Постанова № 72441016, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. Справа№ 911/1189/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2018;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017

у справі № 911/1189/17 (суддя: Антонова В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фармак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 878 734,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Фармак» (надалі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (надалі - відповідач) про стягнення 878 734,12 грн боргу за поставлений товар згідно договору поставки лікарських засобів №3 від 03.01.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2017 (повне рішення складено - 13.11.2017) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на користь Публічного акціонерного товариства "Фармак" 878 734,12 грн - боргу та 13 181,02 грн - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 29.11.2017 (згідно відтиску штемпеля Господарського суду Київської області на апеляційній скарзі) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не в повному обсязі з'ясував обставини справи, що мають значення при розгляді даної справи, а саме, не дослідив первинні документів, що підтверджують факт здійснення позивачем поставки лікарських засобів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі № 911/1189/17 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2017.

У зв'язку з перебуванням 13.12.2017 судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., вказана судова колегія ухвалою від 13.12.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження та розпочала її розгляд спочатку.

Розгляд справи відкладався, зокрема ухвалою від 15.01.2018 - на 05.02.2018.

Разом з цим, станом на 05.02.2018 головуючий суддя - Коротун О.М. знаходилася на лікарняному, у зв'язку з чим, призначене на 05.02.2018 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі № 911/1189/17 та призначено її до розгляду за участю повноважних представників сторін на 21.02.2018.

В судовому засіданні 21.02.2018 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги у даній справ заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 21.02.2018 втретє не з'явився. Разом з цим, ухвала суду від 12.02.2018 в цей же день була надіслана відповідачачу, і надійшла до його відділення поштового зв'язку 14.02.2018, однак отримана не була відповідачем.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що на судове засідання 13.12.2017 представник відповідача не з`явився. Представник позивача і судовому засіданні 13.12.2017 подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки, за доводами позивача, апелянт не з`являється на судові засідання у даній справі, однак направляє своїх представників на судові засідання у інший справах. Разом з цим, суд апеляційної інстнції з метою забезпечення рівності сторні та враховуючи першу неявку відповідача відклав розгляд апеляційної скарги на 15.01.2018. В судове засідання 15.01.2018 відповідач повторно не з`явився, у звязку з чим суд апеляційної інстанції знову відклав розгляд апеляційної скарги. Ухвалу суду від 15.01.2018 відповідач отримав 01.02.2018, що підтверджується повідомленням про вручення.

Окрім цього, в судовому засіданні 21.02.2018 представник позивача наполягав на розгляді апеляційної скарги в даному судовому засіданні та подав вдруге клопотання, в якому зазначив, що відповідач уникає своєчасного отримання поштової кореспонденції, таким чином намагаючись затягувати розгляд справи, а тому просив розгляду справи за відсутності відповідача.

Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга перебуває у провадження Київського апеляційного господарського суду з 05.12.2017. Ухвалами від 13.12.2017 та 15.01.2018 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача на судові засідання. Тоді як відповідач обізнаний про знаходження справи в провадженні суду апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою, однак не звертається за отриманням поштової кореспонденції, чим діє на свій ризик.

В цій частині суд апеляційної істанції зазначає неступне статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Разом з цим, у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони, зокрема, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд з урахуванням обізнаності відповідача про перебування його апеляційної скарги у Київському апеляційному господарському суді, враховуючи тривале перебування її в провадженні (з 05.12.2017), дійшов висновку, про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності відповідача за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані ним оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Фармак» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (покупець) укладено договір поставки №3, згідно якого постачальник передає у власність, а покупець приймає у власність та зобов'язується оплатити лікарські засоби, медичні вироби, дієтичні добавки (товар) за цінами та у асортименті (за переліком) згідно Генеральної специфікації, що підписується уповноваженими представниками сторін, яка становить невід'ємну частину цього договору.

Ціна, асортимент та кількість товару вказується постачальником в накладних, і вважається узгодженим при наявності на цих накладних підписів уповноважених представників сторін на відпуск та приймання товару (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору строк оплати поставленого товару на умовах цього договору складає 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки товару, якщо інші умови оплати не встановлено у додаткових угодах до цього договору. Сторони вправі у додаткових угодах встановлювати скорочені або більш тривалі строки оплати як щодо окремих груп препаратів (група A, B, C, D, F), так і щодо усього товару в цілому.

Згідно з п. 2.3 договору поставки №3 від 03.01.2017 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту поставки, яким сторони встановлюють дату приймання товару покупцем (дату поставки). Дата приймання товару покупцем (дата поставки) проставляється покупцем у накладній та скріплюється печаткою (штампом) покупця.

Додатковою угодою №1 від 03.01.2017 до договору поставки від 03.01.2017 сторони погодили строки оплати поставки товару. Так, строк оплати для препаратів групи А, які визначені Генеральною специфікацією постачальника, становить 30 календарних днів від дати поставки, а строк оплати препаратів групи В, які визначені Генеральною специфікацією постачальника, становить 35 календарних днів від дати поставки. Препарати групи F відвантажуються по цінах чинної Генеральної специфікації та зі строком оплати 30 календарних днів від дати поставки.

