Постанова № 72441430, 22.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. Справа№ 910/23964/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Матюхін І.В.

за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 22.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015

у справі № 910/23964/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2002, зареєстрованого за №78-6-00111 від 15.09.2003, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "КСГ", виклавши п. 2.2 договору оренди земельної ділянки від 18.09.2002 в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки".

Рішення мотивовано тим, що реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Київська міська рада прийняла рішення №89/9146 від 28.02.2013, згідно з яким міська рада до моменту прийняття нею рішення про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747). Докази скасування та/або визнання недійсним у встановленому законом порядку рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013, відсутні. Надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору). Судом встановлено, наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди землі щодо розміру орендної плати, позовні вимоги в справі №910/23964/14 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2015 № 910/23964/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що позивачем порушено процедуру надання пропозицій про внесення змін до договору, що суттєво звужує права відповідача та є додатковою підставою для відхилення позовних вимог, оскільки одностороння зміна умов договору суперечить закону та договору, навіть за рішенням суду. Суд не має повноважень сторони за договором і не може підміняти волю сторони своєю.

На думку скаржника, судом не з'ясовувалось, чи направлялись позивачем на адресу відповідача пропозиції щодо зміни розміру орендної плати, що є неповним з'ясуванням обставин у справі, а задоволене судом у судовому засіданні 24.04.2015 клопотання про витребування копій матеріалів, на підставі яких прийнято рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про винесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", взагалі залишилось невиконаним позивачем.

Також на думку скаржника, посилання позивача, як на підставу законодавчої зміни розміру орендної плати на ст.ст. 288, 288.5.1 Податкового кодексу України, суперечать закону, оскільки вказаний Кодекс, який передбачає розмір орендної плати за землю не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, вступив у силу з 01.01.2011, зворотної сили в часі не має, а тому не відноситься до договорів, які укладені у минулому, його норми підлягають застосуванню до договорів, які укладаються під час його чинності, тобто після 01.01.2011, у зв'язку із чим, підстави, на які посилається позивач, як на підставу зміни розміру орендної плати, в даному випадку відсутні.

Скаржник зазначає, що 02.04.2015 Київським апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 у справі № 826/17669/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" до Київської міської ради, за участю Прокуратури Оболонського району м.Києва про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" в частині, а саме п. 643 Додатку до зазначеного рішення, яким збільшено ТОВ "КСГ" процентну орендну ставку за землю до 3%, у зв'язку із чим, господарський суд першої інстанції при вирішенні справи № 910/23964/14 по суті повинен був зупинити провадження у зазначеній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Справа розглядалась неодноразово та різними колегіями суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 прийнято матеріали справи № 910/23964/14 до свого провадження (Гаврилюк О.М. - головуючий, судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.). Судове засідання з розгляду справи № 910/23964/14 призначено на 22.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про скасування рішення та залишення позовної заяви без розгляду. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про скасування рішення та закриття провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про витребування копій матеріалів, на підставі яких прийнято рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 та доказів направлення на адресу відповідача пропозицій про зміну розміру орендної плати. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Прокурор у судовому засіданні 22.02.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/23964/14 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/23964/14 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/23964/14 та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.09.2002 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 15.09.2003 за № 78-6-00111 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач, за договором орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2001 за № 136/1570 передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в оренду на 24 роки земельну ділянку, місце розташування якої в парку культури та відпочинку «Наталка» (житловий масив Оболонь) у Оболонському районі м. Києва розміром 3, 8460 га для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування гольф-центру у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 договору за оренду земельної ділянки відповідач сплачує позивачу орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі півтора відсотка від грошової оцінки

Пунктом 3 договору передбачено, що згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 № 13 на час укладення договору грошова оцінка земельної ділянки становить 5 012 549,50 грн.

В подальшому, 28.02.2013 позивачем прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", у п.п. 1, 2 якого, позивач вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, доручено забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Пунктом 4 зазначеного Рішення передбачено, що органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.

Додатком до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 визначено перелік договорів, в які мають бути внесені зміни, зокрема у спірний договір.

Вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 у газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

Також, листом № 05704-12814 від 19.06.2013 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертався до відповідача з проханням внести зміни до спірного договору в частині розміру орендної плати, проте означений лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Як вбачається із позовної заяви, Заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувшись до суду з позовом посилається на те, що сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору оренди землі, і тому це зумовило звернення з даним позовом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Київська міська рада прийняла рішення № 89/9146 від 28.02.2013, згідно з яким міська рада до моменту прийняття нею рішення про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747).

Докази скасування та/або визнання недійсним у встановленому законом порядку рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013, відсутні.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вказаними приписами законодавства передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Приписами ст.ст. 288.5.1.- 288.5.3. ПК України встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", положення якого набрали чинності з 01.04.2014, внесено зміни до ПК України та, зокрема, до ст. 288 ПК України згідно якої розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін (шляхом внесення змін до договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим договору.

Відповідно до п. 5 договору позивач має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання відповідачу повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010р. у справі №2-1/10068-2008, від 27.12.2010 р. у справі №27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 р. у справі №41/81пд та від 20.11.2012 р. у справі №28/5005/640/2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За таких обставин, встановивши, що в п. 2.2 договору оренди земельної ділянки від 18.09.2002 сторонами договору встановлено орендну плату у розмірі 1,5% від грошової оцінки, що не відповідає приписам ст.ст. 288.5.1- 288.5.3 ПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2002, зареєстрованого за № 78-6-00111 від 15.09.2003, укладеного між позивачем та відповідачем та п. 2.2 договору оренди земельної ділянки від 15.09.2003 викласти в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її грошової оцінки".

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі № 905/27/17 від 30.08.2017.

Таким чином, внесення змін щодо розміру орендної плати у договір оренди земельної ділянки, у зв'язку з законодавчою зміною граничного розміру орендної плати відповідає, як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, а також наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди землі щодо розміру орендної плати, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає позовні вимоги в справі № 910/23964/14 є обгрунтованими, таким що підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №28/5005/640/2012 від 20.11.2012.

Щодо не зупинення провадження господарським судом першої інстанції до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/17669/14, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що зібрані докази у справі № 910/23964/14 дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі 910/23964/14 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/23964/14.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/23964/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/23964/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко