Ухвала суду № 72440429, 22.02.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6669/17

Провадження № 2/206/296/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018 м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С., за участю секретаря судового засідання Мороза К.Т., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 у даній цивільній справі відкрито провадження. З урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просила ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_5 на 1/4 частину домоволодіння № 35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпрі та на 1/4 частину земельної ділянки за цією адресою; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину домоволодіння № 35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпрі та 1/4 частини земельної ділянки за цією ж адресою; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в рахунок компенсації вартості 1/4 частини домоволодіння № 35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпрі та 1/4 земельної ділянки за цією ж адресою - 64555 грн. 00 коп. 22.02.2018 у судовому засідання сторони просили затвердити мирову угоду, укладену між ними.

Так, за змістом мирової угоди сторони з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок визначили та вважали можливим затвердити мирову угоду в наступній редакції:

"1. ОСОБА_3 втрачає права співвласника спільної часткової власності на частину домоволодіння № 35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпро в розмірі 1/4 його частки та 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) кв. м, розташованої на території Самарського району м. Дніпра за адресою: вул. Мостобудівельна, 35, та переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальнодержавний кадастровий номер 1210100000:09:430:0004(84333004), які належать на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 02.06.2010, ОСОБА_6, в обмін на компенсацію належної їй частки домоволодіння та земельної ділянки в розмірі 64555 грн. 00 коп., яка була отримана ними до підписання мирової угоди.

2. Сторони визнають, що 1/4 частина домоволодіння № 35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпро та 1/4 частини земельної ділянки за цією адресою є особистою приватною власністю ОСОБА_1

3. Позивач та відповідач, які діють свідомо, добровільно, за взаємною згодою, попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились, що з моменту затвердження мирової угоди судом із закриттям провадження у справі, майно, а саме: 1/4 частина домоволодіння №35, яке в цілому складається з: А-1 - житлового будинку жилою площею 24,00 кв.м, загальною площею 42,4 кв.м; Б - літньої кухні, В - сараю, Е- літнього душу, Д - вбиральні, споруд -№1-9,І, та знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Мостобудівельна; 1/4 частина земельної ділянки загальною площею 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) кв.м, розташованої на території Самарського району м. Дніпра за адресою: вул. Мостобудівельна, 35, та переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальнодержавний кадастровий номер 1210100000:09:430:0004(84333004), переходить в особисту приватну власність ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з набуттям права на державну реєстрацію цього майна.

4. Сторони засвідчують, що після виконання мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо спірного майна, а саме 1/4 частини домоволодіння №35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпро та 1/4 частини земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Мостобудівельна, №35."

Вивчивши та дослідивши надану сторонами мирову угоду, вислухавши учасників справи, суд вирішуючи питання про можливість затвердження даної мирової угоди виходить з наступного.

03.10.2017 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017, відповідно до якого було прийняту нову редакцію Цивільного процесуального кодексу України.

Необхідно зазначити, що відповідно до пункту 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», дана цивільна справи, провадження у якій було відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Так, ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України передбачає, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Між тим, п. 1 ч. 5 вказаної вище статті встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. Як вбачається із матеріалів справи, докази набуття права власності відповідачем ОСОБА_3 на 1/4 частину домоволодіння №35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпро відсутні. Таким чином, можливість затвердження мирової угоди останніми щодо втрати відповідачем права власності на відповідну частину, право власності на яке не підтверджено суперечить закону та може порушити права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. Суд звертає увагу, що посилання представника позивача на прийняття спадщини відповідачем за померлим ОСОБА_6, який є спадкодавцем, в тому числі, майна, яке складається із 1/4 частини домоволодіння № 35 по вул. Мостобудівельна в м. Дніпро, у зв'язку із поданням заяви про прийняття спадщини не є доказом набуття останньою права власності на таке спадкове майно, а відтак і можливості останньою розпоряджатися спірним майном. Зазначеного висновку суд дійшов з аналізу норм, викладених нижче.

Частинами 3 та 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, законодавець розрізняє поняття «права на спадщину» (що мають усі спадкоємці, які закликаються до спадкування з дотриманням відповідних умов, передбачених цивільним законодавством) та «права власності на успадковане майно» (що підтверджується отриманим у встановленому порядку свідоцтвом про право на спадщину з наступною реєстрацією права власності). Отже, право власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, виникає не з часу відкриття спадщини, а значно пізніше — за умови отримання свідоцтва про право на спадщину і державної реєстрації цього права. Спадщина хоч і позначена як нероздільний комплекс прав та обов’язків, але моменти набуття права власності на окремі об’єкти, що входять до її складу, є різними, а тому природно, що і обсяг прав спадкоємця різнитиметься, доки він не здійснить усіх дій, як вимагає закон стосовно державної реєстрації прав.

Таким чином, до моменту державної реєстрації спадщини спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину (за умови проживання за однією адресою, якщо спадкоємець не заявив про відмову від неї та інше), тобто мають право на спадщину, але не є власниками відповідної нерухомої речі, право власності на яке виникає не з часу відкриття спадщини, а значно пізніше — за умови отримання свідоцтва про право на спадщину і державної реєстрації цього права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що умови мирової угоди суперечать закону та можуть порушити права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 260-261, 263, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації - відмовити у повному обсязі.

Продовжити підготовче судове засідання. Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення суддею. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду

Повне судове рішення у виді ухвали складено 27.02.2018.

Суддя К.С. Маштак