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог сума становить 97176,50 грн, що відповідає первісно заявленому розміру. Оскільки позивачем конкретно визначено складові позовних вимог, суд визнає, що стягненню підлягає саме 99780,69 грн.

Згідно вимог статей 133,137,141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають і понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 гривень.

Документальним підтвердження таких витрат є квитанція № 0.0.766084120.1 від 16 травня 2017 року (сплата судового збору у розмірі 640,00 гривень) та договір про надання правової допомоги від 30 вересня 2016 року, розрахунок вартості надання правової допомоги згідно договору від 30 вересня 2016 року, рахунок № 004 від 30 вересня 2016 року, виписки по рахунку адвоката ОСОБА_4 від 04 жовтня 2016 року та 21 листопада 2016 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 15 травня 2017 року, ордер серії РН-352 № 58 від 11 січня 2018 року (оплата витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 гривень).

На підставі ст.ст.525,526,546,550,610-612 ЦК України, керуючись ст.ст.258, 259,263,264,265,273,280,281,282,284,289,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» заборгованість за договором про надання послуг № 172 від 12 червня 2014 року у сумі 99780 (дев’яносто дев’ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 69 копійок, яка складається з основного боргу у сумі 17750 гривень 00 копійок, неустойки у сумі 64965 гривень 00 копійок, інфляційних втрат у сумі 15489 гривень 25 копійок та 3% річних у сумі 1576 гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп», місцезнаходження: 35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Сонячна,53, код ЄДРПОУ 36950879.

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: 33000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя: Ю.П.Куцоконь