Рішення № 72439968, 21.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2734/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши справу №916/2734/17

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Геніх Олександра Вікторовича

про стягнення 12326,09 грн., -

за участю представників:

від позивача: Назаровець В.В., довіреність №13/18 від 02.01.2018р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Геніх Олександра Вікторовича 12326,09 грн., з яких: 7442,83 грн. - борг, 983,09 грн. - індекс інфляції, 2164,46 грн. - пеня, 247,14 грн. - 3% річних та 1488,57 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ВКС-919 від 01.03.2016р. про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р. щодо повної та своєчасної оплати боргу.

20.12.2017р. господарським судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Відповідач у судові засідання не з'явився та відзив на позов у встановлений судом строк не надав. При цьому, судові ухвали, які надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", а тому на підставі ч.9 ст.165 ГПК України суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 21.02.2018р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

31.12.2014р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (Зберігач, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Геніх Олександром Вікторовичем (Поклажодавець, відповідач) укладений договір №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг, предметом якого є надання Зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать Поклажодавцю, у складських приміщеннях, що розташовані на території, за адресою: м. Одеса, вул. Амурська, 5.

Згідно з п.3.1 договору послуги зазначені в п.1.1 цього договору Поклажодавець зобов'язують оплатити Зберігачу в строки та на умовах передбачених цим договором за вартістю, визначеною у Додатку № 1 та Додатку № 2, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.2 договору Поклажодавець здійснює попередню оплату у розмірі 100% за надання послуг зберігання ТМЦ на займаній площі в термін до 15 числа поточного місяця. У разі, якщо Поклажодавець здійснює оплату наданих Зберігачем послуг шляхом внесення коштів у касу Зберігача, то сума яку він повинен сплатити Зберігачу збільшується на 1%. Підставою для кінцевого розрахунку сторін є фактично зайнята складська площа.

Згідно з п.3.3 договору Поклажодавець за послуги, що надаються Зберігачем та вказані в Додатку №2, окрім послуг зберігання ТМЦ, проводить оплату, згідно виставлених рахунків, протягом трьох банківських днів, з дня отримання рахунку.

Відповідно до п.5.1 договору цей договір набуває чинності з 01.01.2015р. і діє до 31.12.2015р.

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв для відповідального зберігання коробки у кількості 400 шт. та мишки у кількості 200 шт., про що сторонами складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі до договору зберігання №ВКС-280 від 31.12.2014р.

29.02.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду №ВКС-918 до договору №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р., відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати з 29.02.2016р. договір №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р.

Цієї ж дати позивач передав, а відповідач прийняв з відповідального зберігання коробки у кількості 400 шт. та мишки у кількості 200 шт., про що сторонами складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі.

01.03.2016р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (Кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Геніх Олександром Вікторовичем (Боржник, відповідач) укладений договір №ВКС-919 про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р., згідно з яким Кредитор надає Боржнику розстрочку у погашені заборгованості, яка виникла за надані Кредитором Боржнику послуги за договором №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р., що утворилася станом на 01.03.2016р. всього у розмірі 7442,83 грн., на термін з 01.03.2016р. по 30.09.2016р.

Відповідно до п.2.1.1 договору Боржник зобов'язаний здійснювати безумовне погашення наявної перед Кредитором заборгованості у строки та у порядку визначеному у Додатку №1 (графік погашення заборгованості), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.2.2.2 договору Кредитор зобов'язаний здійснювати прийом грошових коштів за даним договором, та видавати Боржнику відповідні, підтверджуючі погашення заборгованості, документи.

Відповідно до п.3.1 договору заборгованість, зазначену в п.1.1 даного договору Боржник оплачує Кредитору шляхом здійснення безготівкових платежів на розрахунковий рахунок або внесенням відповідних сум у касу Кредитора у порядку та строки, визначанні у п.2.1.1 даного договору.

Згідно з п.п.4.2,4.3 договору у разі прострочення оплати за даним договором більше ніж на 30 календарних днів, Боржник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості, вказаної у п.1.1 даного договору. За несвоєчасну або неповну оплату заборгованості Боржник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до п.5.1 договору цей договір набуває чинності з 01.03.2016р. і діє до 30.09.2016р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Згідно з п.7.3 договору сторони за даним договором домовились, що правовідносини, які виникають з моменту підписання даного договору, є за своєю суттю відносинами, які регулюються §1 гл.71 ЦК України, а даний договір укладено у відповідній формі, передбаченій ч.1 ст.1047 ЦК України.

У листі від 15.07.2016р.за вих.№656 позивач звернувся до відповідача про погашення наявної заборгованості за чотири місяці згідно з договором №ВКС-919 від 01.03.2016р.

У претензії №29/12/16 про стягнення заборгованості від 30.12.2016р. позивач просив відповідача протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї претензії погасити наявну перед позивачем заборгованість на суму 7442,83 грн.

У претензії №01/10 про стягнення заборгованості від 06.10.2017р. позивач просив відповідача протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї претензії погасити наявну перед позивачем заборгованість на суму 10956,46 грн. (7442,83 грн. боргу, 2025,06 грн. пені та 1488,57 грн. штрафу).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №ВКС-919 від 01.03.2016р. про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р. щодо повної та своєчасної оплати боргу стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р., за умовами якого позивач зобов'язаний надавати послуги зберігання товарно-матеріальних цінностей, а відповідач - своєчасно їх оплачувати, який розірваний сторонами 29.02.2016р., про що укладено відповідну додаткову угоду та 01.03.2016р. між сторонами укладено договір №ВКС-919 від 01.03.2016р. про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р., за умовами якого відповідач зобов'язався погашати наявну заборгованість за договором зберігання №ВКС-280 від 31.12.2014р. відповідно до узгодженого сторонами графіку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості згідно з договором №ВКС-919 від 01.03.2016р. про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором №ВКС-280 про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 31.12.2014р., у зв'язку з чим у нього наявний борг перед позивачем у сумі 7442,83 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо наявного боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір 3% річних за період з 01.10.2016р. по 08.11.2017р. становить 247,14 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем під час нарахування не враховано кількість днів у високосному році.

За таких обставин, господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних за період з 01.10.2016р. по 08.11.2017р. становить 246,99 грн.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір індексу інфляції за період листопад 2016р. - вересень 2017р. становить 983,09 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.4.3. договору про реструктуризацію передбачено за прострочення виконання відповідачем зобов'язання нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 4.2 договору про реструктуризацію передбачено нарахування штрафу у розмірі 20% у разі прострочення виконання грошового зобов'язання більше ніж на 30 днів.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір пені за період з 01.10.2016р. по 01.11.2017р. становить 2164,46 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем під час нарахування не враховано кількість днів у високосному році.

За таких обставин, господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок пені та встановлено, що розмір пені за період з 01.10.2016р. по 01.11.2017р. становить 2163,44 грн.

Розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір штрафу становить 1488,57 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 7442,83 грн., індексу інфляції в сумі 983,09 грн., пені в сумі 2163,44 грн., 3% річних в сумі 246,99 грн. та штрафу в сумі 1488, 57 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Геніх Олександра Вікторовича (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А, код ЄДРПОУ 35123222, ІПН 336899226587, р/р 26009054318532, Южне ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 328704) заборгованість у сумі 7442 (сім тисяч чотириста сорок дві) грн. 83 коп., індекс інфляції у сумі 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 09 коп., пеню у сумі 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 44 коп., 3% річних у сумі 246 (двісті сорок шість) грн. 99 коп., штраф у сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 57 коп. та судовий збір у сумі 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 27 лютого 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець