Постанова № 72442438, 19.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 року Справа № 904/7876/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Дармін М.О.,

Секретар судового засідання Манчик О.О.

Представники сторін:

від відповідача : ОСОБА_1, посвідчення №2368 від 15.10.2012 р., адвокат;

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017р. у справі №904/7876/17 (суддя Мельниченко І.Ф.), повний текст складено 30.10.2017

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Нова", с. Красіне, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 78 106, 19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" у серпні 2017р. звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 60 605,92 грн., що складають суму скорегованої позивачем остаточної ціни товару на підставі п.3.4.3.4.4 договору поставки № СVS62170 від 06.03.2014 р., 5 738, 80 грн. - пені, 9 128, 61 грн. - штрафу, 2 632, 86 грн. - річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Нова" на користь товариства з обмеж еною відповідальністю "АТ Каргілл" 52, 05грн. річних, 1,12грн. судового збору.

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник послався на невірний висновок суду про те, що відсутність в матеріалах справи доказів відправлення відповідачу рахунків-фактур унеможливлює коригування заборгованості відповідача станом на дату виставлення рахунку-фактури для остаточного розрахунку, тобто на 07.08.2017р.

Скаржник зазначив, що згідно п.3.4.3.2. договору в будь-якому випадку покупець повинен сплатити продавцю повну вартість товару, скориговану відповідно до умов цього договору.

Крім того, скаржник вказує на неправильний висновок господарського суду про те, що позивач скоригував ціну товару станом на дату подання позовної заяви, що є безпідставним та таким, що суперечить умовам спірного договору, оскільки, за твердженням позивача, ціна товару була скоригована ним 07.08.2017р. на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення остаточного розрахунку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 19.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дніпропетровській апеляційний господарський суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 06.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд Нова", (Покупець) укладено договір поставки № CVS 62170, відповідно до п.1.1 якого Постачальник (позивач у даній справі) зобов’язався поставити і передати у власність, а Покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього договору, далі пойменовані - товар.

У п.п. 2.1, 3.1, 3.4. вказаного вище договору, сторони домовились, зокрема, що загальна кількість товару, його ціна та порядок розрахунків за окремий товар визначається в Специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору. Ціна Товару підлягає коригуванню у відповідності з пунктом 3.4. договору.

06.03.2014 року сторонами підписана Специфікація № 1/62170, 62171 до договору поставки (далі - Специфікація), згідно умов якої погоджено поставку товару, а саме: Нітроамофоски NPK 16:16:16 в кількості 2,5 т за базовою ціною 4175,00 грн та аміачної селітри в кількості 17 т за базовою ціною 3275,00 на загальну суму 79 335,00 грн.

Специфікацією сторони також погодили: строк поставки товару; термін сплати повної вартості товару (до 10.10.2014р.) та умови оплати.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений договором та Специфікацією до нього товар, про що свідчить акт приймання передачі мінеральних добрив від 12.03.14 р. (арк.спр.20).

Відповідач зобов'язання за договором щодо здійснення розрахунків за отриманий товар виконав з порушенням передбачених в специфікації строків, сплативши його вартість в сумі 79335,00грн., що підтверджується випискою по рахунку, копія якої залучена до матеріалів справи (арк.спр.23).

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача 60605,92 грн., що складають суму заборгованості остаточної ціни товару, скоригованої на підставі п.3.4.3.4.4, розрахованою за формулою, встановленою сторонами в спірному договорі, станом на 07.08.2017р.

Крім суми заборгованності, позивач просив стягнути з відповідача 5738,80грн. - пені, 9128, 61 грн. - штрафу, 2632, 86 грн. - річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що умовами договору (п.3.4.3.1) передбачена можливість коригування загальної вартості товару на дату виставлення рахунку-фактури, при цьому, рахунок-фактура може передаватися факсом чи електронною поштою, з наступним направленням оригіналу на адресу покупця, тобто сторонами в договорі чітко визначено порядок коригування загальної вартості товару через виставлення рахунку-фактури на адресу позивача, який позивачем дотримано не було.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, вбачаючи наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 вказаної вище статті, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Апеляційним господарським судом досліджено, що у Специфікації до спірного договору, сторони погодили, що до розрахунків застосовуються умови оплати, вказані у п.3.4.3 договору, а саме:

а) попередня оплата - 0% від загальної вартості товару, вказаної в цій Специфікації;

б) оплата після поставки 100% від загальної вартості товару, вказаної в цій Специфікації.

Коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору.

В "Додаткових умовах" спірної специфікації Встановлено, що у випадку, якщо Покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленому рахунку.

Пунктом 3.4.3. сторони передбачили порядок розрахунку за товар у випадку часткової (повної) оплати після поставки товару, із застосуванням базової ціни товару.