Відповідно до видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, на виконання договору поставки №3 від 03.01.2017, позивач передав, а відповідач - отримав товар на загальну суму 3 632 944,18 грн, зокрема, за наступними видатковими накладними: №20071242 від 03.03.2017 на суму 22 118,18 грн, №20071246 від 03.03.2017 на суму 473 690,11 грн, №20071395 від 07.03.2017 на суму 251 882, 92 грн, № 2007196 від 07.03.2017 на суму 213 155,56 грн, №20071397 від 07.03.2017 на суму 21 738,38 грн, № 20071398 від 07.03.2017 на суму 12 700,80 грн, №20071399 від 07.03.2017 на суму 2 966,04 грн, №20071401 від 07.03.2017 на суму 14 681,90 грн, №20071441 від 09.03.2017 на суму 314 612,10 грн, №20071442 від 09.03.2017 на суму 136 710,29 грн, №20071443 від 09.03.2017 на суму 727 716,29 грн, №20071444 від 09.03.2017 на суму 1 016 484,63 грн, №20071445 від 09.03.2017 на суму 9 152,35 грн, №20071446 від 09.03.2017 на суму 23 154,80 грн, №20071447 від 09.03.2017 на суму 153 428,76 грн, №20071448 від 09.03.2017 на суму 9 321,84 грн, №20071482 від 09.03.2017 на суму 40 355,09 грн та №20071483 від 09.03.2017 на суму 189 074,14 грн.

Як зазначав позивач при звернення з позовом у даній справі, Товариство з обмежено відповідальністю «ФРАМ КО» свій обов'язок щодо оплати товару не виконало.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, а тому задовольнив їх у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що у період з 16.03.2017 по 22.03.2017 відповідачем було здійснено повернення частини неоплаченого товару на загальну суму 2 754 210,06 грн, що підтверджується наступними накладними на повернення товару: №66416 від 17.03.2017, №66406 від 17.03.2017, №66407 від 17.03.2017, №66414 від 17.03.2017, №66415 від 17.03.2017, №66484 від 21.03.2017, №66369 від 17.03.2017, №66372 від 17.03.2017, №66373 від 17.03.2017, №66374 від 17.03.2017, №66384 від 17.03.2017, №66390 від 17.03.2017, №66399 від 17.03.2017, №66401 від 17.03.2017, №66378 від 17.03.2017, №66379 від 17.03.2017, №66386 від 17.03.2017, №66389 від 17.03.2017, №66368 від 17.03.2017, №66383 від 17.03.2017, №66370 від 17.03.2017, №66366 від 17.03.2017, №66331 від 16.03.2017, №66474 від 22.03.2017, №66325 від 16.03.2017, №66346 від 16.03.2017, №66351 від 16.03.2017, №66354 від 16.03.2017, №66479 від 22.03.2017, №66495 від 22.03.2017, №66504 від 22.03.2017, №66327 від 16.03.2017, №66328 від 16.03.2017, №66347 від 16.03.2017, №66457 від 16.03.2017, №66344 від 16.03.2017, №66475 від 22.03.2017, №66329 від 16.03.2017, №66330 від 16.03.2017.

Таким чином, з урахуванням часткового повернення товару, сума боргу відповідача перед позивачем становить 878 734,12 грн (3 632 944,18 грн (загальна сума на яку було поставлено товар) - 2 754 210,06 грн (сума часткового повернення товару). Вказана сума є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем. .

Разом з цим, щодо заперечень відповідача про неналежне виконання позивачем обов'язку щодо поставки товару, з посиланням на відсутність в матеріалах справи заявок на поставку товару, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи апелянта, оскільки, як правомірно зазначив суд першої інстанції, відсутність документів на замовлення відповідачем відповідного товару та товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 3-77гс15).

Щодо доводів апелянта про неналежне оформлення видаткових накладних, поданих позивачем, зокрема, що в таких накладних відсутній відтиск мокрої печатки підприємства, не визначено посаду відповідальної особи отримувача ТМЦ, суд апеляційної інстанції в цій частині приймає доводи позивача, викладені у відзиві та зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, який повинен мати обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (надалі - положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду з посиланням на абз. 1 п. 2.5 Положення, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Таким чином, печатка не є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, містять необхідні реквізити первинного облікового документу, фіксують факт господарської операції, та дозволяють достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар від позивача на виконання договору поставки №3 від 03.01.2017.

Більше того, в матеріалах справи містяться довіреності (які були оглянуті судом апеляційної інстанції) на отримання товару на підставі накладних, зокрема, уповноваженими особами ТОВ «ФРАМ КО», позивачем також надавалися до суду першої інстанції довіреності на ім'я Братути О.Л. (№432Д від 06.03.2017, №439Д від 06.03.2017 ), Онуфрейчук І.Р. (№71сі від 09.03.2017), Крайчук Н.В. (№1141К від 09.03.2017), Крайчук Н.В. (№1147К від 09.03.2017), виданих відповідачем. Про недійсність таких довіреностей відповідачем ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції апелянтом не зазначалось.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 13.03.2017 підписаний та скріплений печатками підприємств, який підтверджує наявність заборгованості за спірним договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №3 від 03.01.2017 в розмірі 878 734,12 у даній справі є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за апеляційний перегляд рішення суду. При цьому, з урахуванням відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає достягненню сума судового збору у розмірі 12 999,11 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі № 911/1189/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі № 911/1189/17 - залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39443405) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31216206782001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 12 999 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 11 коп відстроченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи № 911/1189/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич