Рішення № 72454466, 14.02.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2365/17

Провадження №2/541/121/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

з участю: секретаря судового засідання – Олешко Н.А.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача (в режимі відео конференції) – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з інфляцією та компенсації за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з інфляцією та компенсації за час затримки розрахунку.

В позові посилався на те, що він має вищу фармацевтичну освіту і кваліфікацію «провізор» і з 01 листопада 2005 року працював на посадах касира, провізора, завідуючого аптечним пунктом міжлікарняної аптеки № 210 філії ПОКП «Полтавафарм», а з 03 квітня по 31 липня 2017 року на посаді провізора міжлікарняної аптеки №210 філії ПОКП «Полтавафарм». Станом на 01 лютого 2012 року його стаж роботи в державних та комунальних установах, закладах та організаціях на посадах керівника фармацевтичних (аптечних) закладів, керівника структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорів усіх спеціальностей складав більше 27 років. За час трудових відносин йому з 01 лютого 2012 року не була нарахована та виплачена надбавка за вислугу років, яка установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи, яка передбачена Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1418 зі змінами внесеними постановою КМУ від 18 січня 2012 р. № 23.

За період з 01 лютого 2012 року по 31 липня 2017 року сума розмірів його посадових окладів складає: 118552,97 грн. і відповідно надбавка за вислугу років в розмірі 30% становитиме 35565,89 грн. за цей період. Також враховуючи невиплату відповідачем у встановлені статтею 24 Закону України «Про оплату праці» строки частини додаткової заробітної плати, вважав, що має право на отримання компенсації у зв'язку з порушенням термінів її виплати за 2012 рік - 2592,30 грн., за 2013 рік – 5201,07 грн., за 2014 рік – 5555,49 грн., за 2015 рік – 2668,67 грн., за 2016 рік – 1292,37 грн., за 2017 рік – 432,79 грн., а всього 17742,69 грн.

Також в день звільнення відповідач не провів виплати всіх належних сум і тому він повинен виплатити середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку з 31 липня 2017 року по день розгляду справи. На час подання позовної заяви компенсація складає: 4023 грн. х 3 місяці = 12 069 грн.

Представник відповідача ПОКП «Полтавафарм» ОСОБА_2, що діє на підставі відповідної довіреності (а.с. 26) надала до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі. Зазначила, що Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають виконувати його вимоги щодо виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам, а саме - державні та комунальні установи, заклади, організації, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я.

Відповідно до пп. 3.1. 3.1.2. 4.1, 4.2. Статуту ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм», останнє утворено з метою здійснення підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку від реалізації товарів та виконання робіт і послуг згідно з цим Статутом. Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі й відповідно до законодавства України та цього Статуту.

Згідно з п. 8.1. Статуту, основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (дохід). Разом з цим, відповідно до пп. 5.14, 8.3 Статуту джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (дохід), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження (включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити). Використання фондів здійснюється відповідно до фінансового плану Підприємства.

Таким чином, ПОКП «Полтавафарм» не с бюджетною установою, бюджетним закладом або бюджетною організацією, а є госпрозрахунковим підприємством, робота й фінансові можливості якого в повній мірі залежать від результатів господарської діяльності та розміру отриманого прибутку.

Госпрозрахункове підприємство - це підприємство, яке здійснює свою діяльність методом організації ведення підприємства, при якому підприємство порівнює в грошовій формі витрати і результати виробництва (надання послуг), намагається відшкодовувати витрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва. Отже, фінансування такого підприємства здійснюється за рахунок результатів торгівлі, виробництва (надання послуг).

Всі бюджетні установи, заклади, організації існують як видаткова частина бюджету. Комерційні підприємства та комунальні підприємства на госпрозрахунку є дохідною частиною державного та місцевого бюджетів. Фонд заробітної плати в бюджетній установі утворюється шляхом планування видатків на наступний/поточний рік. Натомість, комунальне госпрозрахункове підприємство визначає фонд оплати праці, виходячи зі своїх фінансових можливостей. А тому вважала, що дія Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. не поширюється на ПОКП «Полтавафарм».

