Постанова № 72448607, 15.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2044/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

15 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача: Кундиловської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

19 липня 2017 року до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003792200 від 01.06.2017 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб», за користування земельною ділянкою на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району, на суму в розмірі 148 038,85 грн., у тому числі: 98 692,57 грн. за податковим зобов'язанням та 49 346,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003812200 від 01.06.2017 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб», за користування земельною ділянкою на території Новолабунської сільської ради Полонського району, на суму в розмірі 562 435,69 грн., у тому числі: 374 957,13 грн. за податковим зобов'язанням та 187 478,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003832200 від 01.06.2017 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб», за користування земельною ділянкою на території Онацьковецької сільської ради Полонського району, на суму в розмірі 58 460,81 грн., у тому числі: 38 973,87 грн. за податковим зобов'язанням та 19 486,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003852200 від 01.06.2017 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб», за користування земельною ділянкою на території Бражинецької сільської ради Полонського району, на суму в розмірі 33 677,69 грн., у тому числі: 18 437,66 грн. за податковим зобов'язанням та 9 218,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001681404 від 23.03.2017 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб», за користування земельною ділянкою на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району, на суму в розмірі 171 472,43 грн., у тому числі 114 314,95 грн. за податковим зобов'язанням та 57 157,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2012 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно була проведена позапланова перевірка ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", тому що особа якій вручено наказ та направлення на проведення перевірки є належним представником позивача, оскільки дана особа мала відповідне доручення представляти інтереси товариства в усіх органах державної влади в тому числі і в податкових органах. Крім того судом зазначено, що відповідачем також був правомірно визначений і розмір орендної плати за землю, оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, при цьому розмір орендної плати встановлюється у договорі, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативно грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативно грошової оцінки. Також на думку суду податковим органом правомірно застосовано до позивача і штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання з орендної плати, тому що при повторному визначені протягом 1095 днів податкового зобов'язання з цього податку тягне накладення штрафу у зазначеному розмірі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем - ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" подано апеляційну скаргу в якій позивач просить скасувати прийняту постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Свою апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що судом не з'ясовані обставини в частині проведення документальної позапланової перевірки внаслідок якої прийнято оспорюванні податкові-повідмлення рішення. Позивач зазначив, що контролюючим органом взагалі не вручено наказу та направлення на проведення перевірки посадовим особам товариства чи уповноваженим особам, які мають право на отримання таких документів. Тому така перевірка є незаконною, проведена з порушенням пункту 78.4 статті 78 ПК України. Позивач вказав, що незаконність дій відповідача вже встановлено Вінницьким апеляційним адміністративним судом 16.11.2017 року у справі №822/2014/17 і даний факт не потребує додаткового доказування у цій адміністративній справі. Також позивач не погодився із нарахованим розміром орендної плати, тому що на його думку її розмір та умови встановлюються у договорі оренди, умови якого переглядаються за згодою сторін і більше ні ким не можуть бути змінені. Крім того товариство вважає необґрунтовані висновки суду щодо визнання правомірним накладення штрафу у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання. На думку позивача розмір такого штрафу визначається тільки за умови повторності визначення податкового зобов'язання з цього податку. Попередні повідомлення-рішення прийняті відповідачем, оскаржені в судовому порядку, рішення суду щодо їх скасування не набрало законної сили, тому таке податкове зобов'язання є неузгодженим і в зв'язку з цим відсутня повторність як ознака щодо застосування штрафу.

Відповідачем на адресу суду направлений відзив на апеляційну скаргу, в якому податковий орган вважає постанову Хмельницького окружного адміністративного суду законною та обґрунтованою, просить відмовити позивачеві в задоволенні апеляційної скарги, залишити постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник позивача не з'явився на адресу суду було направлено клопотання про відкладення розгляду справи, дане клопотання позивач мотивував тим, що 14.02.2018 року був укладений договір з адвокатом для представлення інтересів товариства в суді, тому у зв'язку з коротким терміном на ознайомлення адвоката з матеріалами справи її розгляд необхідно відкласти.

Колегія суддів прийшла до висновку, що заявлене клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Так згідно з п.1 ч.3 ст.46 КАС України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Кодекс адміністративного судочинства також передбачає порядок та строки повідомлення та виклику учасників судового розгляду в судове засідання, зокрема згідно ч.3 ст.126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Дана норма встановлює відповідні строки з тою метою, щоб учасники судового розгляду мали можливість належним чином підготуватися до судового засідання, в тому числі визначитися з представниками по справі, ознайомитися з матеріалами справи та вчинити інші необхідні дії.

З матеріалів справи встановлено, що позивач про судове засідання яке призначене на 15.02.2018 року вчасно та належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та витяг з реєстру, роздрукований з офіційного інтернетсайту ПАТ "Укрпошта". Однак позивач в клопотанні про відкладення справи зазначає, що тільки 14.02.2018 року заключив договір з адвокатом і тому останній не мав можливості вчасно ознайомитися з матеріалами справи. На думку суду такі дії позивача є зловживанням своїх процесуальних прав, оскільки у товариства було достатньо часу (визначеного законом) для вчинення дій щодо підготовки до судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити позивачеві в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Вислухавши пояснення представника відповідача, заслухавши суддю-доповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області по справі № 677/1985/16-к, у кримінальному провадженні №42016241220000055 від 14.12.2016 року за ч.1 ст.364-1 КК України, призначено документальну позапланову перевірку господарської діяльності ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".

На виконання зазначеної ухвали суду ГУ ДФС у Хмельницькій області 02 лютого 2017 року прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За наслідками проведення перевірки складено Акт від 20.02.2017 №0199/22-01-14-04/00476808. У пункту 1 висновку акту зазначено, що на порушення пункту 280.1 статті 280 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, п. 277.1 ст. 277, п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" занижено плату за землю на загальну суму 6375269,53 грн. (відображено перелік у розрізі відповідних сільських рад). У пункту 2 висновку зазначено, що на порушення п. 288.4, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" занижено орендну плату за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року на загальну суму 2119005,21 грн. (відображено перелік у розрізі відповідних рад). У пункту 3 акту зазначено, що на порушення п. 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст. 44, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платником не надано до перевірки документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

На підставі Акту перевірки віповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, які стали предметом даного судового розгляду.

Колегія суддів повністю погоджується з позицією суду першої інстанції, що порядок проведення перевірки відповідачем не порушений така перевірка була проведена відповідно до вимог Податкового кодексу України. До такої думки суд приходить з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.78.1.11 п. 78.1. ст..78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Отже, у відповідача були наявні всі законні підстави, передбачені п. 75.1 ст.75 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України для прийняття наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".

Однак відповідно до абз. 2 п. 78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як встановлено в судовому засіданні зазначений наказ та направлення на перевірку 03.02.2017 були врученні під розписку представнику позивача за дорученням № 5 від 12.01.2017 року ОСОБА_3

Суд не приймає доводи позивача про те, що ОСОБА_3 не був уповноважений підприємством представляти його інтереси з питань перевірки, оскільки повноваження викладені у доручені від 12.01.2017 року передбачають право ОСОБА_3 представляти інтереси позивача в судових та державних органах, зокрема і в органах державної податкової служби. Зразок такого доручення також міститься в матеріалах даної адміністративної справи.

Відповідно до ч.3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що помилковими є доводи позивача про те, що доручення не являється документом, який уповноважує певну особу представляти інтереси платника податків, оскільки визначальним в такому випадку є не назва документу, а його зміст (повноваження представництва перед третіми особами).

Також колегія суддів не може взяти до уваги і аргументи позивача про те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 16.11.2017 року у справі № 822/2014/17 вже встановлено факт протиправності дій Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства і відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України даний факт не потребує додаткового доведення, оскільки таке рішення носить преюдеційних характер. На думку суду доводи викладені в постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 року не є обов'язковими для вирішення даної адміністративної справи, як правильно зазначено судом першої інстанції правова кваліфікація наведена у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній чи господарській справі не є обов'язковою для адміністративного суду. В справі на яку посилається позивач давалася оцінка правомірності прийняття інших податкових повідомлень-рішень, а тому доводи позивача викладені в апеляційній скарзі є помилковими. Аналогічна позиція була викладена і в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року за № 2379/12/13-12.

Що стосується суті прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень то суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 288.4, пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України ПАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» занижено орендну плату за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року, зокрема:

- по Сахновецькій с/р - в сумі 114314,95 грн. (в.т.ч. за 2014 р. - 0 грн., за 2015 рік - 0 грн., за 2016 рік - (14 днів 02.2016р. + 10 міс.2016) - 114314,95;

- по Великоберезнянській с/р. - в сумі 120179,26 грн. ( в т. ч. за (9 міс. 2014р) 21486,69 грн, за 2015 рік в сумі 47372,05грн., за 2016р в сумі - 51320,52 грн.)

- по Новолабунській с/р - в сумі 456590,6 грн. ( в т. ч. за 9 міс. 2014 р.) 81633,47 грн, за 2015 рік в сумі 179978,03 грн.,за 2016 р. в сумі - 194979,1грн)

- по Онацьковецькій с/р - в сумі 47459,05 грн. ( в т. ч. за (9 міс. 2014р) 8485,18 грн., за 2015 рік в сумі 18707,31 грн., за 2016 р. в сумі - 20266,56 грн.)

- по Бражинецькій с/р - в сумі 22451,79 грн. (в т. ч. за (9 міс. 2014 р.) 4014,13 грн., за 2015 рік в сумі 8850,01 грн., за 2016 р. в сумі - 9587,65 грн).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

В Акті перевірки вказано, що відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року №6-28-0.22-201/2-16, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік -1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік-1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Відповідно до даних Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області (ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) вартість 1 га ріллі по області з Застосуванням коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України №1185 від 31.10.2011 р. станом на 01.01.2012 р. становить 23016,24 грн., станом на 01.01.2015р - 28748,73 грн., станом на 01.01.2016 р. -34495,59 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення включають суми заниженої орендної плати за 2015-2016 роки.

Позивач вважає, що ним вірно було визначено, задекларовано та сплачено орендну плату протягом 2014-2016 років. При цьому він посилається на те, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1, п. 288.4 ст. 288 ПКУ). А згідно зі ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно підп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, п.288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Верховним Судом України висловлену правову позицію, зокрема у постановах від 2 грудня 2014 року № 21-274а14 та від 07 квітня 2015 року №21-117а15, відповідно до якої, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений пунктом 288.5 ст. 288 ПК України.

Отже, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі, тому посилання позивача на сплату орендної плати відповідно до умов договорів є помилковими, оскільки розмір такої плати у спірний період мав становити не нижче того, який встановлений згідно норм ПК України.

З урахуванням вище зазначеного доводи позивача викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірного прийняття податкових повідомлень-рішень з підстав неправильного застосування відповідачем норм Податкового кодексу України суд до уваги не бере.

Також суд не приймає до уваги і доводи позивача щодо застосування штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання з орендної плати з наступних підстав.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами, у тому числі 54.3.2, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що податковим органом вже проводилася перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2016 р. За наслідками проведеної перевірки були встановлені порушення податкового законодавства. Красилівською ОДПІ ГУ ДФС (Волочиське відділення) в Хмельницькій області 06 жовтня 2016 року винесено податкові повідомлення - рішення № 0005551202 на суму 239063,35 грн. (основний платіж - 191250,68 грн., штрафні санкції - 47812,67 грн.), № 0005561202 на суму 173120,70 грн. (основний платіж - 138496,56 грн., штрафні санкції - 34624,14 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в судовому порядку, однак остаточне рішення щодо їх правомірності на час розгляду судом першої інстанції цієї справи прийнято не було (справа №822/2701/16, яка направлена на новий розгляд в результаті скасування рішень попередніх інстанцій згідно ухвали ВАСУ від 04.10.2017).

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що повторність як кваліфікуюча ознака для застосування штрафу у розмірі 50 відсотків можлива лише за умови узгодженого податкового зобов'язання. Оскільки на даний час раніше прийняті податкові-повідомлення рішення оскаржені в судовому порядку, рішення суду яке прийнято за наслідками їх оскарження не набрало законної сили, тому підстав для застосування штрафу у 50 відсотковому розмірі податковий орган немає.

Однак колегія суддів зазначає, що суд повинен дати оцінку правомірності дій суб'єкта владних повноважень, саме на той час коли такі дії були вчинені.

Податкові повідомлення - рішення, які є предметом розгляду в даній адміністративній справі прийняті ГУ ДФС у Хмельницькій області 01.06.2017 року.

Як встановлено в судовому засіданні, станом на час розгляду судом першої інстанції даної адміністративної справи податкове зобов'язання визначене позивачеві з орендної плати за землю узгодженим не було, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/2701/16, не набрало законної сили.

Але колегією суддів встановлено, що станом на 01.06.2017 року (на час прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) податкове зобов'язання з орендної плати за землю відповідно до податкових повідомлень-рішень прийнятих Красилівською ОДПІ ГУ ДФС (Волочиське відділення) в Хмельницькій області 06 жовтня 2016 року було узгоджене, оскільки відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 року у справі №822/2701/16 в задоволенні позовних вимог ПАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» відмовлено. Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду була скасована Вищим адміністративним судом України тільки 04.102017 року.

Таким чином станом на 01.06.2017 року ГУ ДФС у Хмельницькій області діяло виключно до вимог п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 лютого 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.