Постанова № 72444053, 09.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/20136/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді - Коваля М.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2017р., прийнятої суддею Шенцевою О.П., по справі №522/20136/17 за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради за участю третіх осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради , ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРА:

26.10.2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, та просила

- визнати протиправними дії Одеської міської ради щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_4 від 13.09.2017 року № 31-Ко-5597 в частині надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування жилого будинку, яка Одеською міською радою передана в оренду ОСОБА_5 згідно договору оренди землі від 26.11.2009 року, який зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ ДП «Центр ДКЗ» 11.02.2010 за номером 041050500011, між ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ПРОДАВЕЦЬ), та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (ПОКУПЕЦЬ);

- визнати протиправними дії Одеської міської ради щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_4 від 13.09.2017 року № 31-Ко-5597 в частині надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування жилого будинку, яка Одеською міською радою передана в оренду ОСОБА_4 згідно договору оренди землі від 26.11.2009 року, який зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ ДП «Центр ДКЗ» 11.02.2010 за номером 041050500012, між ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (ПРОДАВЕЦЬ), та ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ПОКУПЕЦЬ);

- зобовязати Одеську міську раду на найближчому пленарному засіданні Одеської міської ради розглянути та прийняти рішення по суті вимог заяви ОСОБА_4 від 13.09.2017 року № 31-Ко-5597 в частині надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування жилого будинку, яка Одеською міською радою передана в оренду ОСОБА_5 згідно договору оренди землі від 26.11.2009 року, який зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ ДП «Центр ДКЗ» 11.02.2010 за номером 041050500011, між ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ПРОДАВЕЦЬ), та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (ПОКУПЕЦЬ);

- зобов'язати Одеську міську раду на найближчому пленарному засіданні Одеської міської ради розглянути та прийняти рішення по суті вимог заяви ОСОБА_4 від 13.09.2017 року № 31-Ко-5597 в частині надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування жилого будинку, яка Одеською міською радою передана в оренду ОСОБА_4 згідно договору оренди землі від 26.11.2009 року, який зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ ДП «Центр ДКЗ» 11.02.2010 за номером 041050500012, між ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (ПРОДАВЕЦЬ), та ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ПРОДАВЕЦЬ), та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2 (ПОКУПЕЦЬ).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27 листопада 2017 року закрито провадження по справі .

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, та просила її скасувати ,а справу направити для продовження розгляду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що цивільні-правові відносини виникають після прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду(тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації). У цій справі Одеська міська рада не приймала ні якого рішення , щодо заяви ОСОБА_4 від 13.09.2017 року № 31-Ко-5597 в частині надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 120 кв.м. (кадастровий номер кадастровий номер НОМЕР_3) та заяви ОСОБА_4 від 13.09.2017 року № 31-Ко-5597 в частині надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_4).

Позивач не оспорював правомірність укладених раніше договорів, а просив прийняте нове рішення, зокрема надати згоду на укладання договорів купівлі-продажу.З цих підстав та відповідно до законодавства Олдеська міська рада у цій справі виступає як суб'єкт владних повноважень, тому дані спір не повинен розглядатися в адміністративному провадженні.

Представник Одеської міської ради надав відзив на апеляційну скаргу та вважає , позивач фактично погодився з правомірністю Ухвали , адже після її прийняття звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із тотожним позовом від 01.12.2017 року до Одеьсокї міської ради, але в порядку цивільного судочинства.

При цьому , у цивільній справі №522/22689/17 ОСОБА_4 всупереч доводам власної апеляційної скарги в адміністративній справі №522/20136/17 вже стверджує, що у цій справі Одеська міська рада виступає не як суб'єкт владних повноважень , а як сторона за договором оренди землі. За власним твердженням ОСОБА_4, у спірних правовідносинах міська рада здійснює не владні управлінські функції, а функції орендодавця вищенаведених земельних ділянок, і виступає як рівноправний суб'єкт договірних відносин.

ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але до судового засідання не з'явилися, а представниками сторін надано письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження - тому суд , враховуючи , що в порядку ч.2 ст.313 КАС України ,неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до п.2 ч 1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що вона підлягає не задоволенню з наступних підстав.

НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України , права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частин 1, 2 ст.2 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.3 КАС України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом),права адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.4 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.17 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист по рушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з ін ших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.19 ЦПК України, від 18.03.2004, № 1618-IV "Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017) ,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.1.ч.1 ст.238 КАС України ( в ред.,діючої на момент розгляду апеляційної скарги) , суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.319 КАС України , судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно ч.3 ст.19 КАС України , адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції ( 995_004 ) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".п( додатково див.п.23 -24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

ФАКТИ:

Предметом спірних правовідносин є дії Одеської міської ради щодо надання згоди на укладання договору купівлі-продажу права оренди 1/2 земельної ділянки площею 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування жилого будинку, яка Одеською міською радою передана в оренду ОСОБА_5 згідно договору оренди землі від 26.11.2009 року, який зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ ДП «Центр ДКЗ» 11.02.2010 за номером 041050500011, між ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ПРОДАВЕЦЬ), та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (ПОКУПЕЦЬ);

ОЦІНКА СУДУ:

Згідно із висновком щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24.02.2015 року по справі № 21-34а15, від 17.02.2015 року по справі № 21-551а14 , від 11 листопада 2014 року по справі № 21-493а14, від 09.12.2014 року по справі № 21-308а14, обов'язкового для застосування відповідно до ст. 353 КАС України ,що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Апеляційний суд вважає,що судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у судовому рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддею , яка зазначена у судовому рішенні , враховуючи практику ЄСПЛ ,правову позицію Верховного Суду України , доходить до висновку, що відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали суду 1-ої інстанції , так як вказані правовідносини стосуються розпорядження земельною ділянкою ,та погоджується із висновком суду 1-ої інстанціїї ,що вказану справу віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства ,доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні норм процесуального права та не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 3,6,7,238,239,242,308,309,311,п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2017р.- без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.