Такої ж позиції щодо неможливості застосування норм Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. до комерційних госпрозрахункових підприємств додержується й ОСОБА_4 охорони здоров'я України.

Зокрема, в листі № 100368/1056 від 18.04.2012 р. МОЗ України відзначив, що у Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. відсутня норма щодо поширення права на надбавку за вислугу років на медичних та фармацевтичних працівників підприємств. У зв'язку з цим дія Порядку буде поширюватись на медичних та фармацевтичних працівників комунального некомерційного підприємства, яке мас статус закладу охорони здоров'я, за умови визначення цього статусу в назві підприємства.

Отже, дія Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р., на який посилається позивач, на правовідносини між ПОКП «Полтавафарм» та його працівниками не поширюється, оскільки джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина прибутку та інші кошти, одержані внаслідок господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно до п.п. 3.2.1 Галузевої угоди на 2011-2013 роки передбачено, що підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження га розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Відповідно до п. 3.6 Колективного договору ПОКП «Полтавафарм», розміри посадових окладів встановлюються Підприємством самостійно, з урахуванням фаху та кваліфікації працівника, складності та умов виконуваних робіт, зі збереженням співвідношення рівня тарифних ставок і посадових окладів фармацевтичних працівників та інших категорій працюючих, згідно рекомендацій МОЗ України.

Саме ця обставина, а також те, що підприємство працює на госпрозрахунку й результати господарської діяльності підприємства безпосередньо визначають фінансові можливості до оплати праці, обумовлює відмінність між умовами оплати праці працівників на ПОКП «Полтавафарм» та державних, комунальних установ, закладів, організацій, де фонд оплати праці утворюється шляхом планування видатків на наступний/поточний рік відповідно до виділених бюджетних коштів.

ПОКП «Полтавафарм» відноситься до сфери договірного регулювання оплати праці, самостійно встановлює посадові оклади, тож вправі передбачити виплати не відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, а виходячи із своїх фінансових можливостей.

За даними фінансової звітності (форма № 1. форма № 2), за період 2011-2016 рр. Міжлікарняна аптека № 210 філія ПОКП «Полтавафарм» є збитковою, несе високе соціальне навантаження, не отримуючи при цьому дотацій з державного та місцевого бюджетів.

Наголосила, що оплата праці працівників підприємства у частині надбавок відповідно до Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29.12.2009 року, не передбачається, у зв’язку з чим просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 27-29).

Враховуючи заперечення, викладені представником відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, позивач надав до суду відповідь на відзив в якій просив відхилити запереченнявикладені у відзиві його позовну заяву ПОКП «Полтавафарм», виходячи з наступного.

Надбавка за вислугу років, яка установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи передбачена Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1418 зі змінами внесеними постановою КМУ від 18 січня 2012 р. № 23.

Відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я: заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов’язана з її наданням.

Відповідач забезпечує медичне обслуговування населення на основі Ліцензії на виробництво лікарських засобів, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами Державної служби України з лікарських засобів серії АВ № 599030 від 22 травня 20012 року.

Таким чином відповідач відноситься до закладів охорони здоров’я, хоч і створений в організаційно-правовій формі підприємства.

Крім цього відповідно до п. 1 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Згідно з ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами

Суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 55 ГК України). Таким чином згідно законодавства відповідач є організацією, оскільки є юридичною особою створеною в організаційно-правовій формі підприємства.

Оскільки відповідач є комунальним закладом охорони здоров’я, то і умови оплати праці його працівників повинні визначатися як саме для комунальних закладів,

Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 не містить вказівки на те, що зазначені заклади охорони здоров’я повинні буди виключно бюджетними і джерелом коштів на оплату праці працівників лише бюджетні кошти.

ОСОБА_4 охорони здоров’я України не є правовим актом, не може роз’яснювати законодавство, оскільки це не віднесено до компетенції міністерства і згідно з ст. 10 ЦПК України листи не віднесено до законодавства на підставі якого суд меже розглянути справу.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 97 КЗпП України: «Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Тому посилання на п. 3.6 Колективного договору є неправомірним, крім того він регулює встановлення розміру посадового окладу, а не надбавок.

Збитковість філії відповідача не звільняє його від обов’язку дотримуватися норм і гарантій оплати праці, передбачених законодавством (а.с.71-72).

Представник відповідача ПОКП «Полтавафарм» ОСОБА_2 надала до суду заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 в яких вважала твердження позивача про те, що оскільки ПОКП «Полтавафарм» є комунальним закладом охорони здоров'я, то умови оплати праці його працівників повинні визначатися саме як для комунальних закладів охорони здоров'я, не заслуговує на увагу з огляду на те, що на підприємстві діє колективно-договірне регулювання умов оплати праці. Так, згідно п.п. 5.2.1 Галузевої угоди па 2011-2013 роки, учасником якої є ПОКП «Полтавафарм» як сторона соціального діалогу, підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати прані, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород за інших заохочувальних, компенсацій них і гарантійних виплат, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Відповідно до п. 3.6 Колективного договору ПОКП «Полтавафарм», розміри посадових окладів встановлюються Підприємством самостійно, з урахуванням фаху та кваліфікації працівника, складності та умов виконуваних робіт, зі збереженням співвідношення рівня тарифних ставок і посадових окладів фармацевтичних працівників та інших категорій працюючих, згідно рекомендацій МОЗ України.

Саме ця обставина, а також те, що підприємство працює на госпрозрахунку й результати господарської діяльності підприємства безпосередньо визначають фінансові можливості до оплати праці, обумовлює відмінність між умовами оплати праці працівників на ПОКП «Полтавафарм» та державних, комунальних установ, закладів, організацій, де фонд оплат праці утворюється шляхом планування видатків на наступний/поточний рік відповідно до виділених бюджетних коштів й регулюється виключно спільним наказом МОЗ та Мінсоцполітики від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення».

При цьому зазначала, то ПОКП «Полтавафарм» встановлює для працівників вищі, порівняно з вказаним наказом № 308/519, посадові оклади, дотримуючись положень законодавства щодо гарантій оплати праці працівників.

Посилання позивача у відзиві на відсутність у Порядку вказівки на те що заклади охорони здоров'я повинні бути бюджетними і джерелом коштів на оплату праці працівників повинні бути лише бюджетні кошти не має жодного правового обґрунтування і є виключно суб'єктивною точкою зору позивача, яка суперечить офіційній позиці ОСОБА_4 охорони здоров'я, що викладена в листі № 100368/1056 від 18.04.2012 р. де МОЗ України відзначив, що у Порядку відсутня норма щодо поширенні права па надбавку за вислугу років на медичних та фармацевтичних працівники підприємств. У зв'язку з цим дія Порядку буде поширюватись на медичних те фармацевтичних працівників комунального некомерційного підприємства, яке має статус закладу охорони здоров’я, за умови визначення цього статусу в назві підприємства.

При наданні оцінки доказам у справі просила суд проаналізувати зміст даного листа у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, а саме - Статутом та колективним договором ПОКП «Полтавафарм». Наголосила, що розглядати положення колективного договору ПОКП «Полтавафарм» як такі, що погіршують умови оплати праці, встановлені законодавством в розрізі надбавки, про яку веде мову позивач не можна, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 1418 від 29.12.2009 року, яка передбачає виплату надбавки за вислугу років фармацевтичним працівників, не поширює свою дію на ПОКП «Полтавафарм» з огляду на аргументи, які аналізувались у відзиві на позовну заяву, у зв’язку з чим просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

29 січня 2018 року представник відповідача ПОКП «Полтавафарм» ОСОБА_2 надала до суду додаткові пояснення в яких зазначила.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КЗпП України питання державного та договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом. Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2. 4 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється па основі системи угод, то укладаються па національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Договірний метод правового впорядкування оплати праці дає можливість: а) більшою мірою враховувати взаємопов'язані інтереси працівників і роботодавців: б) у погоджувальному порядку визначати і фіксувати в колективних договорах та угодах взаємовигідні умови оплати праці; в) брати до уваги особливості виробництва и організації праці на конкретному підприємстві.

Згідно з п.п. 3.2.1 Галузевої угоди на 2011-2013 роки передбачено, що підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Відповідно до п. 3.6 Колективного договору ПОКП «Полтавафарм», розміри посадових окладів встановлюються Підприємством самостійно, з урахуванням фаху та кваліфікації працівника, складності та умов виконуваних робіт, зі збереженням співвідношення рівня тарифних ставок і посадових окладів фармацевтичних працівників та інших категорій працюючих, згідно рекомендацій МОЗ України.

Оскільки на ПОКП «Полтавафарм» застосовується договірний метод правовою регулювання оплати праці, в п. 3.9 Колективного договору ПОКП «Полтавафарм» не передбачено виплати надбавки за вислугу років, а підприємство при визначенні системи оплати праці не керується Наказом № 308/519 від 05.10.2005 р., дія Порядку не поширюється па підприємство. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

Крім того зазначала, що вказівка в п. 1 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. на те, що дія Порядку поширюється на організації, означає, що даний нормативний акт застосовується до бюджетних організацій, які за характером діяльності належать до видаткової частини бюджету і які при формуванні системи оплати праці застосовують не договірне регулювання, а керуються виключно Наказом № 308/519 від 05.10.2005 р.

Вказане узгоджується з офіційною позицією МОЗ України, викладеною в листі № 100368/1056 від 18.04.2012 р., де МОЗ України відзначив, що у Порядку відсутня норма щодо поширення права на надбавку за вислугу років на медичних та фармацевтичних працівників підприємств. У зв'язку з цим, дія Порядку буде поширюватись на медичних та фармацевтичних працівників комунального не комерційного підприємства, яке має статус закладу охорони здоров'я, за умови визначення цього статусу в назві підприємства.

Отже, ПОКП «Полтавафарм» є госпрозрахунковим підприємством, здійснює свою діяльність методом організації .ведення підприємства, при якому останнє порівнює в грошовій формі витрати і .результати і виробництва (надання послуг), намагається відшкодувати втрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва. При, цьому, через те. що підприємство несе високе соціальне навантаження у зв'язку зі здійсненням соціальних програм із забезпечення населення та закладів охорони здоров'я наркотичними та психотропними лікарськими засобами, інсулінами за пільговими програмами. ПОКП «Полтавафарм» з дотриманням норм чинного законодавства про колективне регулювання оплати праці та положень Галузевої угоди не передбачило в колективному договорі виплати надбавки за вислугу років. З врахуванням вищенаведеного зазначила, що дія Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ № 1418 від 29.12.2009 р., на підприємство не поширюється, у зв’язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.86-87).

07 листопада 2017 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду (а.с.21).

В зв’язку з набранням чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України (Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), відповідно до п.п.9 п. 1 розділу 13 Перехідних положень цього Кодексу, ухвалою суду від 15 січня 2018 року постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила в їх задоволенні відмовити врахувавши надані до суду відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 4 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1має вищу фармацевтичну освіту і кваліфікацію «провізор» і з 01 листопада 2005 року працював на посадах касира, провізора, завідуючого аптечним пунктом міжлікарняної аптеки № 210 філії ПОКП «Полтавафарм», а з 03 квітня по 31 липня 2017 року на посаді провізора міжлікарняної аптеки №210 філії ПОКП «Полтавафарм», що підтверджується копією диплому про вищу освіту на копією трудової книжки. Станом на 01 лютого 2012 року його стаж роботи в державних та комунальних установах, закладах та організаціях на посадах керівника фармацевтичних (аптечних) закладів, керівника структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорів усіх спеціальностей складав більше 27 років (а.с. 7-11). За період з 01 лютого 2012 року по 31 липня 2017 року сума розмірів його посадових окладів складає: 118 552,97 грн., що підтверджується довідкою ПОКП «Полтавафарм» від 10.10.2017 року (а.с.6). За час трудових відносин йому з 01 лютого 2012 року не була нарахована та виплачена надбавка за вислугу років, яка установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи, яка передбачена Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1418 зі змінами внесеними постановою КМУ від 18 січня 2012 р. № 23. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Пунктом 2 «Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, передбачено, що надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи в такому розмірі - 30 відсотків щомісячної надбавки до посадового окладу за стаж роботи понад 20 років. Відповідно до п. 1 вказаної Постанови, дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України. У п.3 цього Порядку зазначено, що надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров’я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.

Посилання представника відповідача на те, що дія цього порядку не поширюється на працівників ПОКП «Полтавафарм», тому що воно є госпрозрахунковим підприємством, є безпідставним, оскільки відповідно до п.1.2. Статуту ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм», затвердженого наказом № 91 від 18.09.2017 року, це підприємство засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, передане в управління ОСОБА_3 обласній державній адміністрації (Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації), засновником Підприємства є Полтавська обласна рада, відповідно до п.4.2 Статуту воно є юридичною особою і згідно з п. 3.2 Колективного договору на 2013-2018 роки між Адміністрацією, Об’єднаною організацією профспілки працівників охорони здоров’я ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» професійної спілки працівників охорони здоров’я і представниками трудових колективів ПОКП «Полтавафарм» (а.с.40-52), посадові оклади встановлюються на підставі рекомендацій МОЗ України – наказу № 308/519 від 05.10.2005, Постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів та цього колективного договору.

Наказом МОЗ України № 308/519 від 05.10.2005 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» затверджені Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, які застосовуються при обчисленні заробітної плати працівників сфери охорони здоров'я та соціального захисту населення України незалежно від підпорядкування.

Враховуючи викладене, дія Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1418 зі змінами внесеними постановою КМУ від 18 січня 2012 р. № 23, поширюється на працівників відповідача і позивач має право на отримання надбавки в розмірі, передбаченому п.2 вказаного порядку – 30% посадового окладу щомісяця.

Посилання представника позивача на те, що виплата цієї надбавки не передбачена колективним договором суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Згідно з п. 9. вказаної постанови, встановлення надбавки за вислугу років або зміна її розміру проводиться з початку місяця, що настає за місяцем роботи, в якому виникло таке право. Оскільки Постанова КМУ від 18 січня 2012 року набрала чинності 25 січня 2012 року, то у позивача виникло право на отримання надбавки з 01 лютого 2012 року.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податків і обов’язкових платежів.

За період з 01 лютого 2012 року по 31 липня 2017 року сума розмірів посадових окладів позивача ОСОБА_1 складає 118552,97 і відповідна надбавка за вислугу років в розмірі 30% буде становити 35565,89 грн. (118552,97?30%, де 11852,97 – сума розміру посадових окладів за спірний період).

Відповідно до рішення Конституційного суду України, щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 року працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно ч.1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією та середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 95 ч. 6 КЗпП України, ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход до уваги не береться).

Представник відповідача ПОКП «Полтавафарм» свою думку про щодо цієї частини позовних вимог не висловив, на норми закону, які б виключали підстави для здійснення відповідного стягнення не посилався, інших розрахунків нарахування індексації та інфляції не надав, тому, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо стягнення 17742,69 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з інфляцією за період починаючи з 01 березня 2012 року по 31 липня 2017 року включно та 12069 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період часу з 31 липня 2017 року по день постановлення рішення, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, в зв’язку з повним задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь позивача необхідно стягти пропорційно до задоволених позовних вимог 640 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору, а також стягти на користь держави 640 грн. 00 коп. судового збору за позовну вимогу про стягнення надбавки до заробітної плати, від сплати якого був звільнений позивач відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 258-259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 95, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про колективні договори і угоди», Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», Законом України «Про судовий збір», суд,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм», що знаходиться в с.Розсошенці Полтавської області, вулиця Горбанівська,2, код ЄДРПОУ 32986923, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з інфляцією та компенсації за час затримки розрахунку.

Стягнути з ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у виді надбавки за вислугу років в сумі 35565,89 грн. (Тридцять п’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять гривень 89 коп.), компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з інфляцією в сумі 17742,69 грн. (Сімнадцять тисяч сімсот сорок дві гривні 69 коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 12069,00 грн. (Дванадцять тисяч шістдесят дев’ять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь ОСОБА_1 640,00 грн. (Шістсот сорок гривень 00 коп.) у відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на користь держави 640,00 (Шістсот сорок гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_5