У п.3.4.3.1 договору та Специфікації до нього сторони погодили, що Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику вартість товару платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника 100% від загальної вартості товару, що вказаний в розділі “Умови оплати” відповідної Специфікації, скоригованої на дату виставлення рахунку-фактури згідно п.3.4.3.4.3. договору, протягом строку дії рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом трьох днів, якщо інше не передбачено в самому рахунку-фактурі.

Рахунок-фактура може передаватися факсом чи електронною поштою, з наступним направленням оригіналу на адресу Покупця.

Пунктом 3.4.3.2. договору передбачено, що в будь-якому випадку, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній Специфікації.

Відповідно до 3.4.3.3 договору, Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку - фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.

Пунктом 3.4.2.2 договору сторонами визначено, зокрема, що під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ "Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі - продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно Постачальнику.

У п.3.4.3.4.3 договору сторонами визначено формулу, за якою здійснюється коригування ціни товару, а саме: остаточна ціна товару = К 1 * ((Базова ціна Товару / К 2 - ОЧ 1/К3/К-ть - ОЧ2/К4/К-ть… - ОЧn/Кn/К-ть) - ОЧ1/К3/К-ть * Зм * М - ОЧ2/К4/К-ть * Зм * М… - ОЧn/Кn/К-ть * Зм * М) + ОЧ1/К-ть + ОЧ2/К-ть + … ОЧn/К-ть, де:

Базова ціна Товару = ціна Товару, вказана в Специфікації;

К 1 = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку;

К 2 = курс Банку долару США на дату підписання Специфікації;

К 3, К 4 … Кn = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення часткової оплати;

Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній Специфікації;

М - кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній Специфікації;

ОЧ1, ОЧ2 … ОЧn = часткова оплата суми специфікації;

К-ть = кількість товару, вказана в Специфікації.

Довідкою ПАТ "Креді Агріколь" підтверджується, що станом на 09.10.2014 (дату формування позивачем рахунку), відповідно до якої курс долара США до гривні становив 12,950 грн/долар США (а.с.24).

Таким чином, як правильно встановлено господарським судом, станом на 09.10.2014 року, курс Банку змінився більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації, що є підставою для здійснення коригування ціни товару.

Згідно рахунків-фактур, сформованих позивачем на 09.10.2017р. №62171/11469 на суму 92434,78 грн. та №62170/11470 на суму 17328,92 грн., які були надані позивачем до справи, ціна товару була скоригована відповідно до п.3.4.3 договору з строком оплати - 10.10.14 р.

Загальна сума товару за вказаними рахунками (з врахуванням коригувань) склала 109763,70 грн.

У пункті 3.5 договору, сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Враховуючи наведені вище обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що доказів, які б свідчили про передачу відповідачу сформованих 09.10.2014 р. рахунків-фактур № 62171/11469 та № 62170/11470 на загальну суму 109 763,70 грн. факсимільним зв'язком чи електронною поштою, а також доказів надіслання оригіналів вказаних рахунків на адресу відповідача, як це передбачено п.3.4.3.1 договору, позивачем не надано.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов’язання в сумі 79335,00 грн. за період з 11.10. по 22.10.2014 господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних в розмірі 52,05 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що за порушення зобов"язання, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару.

За прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, сторонами передбачено додаткову відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30 % від загальної простроченої суми.

Позивачем була нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 5738,80 грн. за період прострочення з 11.10.2014р. по 10.04.2015 р.

Господарськими судом вказане нарахування було перераховано у відповідності до дійсної суми заборгованості, а саме 79335,00грн., внаслідок чого розмір пені становить 433,80грн., що визнається апеляційним судом арифметично вірним.

Але, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано заяву про сплив спеціальних строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду лише 11.08.2017р, а пеню нараховано за період з 11.10.2014р. по 22.10.2014р., апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок господарського суду про відмову в задоволені позову в цій частині.

Доводи апеляційноїх скарги з посиланням на невірний висновок суду про те, що відсутність в матеріалах справи доказів відправлення відповідачу рахунків-фактур унеможливлює коригування заборгованості відповідача станом на дату виставлення рахунку-фактури для остаточного розрахунку, тобто на 07.08.2017р., не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

За умовами Договору та специфікацій саме на позивача покладений обов'язок з виставлення та надсилання відповідачу рахунків - фактур із здійсненням відповідних коригувань ціни товару за формулою, визначеною Договором, а також надання документу, що мав містити розрахунок скоригованої суми із зазначенням підстав такого коригування з урахуванням змісту відповідних довідок банку (які отримуються саме позивачем); умовами Договору здійснення коригувань ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду не передбачено; позивачем не доведено факту надсилання відповідачу рахунків-фактур електронною поштою, що свідчить про те, що позивач своїм право на отримання коштів з урахуванням курсової різниці не скористався.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постанові №913/641/16 від 22.11.2016р.

Інших достатньо належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.11.2017р. у справі №904/7876/17 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017р. у справі №904/7876/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.02.2018р.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік